Про це йдеться у розслідуванні видання ІНФОРМЕР, пише Інформатор.
У 2014 році Україна конфіскувала майже 100 тисяч тон нафтопродуктів у структур проросійського олігарха Сергія Курченка. Активи мали перейти у власність держави – ці нафтопродукти передали для реалізації профільному держпідприємству, щоб наповнити бюджет. Втім, за даними слідства, гроші «осіли» в кишенях злодіїв.
Арештовані нафтопродукти передали на реалізацію до ДП «Укртранснафтопродукт» через рішення суду. Керівником держпідприємства був Володимир Гаврилов. Матеріали слідства вказують на те, що Гаврилов фактично звітував перед Сергієм Тищенком і навіть мав службовий кабінет у приміщеннях його групи компаній «Фактор».
Хто такий Сергій Тищенко та його схема на мільярд
Сергій Тищенко – український бізнесмен, бенефіціар збанкрутілого Фортуна-банку. Ще 13 лютого цього року ВАКС підтримав пропозицію САП щодо застосування до Тищенка запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення 363,360 млн грн застави. У справі Тищенко фігурує як головний організатор злочинної організації, яка заволоділа нафтопродуктами на загальну суму 967 млн грн, арештованими у справі власника так званої групи компаній «Східно-Європейська паливно-енергетична компанія» (СЄПЕК).
Як повідомляють правоохоронці, за вказівкою фігурантів посадові особи підприємства сприяли продажу майже 100 тисяч тон нафтопродуктів за суттєво заниженими цінами групі компаній, власником якої був Тищенко. «За даними слідства, далі ці нафтопродукти реалізовувалися на заправках цієї групи компаній та в інших мережевих АЗС, а отриманий дохід концентрувався у бенефіціарів схеми», — заявили в СБУ.
Для створення видимості, що заарештовані нафтопродукти передані для потреб Міністерства оборони, держпідприємство здійснило відповідні поставки на комерційній основі, за які Міноборони розрахувалося в повному обсязі. Однак Міноборони отримало лише 1,6% з них. Водночас Тищенко реалізував таку саму номенклатуру товару на свою групу компаній за ціною вдвічі дешевшою, ніж на Збройні сили.
У 2020 році суд ухвалив рішення про спеціальну конфіскацію на користь держави вищезазначених нафтопродуктів і грошових коштів, отриманих від їхньої реалізації. Однак, як з’ясувало слідство, увесь обсяг нафтопродуктів і всі виручені від їхньої реалізації кошти на той час уже були привласнені учасниками злочинної організації, а державний бюджет зазнав збитків у майже мільярд гривень.
Схема, «Фортуна-банк», ліквідація та банкротство
Фортуна банк був ліквідований у 2014 році, на 1.04.2014 активи банку складали 3,4 млрд грн. З них 3 млрд. грн, або майже 100% кредитного портфеля – позики юрособам. Борг перед фізособами склав понад 1 млрд грн. Для виплати боргів банк проводив діяльність, схожу на фінансову піраміду – за рахунок нових вкладень на депозити повертались попередні. В результаті банк збанкрутував та не повернув кошти вкладниками. Банк був ліквідований (втім, у суді Тищенко називає ліквідацію банку «політичним рішенням»).
Вказаний банк, реальним власником якого був Сергій Тищенко, безпосередньо обслуговував бізнес структури групи компанії «Фактор», власником яких був також Тищенко. Саме через рахунки пов’язаних з ним компаній, які були відкриті саме в «Фортуна банк» (ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «Ітанікс Стронг», ТОВ «Трейд Інвест Компані» (КБВ Тищенко С.П.) були розкрадені кошти від незаконного продажу нафтопродуктів ДП «Укрнафтотранспродукт», які мали ним зберігатись як речові докази по справі Курченка. Встановлено, що 328,98 млн.грн. з рахунку ДП «Укрнафтотранспродукт» було перераховано на рахунки пов’язаних з Тищенко компаній, зазначених вище.
Частина коштів виводилась через «Фортуна-банк» шляхом укладання договорів банківського вкладу з ТОВ «Укройлпродукт» на суму близько 100 млн.грн., які використовувались для надання кредитів пов’язаним з Тищенком компаніям. У подальшому, банк був ліквідований, а зобов’язання по поверненню кредитів не виконано.
Відносно вказаних фактів НАБУ розслідує кримінальне провадження за № 32014100070000038 від 08.05.2014 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 1, ст.185, ч.5 ст.191, ч.1,3 ст.212, ст.356, ч.1,3 сь.382 КК України.
Тобто банк спеціально збанкротував і був ліквідований після реалізації всіх оборудок з продажем нафтопродуктів. Безумовно, відігравши головну роль у цьому процесі. Трохи згодом сам Сергій Тищенко оголосив себе банкротом.
«Наша честь», я маю український та британський паспорт – Тищенко
Тищенко за рішенням суду перебуває під арештом у СІЗО, однак подає чисельні апеляції щодо зміни запобіжного заходу. Він називає суму застави завищеною і вимагає звільнення під домашній арешт. Втім, з боку обвинувачення є всі причини припускати, що Тищенко просто втече за кордон у разі задоволення його претензій. Під час апеляційного судового засідання щодо зміни запобіжного заходу (АП ВАКС, яке відбулося 4 березня 2024 року) Сергій Тищенко підтвердив, що має Британській паспорт з 2015 року, тобто вже після нападу РФ на Україну. У разі втечі у Великобританію його повернення неможливе – адже країна згідно законодавства не видає своїх громадян. Ба більше, прокурор зазначив, що під час розслідування справи знайдено матеріали на ще три кримінальних провадження щодо Тищенка. Суд, враховуючи матеріали слідства, у зміні запобіжного заходу Тищенку відмовив. Проте, він і надалі за допомогою пулу юристів подає чисельні апеляції…
Також під час засідання ВАКС стало відомо, що Тищенко протягом останніх десяти років понад 200 разів виїжджав за територію України, його діти мешкають за кордоном і навчаються в елітних закладах, про що свідчать електронні квитанції. За допомогою програми для організації прес-конференцій ZOOM Тищенко контролював продаж нафтопродуктів, а зараз продовжує вести бізнес із СІЗО за допомогою IP-телефонії, хоч і скаржиться, що вона не дозволяє мати понад п’ять номерів, а для ведення справ це замало…
За даними прокурорів, Тищенко досить прискіпливо ставиться до свого бізнесу. Зокрема, навіть особисто керує рецептурою цукерок на «Житомирські ласощі». На засіданні суду Тищенко просить надати йому можливість попри пресуванням Києвом і Київською областю їздити до Житомира. Втім, офіційно АТ «Житомирські ласощі» володіє інша особа, про що йтиметься далі.
Звинувачення наголошує, що повідомлення про підозру Тищенку є обґрунтованим, і причин для зміни запобіжного заходу немає. Адже саме він безпосередньо керував продажем нафтопродуктів з офісу свого банку «Фортуна» на вулиці Боричів Тік. За матеріалами слідства, завгосп Тищенка отримав довіреність на те, щоб зареєструвати Гаврилова як керівника ДП «Укртранснафтопродукт» у єдиному державному реєстрі. Його менеджери були направлені на роботу в Державне підприємство, рядові працівники – водії і юристи були направлені на місця зберігання нафтопродуктів для того, щоб оголошувати ухвали та підписувати акти приймання-передачі.
«Саме Тищенко відповідно до показань з’явилися у кабінетні Міністра внутрішніх справ і саме Тищенко був представлений, на той момент керівнику Головного слідчого управління, як представник державного підприємства, яким буде здійснюватися реалізація нафтопродуктів. Це було навесні 2014 року, до постановлення ухвал було майже півроку», – каже прокурор під час засідання.
Цікаво, що під час вищезгаданого засідання суду Тищенко зробив помилку «по Фрейду». Звертаючись до судді він сказав «наша честь», бо звик, що навколо – всі «його», чи принаймні «свої».
Мотрона Іванівна стала «олігархом», або як син підставляє матір під санкції
Як тільки Тищенко «розібрався» з арештованими активами Курченка, почав «зачищати» сліди та оформлювати всі фірми-фігуранти розслідування на власну матір. Зважаючи на те, що Тищенко Сергій Петрович на даний час є засновником трьох компаній, у переліку його активів «ласощів» та дотичних до «Фактору» фірм немає.
Варто зазначити, що «Житомирські ласощі» – не власне надбання сім’ї Тищенків. Фірма була заснована ще у 1944-му році, але у 2010 році було здійснене рейдерське захоплення фабрики, у результаті якого її незаконно очолив Бойко Ігор Ярославович (громадянин Росії і США), далі вона потрапила в орбіту підозрюваного.
Мати Сергія Тищенка Тищенко Мотрона Іванівна раніше формально володіла 99,5% статутного фонду ліквідованого «Фортуна банку». Також вона формально володіє (непрямий вплив) ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (голова наглядової ради – її син Сергій Тищенко).
Станом на сьогодні мати Сергія Мотрона Тищенко володіє на 97,01% компанією ТОВ «ТІС-КОМПАНІ» заснованою у 2020 році. Інший засновник на 2,99% – це дочка Тищенка Марія. Дана компанія є повноправним власником 8-и компаній з орбіти так званої групи «Фактор» і має 99,5% корпоративних прав «Житомирських ласощів».
Згідно аналізу інших офіційних даних щодо компанії «ТІС-КОМПАНІ», з’ясовується цікава річ: підприємство перших два роки після створення показувало у звітності нульову дохідність, але у 2022 році (коли у власниках з’явилася мати Тищенка), цей показник склав 305 тис. грн. А у 2023 дохід компанії становив вже 575 962 300 гривень.
Тищенко Мотрона Іванівна, як зазначалося вище, формально володіє ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування». По суті це підприємство – ПрАТ «ХІММАШ» (код ЄРДПОУ 00217679).
Державні тендери та міжнародні контракти з сумнівними контрагентами
Крім того, що компанія ПрАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування», ЄДРПОУ 00217679 з орбіти Сергія Тищенка регулярно виграє державні тендери на мільйони гривень (зокрема, замовлення від ПАТ «Укргазвидобування»), а й активно співпрацюють з закордонними фірмами сумнівної репутації.
Щодо експорту, який відбувався за останні роки до Іраку, Казахстану, Туркменістану, Болгарії та Німеччини. У ході журналістського розслідування стало відомо, що ПрАТ «ХІММАШ» у період з 14 січня 2022 по 16 серпня 2024 проведено 49 експортних поставок на загальну вартість понад 170 млн.грн.
Таким чином, ПрАТ Тищенка 70% експорту здійснює до Іраку на користь 2-х компаній, як напряму, так і укладаючи контракти зі Словацькою компанією.
Щодо Іракських компаній варто зазначити наступне:
LANAZ Company For General Trade, Industry and Asphalt Production Limited є покупцем товару. Одним з основних постачальників ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей) для неї є компанії з Росії (Volzhsky Pipe Plany Ojsc). Найбільшими країнами-постачальниками російської компанії є Німеччина, Італія та в минулому Україна, а основними експортними ринками є Кувейт, США та Узбекистан.
LANAZ Company For Refineries and Refining Petroleum Product LTD як завод, є великим нафтотрейдером через LANAZ Bitumen oil Refinery, 90% продажу складає продаж нафтопродуктів до Ірану та Туреччини.
Довідково: Нафтопереробний завод Lanaz (Lanaz Refinery) Ірак, побудований у 2008 році, оснащений сучасними технологіями для досягнення повної переробки сирої нафти в кінцеві продукти. Об’єкт має площу понад 1 500 000 м2, загалом 8 виробничих одиниць.
Окрім компаній з Іраку, клієнтами «ХІММАШ» були наступні іноземні підприємства:
Фактичний отримувач: OOO «BULSPED BG» (Болгарія) – 1 поставка 15.02.2024 фактурна вартість 3,16 млн.грн. Товар – теплообмінне обладнання. При цьому контракт укладено з «Alenor Merchanical and Enginering Equipment Trading LLC» (Об’єднані Арабські Емірати, Дубаї).
Фактичний отримувач: «FRICKE Group GMBX & CO.KG» (Німеччина) – 24 поставки, з 14.01.2022 по 24.05.2024, загальна фактурна вартість 23,2 млн.грн. Товар – навісне обладнання з чорного металу до сільськогосподарських машин. Контракт укладено з цим же німецьким отримувачем.
Фактичний отримувач: ТОВ «Промстіл Енерджі» (Казахстан) – 1 поставка 18.07.2022, фактурна вартість 2,4 млн.грн. Товар – частини теплообмінного обладнання. Контракт укладено з цим же казахським отримувачем.
Фактичний отримувач: Марыйская база №2 УКПО ГК «Туркменгаз» (Туркменістан) – 4 поставки, з 28.02.2023 по 29.03.2023, фактурна вартість 23,2 млн.грн. Товар – частини теплообмінного обладнання. При цьому контракт укладено з «Corimpex Investments LTD » (Великобританія, Лондон).
До початку широкомасштабного вторгнення компанія Сергія Тищенка здійснював поставки, у тому числі в Білорусь (різні компанії), РФ ООО «Криотек» та Словаччину «CRYOMED» (схожа назва з російською компанією).
Тобто виявляється, що компанії Сергія Тищенка постачають обладнання та комплектуючі до нафтозаводів Іраку, який, у свою чергу, виробляючи паливо, забезпечує ним виробництва Ірану з виготовлення зброї проти України. Зокрема, тих самих «Шахедів», які знищують цивільних громадян нашої країни. Як країна-агресор, так і Сергій Тищенко постачають матеріали на одну і ту саму фірму в Іраці. І тут вже постає питання державної зради.
Висновки та звернення
Сторона обвинувачення аргументовано доводить, що саме Тищенко керував і досі контролює діяльність осіб, які були залучені до здійснення злочину. Втім, не зважаючи на об’єктивні докази провини Тищенка зі сторони обвинувачення, він продовжує спроби звільнитися з-під варти і втекти з України. Залишається сподіватися на чесність та непідкупність українського суду, який проявивши жорстку позицію не дасть можливості Сергію Тищенку уникнути відповідальності за скоєні ним злочини.
А фактом подвійного громадянства Сергія Тищенка мали б зацікавитися відповідні правоохоронні органи та перевірити, чи не є це причиною для потрапляння у списки санкцій від РНБО. Навіщо українському бізнесмену британське громадянство? Чи пов’язане це зі справою «нафтопродуктів Курченка»?
І останнє, найважливіше: чому Сергій Тищенко, навіть перебуваючи під вартою, продовжує свою бізнесову діяльність не тільки заробляючи мільйони, а і фінансуючи війну РФ проти України?
Журналісти та громадськість звертаються до правоохоронних органів України – СБУ, РНБО, НАБУ, САП, Офісу Генерального прокурора з проханням провести відповідні розслідування щодо перевірки фактів співпраці Сергія Тищенка з РФ. Адже це, без перебільшення, є питанням національної безпеки. Допоки збираються докази і встановлюються обставини антидержавної діяльності Сергія Тищенка його визволення з-під варти не є доцільним.