Комікси в США з’явилися ще наприкінці дев’ятнадцятого століття, але насправді популярними вони стали лише у 1930-х роках — із появою супергеройських коміксів і початком так званої Золотої доби (1938—1956).Саме тоді почали виходити серії Detective Comics (1937) та Action Comics (1938): невдовзі головним героєм першої став Бетмен, а у другій уже з першого випуску був Супермен. Обидві видавала компанія Detective Comics, яка згодом стане DC Comics. А у 1939 році свою першу серію випустила компанія Timely Comics, перший комікс якої мав на обкладинці назву Marvel Comics — згодом саме цю назву буде мати компанія-видавець.
З часом обидві компанії отримали визнання та створили тисячі персонажів, деякі з них стали відомими у всьому світі. Але мало хто задумувався, в чому причина їхньої популярності, чому саме вони, а не десятки інших, сподобалися аудиторії. Зараз вони — невіддільна та звична частина маскульту, але в момент появи кожен з них був викликом або відповіддю на страхи, очікування та зміни в суспільстві (а іноді слугував пропаганді). Розповідаємо справжню біографію супергероїв, автори яких при створенні персонажів реагували на суспільний запит і політичну ситуацію у світі, а також (свідомо чи ні) надавали їм власні риси.
Супермен (1938)
Персонаж, якого нерідко називають першим супергероєм, який популяризував жанр супергероїки — Супермен із DC Comics, прибулець із планети Криптон, створений Джеррі Сігелом і Джо Шустером.
Щодо його першості й досі точаться дискусії, але точно він був найвідомішим серед перших. Історія Супермена — це розповідь про мігранта: саме цей статус персонажа зробив його привабливим для широкої аудиторії. Він мав подвійну ідентичність: інопланетянин Кел-Ел і землянин Кларк Кент, що дозволяло мільйонам читачів-іммігрантів подібно до Супермена ідентифікувати себе з обома своїми культурами — як з американською, так і з культурою власної батьківщини, своїм етнічним походженням і країною пращурів.
Крім того, у ранніх випусках про Супермена багато уваги приділялося Великій депресії (1929—1939): супергерой брав на себе роль громадського активіста, борця з бізнесменами-шахраями та продажними політиками.
А ще в образі Супермена присутні релігійні конотації, бо історія цього персонажа має деякі паралелі з історією Мойсея, основоположника юдаїзму та однієї з найважливіших постатей усіх авраамічних релігій. Богоподібне ім’я (Ель — одне з імен бога в юдаїзмі та християнстві), міграція заради виживання, подвійна ідентичність — усе це робить Супермена свого роду віддзеркаленням Мойсея. Понад те, нацисти називали Супермена євреєм, а в 1940 році німецька пропаганда публічно засудила персонажа та його творців, які були американськими євреями.
Але одного з найпопулярніших персонажів коміксів порівнюють не лише з Мойсеєм: образ Ісуса Христа також нерідко називають джерелом натхнення для створення Супермена — хлопчик, який був посланий із неба та має виняткові здібності, а ще виховувався названим, земним батьком.
Останні фільми з Суперменом також мають посилання на християнство, зокрема народження, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Джерело
Бетмен (1939)
Ще один супергерой DC Comics, який знайомий кожному — це Бетмен, альтер его багатія Брюса Вейна; персонаж, якого вигадали Білл Фінгер і Боб Кейн.
Цікаво, що при створенні цього образу автори черпали натхнення у Зорро з пригодницьких книг Джонстона МакКалі та у детективі Шерлокові Холмсі з творів британського письменника Артура Конана Дойла. Тобто Бетмена не просто так називали «найкращим детективом у світі». Багато хто також називає джерелом натхнення персонажа Тінь, якого вигадав письменник і професійний фокусник Волтер Б. Гібсон: з’явився Тінь у 1930 році як таємничий оповідач радіопрограми Detective Story Hour.
Бетмен — це борець за справедливість, який протистоїть злочинності; все життя цього персонажа було сформовано під впливом дитячої травми, коли він став свідком вбивства своїх батьків. До того ж історія про Бетмена — це оповідь про звичайну людину, яка може стати супергероєм: як відомо, Брюс Вейн на відміну від багатьох інших персонажів не має надзвичайних здібностей.
Капітан Америка (1940)
Протягом кінця 1930-х — початку 1940-х років автори коміксів активно мотивували американців підтримувати вступ країни у Другу світову війну та купувати військові облігації, а згодом створювали історії про боротьбу супергероїв із німцями та японцями. Особливу популярність у той час здобув Стів Роджер, тобто Капітан Америка, персонаж якого Джо Саймон і Джек Кірбі цілеспрямовано створювали як патріота і борця з гітлерівською Німеччиною. Першою його появою став комікс, де він б’є по обличчю Адольфа Гітлера: це було ще до того, як Сполучені Штати вступили у війну. І хоча Капітан Америка був далеко не єдиним подібним персонажем, але саме він згодом став одним із найвідоміших супергероїв видавництва Marvel Comics.
Незвичайним було те, що Капітан Америка мав зіткнутися не з вигаданим персонажем, а з реальним противником — Адольфом Гітлером, який був керівником країни, що розпочала Другу світову. Це робили комікси про Стіва Роджерса ще більш популярними.
Перший комікс про Капітана Америку (1941). Джерело
Раніше вигадані супергерої так само брали участь в американській воєнній пропаганді. В одному з випусків DC Comics за лютий 1940 року Супермен схопив Гітлера та Сталіна, після чого обидва диктатори постали перед судом Ліги Нації у Швейцарії. Бетмен, який зазвичай не використовував летальну зброю, після вступу США у війну почав з’являтися на сторінках коміксів із вогнепальною зброєю. Проте саме Капітан Америка був відверто пропагандистським супергероєм: за його допомогою автори намагалися виступити проти Третього Рейху та підтримати вступ власної країни у Другу світову. Це була свого роду відповідь на антивоєнний, ізоляціоністський рух у США, що мав своїх прихильників ще з часів Першої світової.
Пізніше політичні теми продовжили бути характерною рисою історій про Стіва Роджерса: автори коміксів регулярно використовували персонажа задля того, щоб давати коментарі стосовно стану американського суспільства та політичної ситуації в країні.
Диво-жінка (1941)
Ще одна персонажка коміксів, яку створили впродовж Другої світової, — Диво-жінка з DC Comics. У перших історіях про неї також ішлося про боротьбу з країнами Осі: принцеса Діана виступала противницею нацистів, а також рекламувала купівлю військових облігацій і марок.
Утім, у випадку із Диво-жінкою значно цікавішим здається походження цієї героїні як феміністичного символу. Творець героїні, американський психолог і письменник Вільям Марстон, «хотів розширити можливості жінок» і вважав, що «пропаганда є прогресивною силою». Він казав, що у коміксах є «великий освітній потенціал». Разом із тим Марстон був оточений сильними жінками — дружиною Елізабет і їхньою поліаморною партнеркою Олів Бірн, також письменник був добре знайомий із феміністкою Маргарет Сенгер.
У 2017 році про Вільяма Марстона зняли біографічний фільм «Професор Марстон і Диво-жінки». Джерело
На початку 1940-х років у коміксах DC домінували чоловічі персонажі — Супермен і Бетмен. Марстон вирішив змінити правила гри та створити образ сильної жінки «з усією силою Супермена плюс усією привабливістю доброї та красивої жінки». До речі, є поширена версія, що ідея належить його дружині.
У будь-якому разі Диво-жінка стала найвідомішою супергероїнею та зразком для наслідування для мільйонів дівчат і жінок. Але цю персонажку розглядають не лише як феміністичний символ: дехто називає її ще й лесбійським символом, адже бісексуальність Диво-жінки декілька років тому навіть була навіть офіційно підтверджена. Що й не є дивним, бо Елізабет Марстон та Олів Бірн також мали романтичні стосунки.
Халк (1962)
У 1960-х роках історичний фон змінився — Велика депресія та Друга світова закінчилися, розпочалася Холодна війна. Саме остання вплинула на появу низки супергероїв, які були так чи так пов’язані з цим протистоянням: страхом перед радіацією, гонкою озброєнь і В’єтнамською війною.
Одним із них був Халк, альтер его доктора Брюса Беннера. Його вигадали співавтори Стен Лі та Джек Кірбі, які також створили багатьох інших персонажів Marvel Comics: Залізну людину, Тора, Фантастичну четвірку та Людей Ікс.
Творці Халка надихалися доктором Джекілом і містером Гайдом Роберта Стівенсона, Франкенштейном Мері Шеллі та Големом із єврейської міфології. Але найбільш цікавим є те, що Халк був реакцією авторів коміксів на Холодну війну та ядерну загрозу: це інтерпретація популярних тогочасних уявлень багатьох американців, що ядерна енергія може породжувати мутантів і монстрів.
Людина-павук (1962)
Іншим супергероєм, якого створили на початку 1960-х років, є Людина-павук, він же Пітер Паркер. Цей персонаж був вигаданий уже згаданим Стеном Лі та Стівом Дітко, який, між іншим, мав українське походження.
Спайдермен — це перший супергерой-підліток, який не є помічником дорослого персонажа та діє самостійно: його поява пов’язана зі сплеском підліткового попиту на комікси та бажанням авторів створити самодостатнього супергероя, з яким могло б ототожнювати себе молоде покоління американців.
Понад те, костюм Людини-павука повністю закриває тіло персонажа, що дозволяє підліткам будь-якого походження візуалізувати себе в цьому одязі й ідентифікувати себе з супергероєм. Усе це також стало важливим фактором успіху коміксів про Спайдермена.
Спочатку відома цитата з’явилася як завершальна у дебютному випуску (1962). Джерело
А ще історія Людини-павука — це класична розповідь про дорослішання. «З великою силою приходить велика відповідальність», — фраза, якою закінчується перший комікс про цього супергероя; фраза, яку пізніше припишуть дядькові Бену як пораду молодому Пітеру Паркеру; фраза, яка стане нероздільною з історією дорослішання цього персонажа.
Залізна людина (1962)
Тоні Старк, тобто Залізна людина, подібно до Капітана Америки був вигаданий як відверто пропагандистський персонаж. Комікси про нього мали антикомуністичні настрої: не те щоб такого не було в інших коміксах протягом Холодної війни, але саме у випусках про цього супергероя вони були найбільш помітними.
Нового персонажа відразу представляли як активного учасника війни у В’єтнамі: це був провоєнний супергерой, завдяки якому Стен Лі намагався розглядати політичні теми. Це викликало неоднозначну реакцію читачів — багато з них критикували Залізну людину за його безпосередній зв’язок із військовими США та суперечливу роль у В’єтнамській війні.
Один із перших коміксів про Залізну людину. Джерело
Згодом Залізну людину так само будуть використовувати для дослідження інших політичних тем: громадянські протести, корпоративне шпигунство, технологічний прогрес. Останнє навіть стане доволі поширеною тематикою коміксів про Тоні Старка на багато років уперед: технології та їхній вплив на суспільство, наслідки прогресу людства, неправильне та неправомірне використання технологій.
Люди Ікс (1963)
У 2004 році Стен Лі згадував: «Я не міг дозволити, щоб усіх вкусив радіоактивний павук або піддав впливу гамма-вибух. І я пішов боягузливим шляхом. Я сказав собі: “Чому б мені просто не сказати, що вони мутанти?” Вони народжуються такими».
З моменту своєї появи на сторінках коміксів Marvel одна з найвідоміших команд супергероїв була представлена як алегорія на справжні життєві труднощі сотень тисяч людей, неприйнятих або відкинутих суспільством. Через свою інакшість мутанти у коміксах зазнавали дискримінації та піддавалися упередженням, саме тому багато з випусків про Людей Ікс містять коментарі на соціальні та політичні теми.
Конфлікти між мутантами та звичайними людьми часто порівнюють із конфліктами у реальному світі, які відбуваються за участі меншин: расових, етнічних, національних, релігійних, сексуальних. Расизм, антисемітизм, ЛГБТ, мультикультурність, релігія, геноцид — усі ці теми регулярно порушували ув коміксах про Людей Ікс.
Новий мультсеріал X-Men’97 (2024). Джерело
Найвідоміші супергерої DC та Marvel мали різне походження: Супермен був першим насправді знаменитим персонажем, який своєю появою розпочав Золоту добу коміксів; Капітан Америка став найбільш популярним супергероєм Другої світової та слугував цілям державної пропаганди Сполучених Штатів; Диво-жінка була представлена як феміністичний символ і приклад для американських жінок і дівчат, тоді як Людина-павук став першим самодостатнім персонажем-юнаком, яким надихалися мільйони дітей і підлітків по всьому світу.
Проте, мабуть, найголовніше, що автори коміксів за допомогою своїх персонажів не тільки розважали читачів яскравими малюнками з короткими текстами у «мовній бульбашці», але й давали коментарі: війна та політика, міграція та релігія, фемінізм і дорослішання, гонка озброєнь і страх перед радіацією — всі ці теми, а так само багато інших, неодноразово з’являлися на сторінках супергеройських коміксів.
Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.