Українська економіка знекровлюється. І ось чому

Всі вихідні телефон був червоний від дзвінків журналістів, які просили прокоментувати затримання у МСЕКах по Україні. Просять і досі, бо обсяги корупції вражають – 6 мільйонів доларів на Хмельниччині, 1 мільйон на Харківщині.

При цьому ми постійно чуємо, що у країні немає грошей. Однак, суть проблеми тут не тільки і не стільки у підкупі медиків та чиновників. Бо кожна корупція зачинається з умовами, які дозволяють зловживання.

Обшуки СБУ і ДБР доводять те, про що вже неодноразово було сказано – що так зване «тіньове бронювання» існує, і працює воно напрочуд успішно і вкрай масштабно.

І саме ті, хто цим займається, і є першими ж противниками прозорого і зрозумілого економічного бронювання, на основі принципу «воюй або працюй». Введення та реалізація принципу «воюй або працюй» – це створення умов, які мінімізують можливості для зловживань через прості й прозорі правила.

Будь-яка система, залежна від рішень чиновників, призводить до затримок, вибірковості й підкупу. Відверто кажучи, наявні механізми несуть більше ризиків, ніж користі для економіки.

Це також стосується і рівних можливостей. Наприклад, на Харківщині зловмисники брали по 12 тисяч доларів за зняття з обліку будь-кого, тоді як реально працюючі підприємства, які працюють на потреби Сил Оборони можуть безкінечно довго чекати на статус «стратегічних», поки їхніх критично важливих спеціалістів мобілізують, що часто призводить до паралічу роботи таких підприємств і, як наслідок – до зривів постачання війську.

Врешті-решт, гроші з «тіньового бронювання» йдуть не на оборонні витрати, а у шухляди і під матрац хабарникам, які потім «інвестують» їх в економіки інших країн, таких як Австрія, Туреччина чи Іспанія.

Тим часом українська економіка знекровлюється. Щоб було зрозуміло масштаби і контекст – суми знайдених на минулому тижні хабарів вистачило б, щоб купити 15 тисяч FPV-дронів для ЗСУ.

Однак суспільство продовжує дискутувати не про необхідність прозорого економічного бронювання, а про ризиковані умови, які шкодять економіці й демотивують суспільство.

Постає риторичне питання: чи краще створювати прозорі інструменти, або й далі ігнорувати проблему, дозволяючи наживатися злочинцям?

Тим, хто радить «правоохоронцям краще працювати» або «менше красти» можу наперед зазначити, що ви просто не усвідомлюєте масштаби проблеми і її витоки. Витоки – у тому, про що я написав від початку: кожна корупція зачинається з умовами, які дозволяють зловживання.

І саме ці умови треба змінити. Кожного разу, коли ви підтримуєте економічне бронювання, десь плаче один корупціонер.