Найкращі можуть піти: чому "прощення" СЗЧ і дезертирства послаблює ЗСУ
Найкращі можуть піти: чому "прощення" СЗЧ і дезертирства послаблює ЗСУ

Найкращі можуть піти: чому "прощення" СЗЧ і дезертирства послаблює ЗСУ

Самовільне залишення частин — серйозна проблема в ЗСУ, що призводить до окупації міст на Донбасі. Часто солдати кидають позиції з об'єктивних причин: немає озброєння, незрозумілі перспективи війни і скільки ще доведеться бути далеко від рідних. Фокус з'ясував, чи підніме мотивацію воювати декриміналізація першої спроби дезертирства.

Верховна Рада хоче звільнити від кримінальної відповідальності військових, які побажали повернутися на службу після самовільного залишення частини (СЗЧ). Кримінальну справу не порушуватимуть, якщо військовий сам повернувся до ЗСУ, говорив народний депутат, член парламентського комітету з національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

"Ми прагнемо усунути можливість потрапити в орбіту кримінального провадження для тих, хто добровільно повертається. Багато хто боїться повернутися через страх отримати судимість", — пояснював політик.

До цього в серпні 2024 року Рада ухвалила в цілому закон 11322, яким визначила випадки звільнення від кримінальної відповідальності за першої СЗЧ. Обов'язковими умовами є щире каяття, бажання повернутися на службу та згода командира військової частини прийняти військового.

Результати роботи Держбюро розслідувань показують, що деякі ті, хто пішов у самоволку, поверталися на фронт. Наприкінці вересня 2024 року Новомосковський райсуд звільнив від тюремного терміну солдата, який залишив частину в Дніпропетровській області в грудні 2023 року. На судовому засіданні він заявив про бажання продовжити службу. Подібні рішення ухвалювали суди Одеської та Миколаївської областей на початку жовтня.

"Легалізація" першого СЗЧ: аргументи проти

Думки в суспільстві щодо ініціатив про "легалізацію" першого СЗЧ розділилися. Військові застерігали парламентаріїв від чергового різкого кроку: послаблення відповідальності значно погіршує ситуацію на фронті, упевнений український журналіст Володимир Бойко, який воює в лавах ЗСУ.

Внесені до Кримінального кодексу зміни, на його переконання, призвели до втрат десятків населених пунктів на Донбасі, включно з Вугледаром. Фронт може завалитися через тотальну втечу бійців і тоді доведеться обороняти місто Павлоград Дніпропетровської області.

"Тільки з моєї військової частини за серпень-вересень 2024 року після внесення змін до КК України дезертирувала половина військовослужбовців від тієї кількості, що самовільно залишила службу за попередні 2,5 роки. Щотижня їх стає все більше", — зауважує Бойко.

Аналогічна ситуація, виходячи з висновків журналіста, спостерігається в інших частинах, що захищають Донецьку область. Загальну кількість дезертирів з початку повномасштабного вторгнення Росії він оцінив у 170 000 осіб, а командири за цей час домоглися реєстрації лише 86 тисяч кримінальних проваджень.

Співробітник Ветеранського координаційного центру допомоги Роман Лихачов озвучував менші цифри: від початку великої війни з РФ понад 100 тисяч солдатів самовільно залишили військові частини. Багато хто з них боїться, що після повернення на них чекають ті самі конфлікти, через які довелося піти в СЗЧ.

Заступник комбата 3-ї окремої штурмової бригади Максим Жорін обурився ухваленням закону про послаблення відповідальності за СЗЧ. За його оцінками, такий крок лише збільшить випадки дезертирства в рази і негативно вплине на дисципліну у військових лавах. Усе це позначиться на результатах на полі бою.

"Ініціатива [Верховної Ради] проблем із не дуже розумними і некомпетентними командирами не вирішить. Так само, як і питання переведень і тим паче термінів служби, ротацій і відпочинку", — переконаний він.

"Ні перспектив, ні озброєння": у чому причини СЗЧ?

Далеко не всі військовослужбовці поділяють наведені вище точки зору. Показовою стала історія з бійцем із 56-ї ОМБр Сергієм Гнездиловим: у вересні він публічно оголосив про звільнення з військової частини. Своє рішення він пояснив необхідністю створення в Україні мобілізаційної черги. Завдяки цьому військові зможуть розраховувати на демобілізацію.

"Я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, або до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною 5 років бездоганної солдатської служби", — описував він своє рішення.

Прокуратура згодом відкрила кримінальне провадження у справі про ймовірне ухилення від служби Гнєзділовим.

Зменшення або посилення покарання не розв'язує основних проблем мотивації відходу в СЗЧ, підкреслює в бесіді з Фокусом офіцер 67-ї окремої механізованої бригади, військовий психолог Андрій Козінчук.

Більшість військових залишають позиції не через ступінь покарань, а через низку інших причин. До списку входять нерозуміння перспектив війни, соціальних гарантій або конкретного бойового завдання. Нестача озброєнь, починаючи від боєприпасів і дронів, закінчуючи засобами РЕБ також впливає на бажання перебувати в зоні бойових дій.

"Коли по рації чуєш прохання закрити небо, а зробити це нічим, стає не по собі. Ставиш запитання, які не варто ставити. Приходиш до комбрига, а він у відповідь: "Віддав усе, що є. Прошу, кричу, але нічого немає", — пояснює він.

Військовий відзначає значну кількість випадків СЗЧ у власній бригаді, однак ухвалення закону про послаблення кримінальної відповідальності не збільшило кількість охочих.

"Є випадки, коли військових не пускають провідати сім'ю і закони тут не вирішують. Додатково треба працювати з командирами, але якщо не вистачає боєприпасів для оборони, як воювати?" — запитує він.

"Ресурс людини не нескінченний": як СЗЧ впливають на захоплення міст армією РФ

Навіть найбільш мотивовані, освічені та ідейні солдати ЗСУ можуть не витримати й оголосити про відхід у СЗЧ. Андрій Козінчук каже, що їх відпускають на 2-3 дні для відпочинку й осмислення рішення.

"Відсутність нормальної мобілізації призводить до того, що одна людина виконує завдання трьох. Але ресурс не нескінченний, а середній вік солдата — приблизно 50 років. Важко їм із бронежилетом вагою 12 кілограмів намотувати кілометри пішки і ще примудрятися стріляти. Легше просто втекти додому", — зауважує психолог.

Інший цікавий момент — тих, хто пішов із позицій, насправді не шукають. У бригадах просто немає зайвих людей, яких можна відправити в тилові міста для пошуку дезертирів. Військова служба правопорядку не справляється з усіма випадками через завантаженість, додає військовий психолог.

Збільшення випадків СЗЧ часто призводить до великих втрат у лавах ЗСУ: побратими тих, хто втік, продовжують воювати і виконувати кілька обов'язків одночасно. Як наслідок, росіяни швидко просуваються й окуповують міста на Донбасі.

З огляду на чисельність Збройних сил України, варто зайнятися питанням їхнього внутрішнього аудиту для проведення ефективної ротації, вважає член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко.

"Буде зрозуміло, хто з військових готовий вирушити на лінію зіткнення, а хто — ні, виходячи з особистих фізичних і моральних мотивів. З одного боку, ми утримуємо величезну армію, а з іншого — з агресором воюють максимум 200 000 із майже мільйона осіб", — розповідає політик Фокусу.

Постійна мобілізація і нарощування військових формувань значно збільшує навантаження на бюджет. Відповідно і піднімаються податки для населення, продовжує він.

Фокус раніше детально розбирав причини вчинення солдатамиСЗЧ. За словами військових, демобілізація обов'язково потрібна і влада сильно запізнилася з вирішенням цього питання.

Нардеп Роман Костенко говорив про неможливість демобілізації, доки в країні є проблеми з мобілізацією таСЗЧ. Терміни служби чинних військових і демобілізація залежатимуть від темпів призову.

Теги за темою
війна Збройні сили України
Джерело матеріала
loader
loader