2 жовтня у Києві відбувся прем’єрний показ документального фільму команди «Слідства. Інфо» «У полон не брати», в якому авторки на прикладі історії українського військового розкривають системність страт бійцями армії Росії українських військовополонених.
Під час перегляду документального фільму «У полон не брати»
За інформацією від Офісу Генерального прокурора, за два з половиною роки повномасштабного вторгнення російські військові вбили 84 беззбройних українських полонених, більш як половина цих страт сталася у 2024 році. 1 жовтня стало відомо про вбивство 16 українських військовополонених у Покровському районі Донецької області. Тож разом лише відомих убитих українців у полоні — сто.
Анна Бабінець
«Наш фільм — про вбивства українських військовополонених, військових, які здаються в полон, яких убивають росіяни. Про це ми читаємо новини, але ми вирішили присвятити цьому окремий фільм. Автори працювали над ним кілька місяців, збирали всі свідчення, які могли зібрати, зокрема в російських телеграм-каналах, з офіційних джерел. Ми співпрацювали з правоохоронними органами для того, щоб показати це як явище. Ми щиро віримо, що це стане доказами в суді», — сказала перед переглядом фільму виконавча директорка «Слідства. Інфо» Анна Бабінець.
Кадр з фільму. Сестра «Джанго» Інна Шубіна
У центрі оповіді документального фільму — історія старшого стрільця механізованого батальйону 110-ї ОМБР ЗСУ Івана Житника з позивним «Джанго», яку розповідає його сестра Інна Шубіна. Його було поранено, він чекав на медичну евакуацію. Момент, коли на позицію зайшли росіяни, видно на відео, бо в цей час військовий спілкувався з рідними по відеозв’язку. Сестра Івана Житника розповідає у фільмі, що тіло брата згодом упізнала на одному з відео у російському телеграм-каналі. Ця історія одна з багатьох, яка ілюструє системність у ставленні російських військових до українських полонених.
У коментарі «Детектору медіа» авторка фільму, журналістка Настя Горпінченко сказала, що ідея фільму виникла давно, адже з осені 2023 року вони почали помічати, що страти українських полонених стали частішими За її словами, в мережі стало з’являтися більше відео з дронів, що зафіксували Сили оборони, а також такі відео з’являються у російських телеграм-каналах.
Настя Горпінченко
«Нам це здалося чимось схожим на систему. Зокрема, наша команда займалася детально відео з Авдіївки. Коли наші Сили оборони відходили з міста, хлопці частіше потрапляли в оточення, на позиції “Зеніт” ми займались ідентифікацією тіл убитих бійців, які оприлюднили самі росіяни. Ми подумали, що варто розказати цю історію цілісно, системно. Зараз ми можемо говорити, що це має ознаки системності, тому що цей злочин, страту беззбройного полоненого, здійснюють російські військові абсолютно різних підрозділів. Вони здійснюють це уздовж усієї лінії фронту», — розповіла Настя Горпінченко.
Авторка документального фільму «У полон не брати» говорить і про те, що досліджуючи всі наявні матеріали та відео під час роботи над стрічкою, вона не помітила ні відкритих проваджень у Росії за скоєні воєнні злочини, ні публічного засудження з боку російських командирів підрозділів.
Кадр з фільму. Російський військовополонений
Настя Горпінченко мала нагоду поспілкуватися з російським полоненим, якого підозрюють у скоєнні воєнних злочинів. «Власне, слова самого російського військовополоненого, з яким ми говорили, про те, що під час навчань, ще до відправлення на фронт в Україну, їм інструктори говорили вбивати українських полонених. Потім перед першим бойовим виходом їм говорили використовувати наших військових як бойовий щит, що також є воєнним злочином», — говорить Настя Горпінченко.
Робота команди «Слідства. Інфо» над документальним фільмом тривала три місяці. Над стрічкою працювали: авторка та журналістка Настя Горпінченко, режисерка та режисерка монтажу Анна Перепелиця, оператори Тарас Федоренко, Володимир Чеппель, Анна Перепелиця, лінійна продюсерка Марина Логачова, композитор Віталій Симоненко, звукорежисер Олександр Климань, продюсерки Анна Бабінець і Настя Станко.
Анна Бабінець, Настя Горпінченко та Настя Станко
Після перегляду документального фільму «У полон не брати» у глядачів була можливість поспілкуватися з творчою командою фільму, а також з двома героями — заступником комбата 226-го батальйону 127-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Романом Шишком і керівником Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора Юрієм Бєлоусовим.
Творча команда та герої фільму
«Іноді журналістам все, що залишається — це просто йти за героями, навіть коли їх уже немає в живих. Я дуже рада, скажу, як і сестра Івана говорила, що хоча б тіло його повернулося. Ми про це нещодавно дізналися. На жаль, така реальність, у якій ми живемо, що іноді повертається лише тіло, але це теж важливо», — сказала після перегляду фільму головна редакторка «Слідства. Інфо» Настя Станко.
Настя Горпінченко та Настя Станко
Настя Горпінченко пояснила, що команді, яка працювала над стрічкою, було важливо розказати історії бійців, «щоб вони не залишилися просто цифрами статистики, страшними відео в телеграм-каналах».
«Щоб ми пам’ятали, що за кожною цифрою статистики — чиєсь життя і чиясь непоправна втрата. Для мене особисто цей фільм, попри те, що він є фіксацією жахливої реальності, про яку не хотілося б знати, — про надію на те, що кожен росіянин може бути й буде покараний», — говорить Настя Горпінченко.
Заступник комбата 226-го батальйону 127-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Роман Шишко на презентацію фільму приїхав із Харківщини, де виконував бойові завдання. Він розповів, що нещодавно вони взяли в полон 11 російських військових. Відповідаючи на питання глядача про те, чи не виникає у нього бажання робити з російськими полоненими те, що вони роблять з нашими сказав: «Зі зброєю він для мене ворог, коли здається — полонений. Навпаки, намагаюся заспокоїти, вони ж із зав’язаними очима, трясуться. Кажу: “Спокійно. Будеш нормально поводитися — будеш жити нормально”».
Роман Шишко
Керівник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов розповів, що зараз перед ними завдання — збір доказів.
«Тим, хто шукає, все допомагає. Ситуація, коли російський військовий потрапив у руки наших бійців, а потім — до нас, була неочікувана. І він теж не очікував, що колись постане перед законом. Наше завдання — притягнути до відповідальності не тільки цих виконавців, а притягти президента Росії, завдяки якому це відбувається», — сказав Юрій Бєлоусов.
Юрій Бєлоусов
Подивитися документальний фільм «У полон не брати» можна на ютуб-каналі «Слідства. Інфо».
Розмова команди та героїв фільму з глядачами тривала 20 хвилин через обмежений час перебування у кінозалі «Жовтень» (невдовзі мав розпочатись інший попоказ), але ще довго тривали бесіди у коридорі, з обіймами та знімками на згадку.
Фото: Ігор Васильєв
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.