Україну не вийде розділити, як Німеччину. І ось чому

Бацила «важких неминучих рішень», які начеб-то базуються на історичних аналогах, проникла вже не лише у стомлені душі партнерів, але й розповсюджується в Україні.

Мається на увазі гіпотетична формула «обміну територій на членство у НАТО». І начеб-то досвід розділеної Німеччини може бути задіяний.

Але це зовсім ніякий не аналог.

Хоча б з трьох очевидних причин:

1. Німеччина спочатку була розділена, а потім вже вирішувалося питання гарантій безпеки для ФРН та Західного Берліна. У випадку України все навпаки: «компромісне рішення» якраз і розділить країну. Можливо, назавжди.
2. Кордони у Німеччині були чітко встановлені союзниками, а вже потім йшли всі інші рішення. В Україні чіткий кордон – це міжнародно визнаний державний кордон України. І навіть він зараз не весь контролюється Україною. А всі розмежування на лінії зіткнення – це абсолютно гіпотетична історія в умовах незмінних загарбницьких цілей агресора.
3. Врешті-решт народ Німеччини був під окупацією, всі військові структури ліквідовані чи розформовані, а Україна знаходиться в дуже складному становищі, але точно не є повністю окупованою та демілітаризованою, як би комусь цього не хотілось.

Цілком зрозуміло, що різні ідеї виходу із повномасштабної війни будуть лише множитися. Їх обговорюватимуть журналісти, коментатори, науковці.

Але поширення цих обговорень саме в офіційній площині та офіційними чинниками дуже небезпечне: результату не буде, а спільна позиція стосовно цілей деокупації, перемоги України та відновлення норм міжнародного права вже піддається корозії.

Тому треба бути уважними. Бо війни не закінчуються від одних добрих намірів (або тих, що такими здаються).