Він був єдиним сином у батьків. Про важку втрату повідомила Рогатинська міська територіальна громада.
Що відомо про Романа Голубця
Роман Голубець народився 30 листопада 1997 року в мальовничому селі Городиська, що на Прикарпатті. Він був єдиним сином у своїх батьків, які з дитинства виховували його в любові та доброті.
Роман відзначався високими успіхами у навчанні, мав хист до точних наук, особливо до інформатики. Після успішного складання ЗНО хлопець вступив на факультет комп’ютерної інженерії у Тернопільському національному економічному університеті.
До повномасштабного вторгнення Роман працював за спеціальністю у Тернополі, а також деякий час за кордоном. Незадовго до повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну.
Роман розумів, що воєнні дії триватимуть довго. Казав, що підпише контракт або… у резерв. Розумів, що "на ти" з технологіями, тож може стати корисним у війську як дронщик чи артилерист. Ці військові професії потребують саме таких фахівців,
– розповіла мама захисника Галина.
24 червня 2024 року Роман приєднався до лав ЗСУ, а вже у вересні пройшов вишкіл у Словаччині і вирушив на бойові позиції на Донеччині. Роман був стрільцем-помічником гранатометника механізованого відділення механізованої роти.
Незадовго до загибелі Роман спілкувався з мамою в чаті. Він намагався вберегти батьків від зайвих хвилювань, тому повідомив, що може не виходити на зв'язок 7 – 10 днів через відсутність інтернету.
Мама постійно перевіряла телефон, в очікуванні на повідомлення від сина, проте зв'язок з ним так і не відновився. Невдовзі родина отримала трагічну звістку: 5 жовтня Роман, їхній єдиний син, загинув від рук російських окупантів.
Роман Голубець / Фото Рогатинської тергромади
Роман Голубець загинув під час виконання бойового завдання біля Катеринівки у Покровському районі Донецької області.
10 жовтня траурний кортеж із тілом загиблого військового прибув на Рогатинщину. Церемонія прощання із захисником відбулася на площі Роксолани.
Прощання з Романом Голубцем / Фото Рогатинської тергромади
"Війна не перебирає, гине цвіт. Захисник Роман, якому тільки 26, як і багато наших молодих хлопців і дівчат, міг стати достойною гілкою родинного дерева. Подарувати світу мудрих дітей, зробити чимало прогресивних речей. Бо був світлом України, умів бачити більше і глибше. Сьогодні, його ім’я – вічність та щит, для тих, хто прожив цей день у тиші та затишку. Він – воїн, який вчить нас бути сильнішими, сміливішими, протистояти темряві", – зазначили у громаді.