Рецензія на фільм «Хижий ліс» / Never Let Go

З 10 жовтня в кінотеатрах розпочався показ трилера/жахів з елементами постапокаліптичного фільму про виживання «Хижий ліс», у якому головну роль виконала Геллі Беррі. Режисерувати стрічку взявся відомий французький горормейкер Александр Ажа, тож глядачі могли сподіватися на якісного представника моторошного жанру. У рецензії нижче розповідаємо, чи можна «Хижий ліс» вважати саме таким.

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Хижий ліс» / Never Let Go

Жанр трилер, жахи
Режисер Александр Ажа
У ролях Геллі Беррі, Персі Даггс IV, Ентоні Б. Дженкінс, Крістін Парк, Стефані Лавін, Метт Андерсон, Міла Морган
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

У темному-темному лісі, в темній-темній хатині… Ну добре, давайте без цих примітивних дитячих страшилок. Мати-одиначка Джун виховує двох малих синів, Нолана і Семюеля, у старій хатині посеред похмурого лісу. Ну як виховує — буквально тримає на прив’язі. Суть у тому, що виходити надвір можна тільки прив’язаними мотузкою до будинку, бо якщо цього не зробити, з-за рогу випірне страшне щось, і більше не буде ні захопливого полювання на білок, ні веселих танців під стару платівку.

До речі, це таємниче і таке страшне «щось» здатна бачити лише сама Джун. За її ж словами, увесь світ загинув, бо його охопило безжальне зло, і тільки мотузки врятують від смерті. Але окрім того, що дивній відлюдкуватій родині кістлява з косою все одно загрожує, як мінімум від голоду, один з двох братів починає сумніватися — а раптом багатостраждальна матір просто втратила здоровий глузд?

Таємнича, містична загроза для героїв у похмурому сетингу в абсолютній ізоляції від зовнішнього світу — є. Неясність того, що з показаного правда, а що — плід хворої уяви — будь ласка. Натяки на алегоричність та фірмову неочікувану кінцівку, яка здатна шокувати (а чи здатна?) — отримайте і розпишіться. Це ніби «Таємничий ліс» зустрівся із «Стукітом у двері», у якому головні герої також стали заручниками обставин у лісовій хижі.

І це не кажучи про те, що сам Ш’ямалан продюсував нещодавній містичний горор своєї доньки Ішани «Наглядачі», яка намагалася, щоб вийшло як у татуся, але щось там пішло не так. З цим представником жанру «лісова чортівня» у «Хижого лісу» також чимало спільного, і це не комплімент.

Біда у тому, що Александр Ажа — не Ш’ямалан навіть в етапи його найгіршої форми, а у Ш’ямалана вона триває, з певними застереженнями, років з 20. Але мова йде не про зіставлення їхніх талантів, а про те, що французу краще вдається матеріал дещо іншого сорту. Сюжети не про міфологічне таємниче зло, коли не завжди є розуміння того, що конкретно мається на увазі, а цілком собі про реальну, фізичну загрозу у плоті. В голлівудському дебюті Ажа, рімейку «Пагорби мають очі» Веса Крейвена, це були мутанти-убивці. У напівжартівливому «Піранья» — смертоносна доісторична риба, ще й в модному тоді 3D. У «Хижаках» з войовничою Каєю Скоделаріо — голодні алігатори.

Тобто Ажа — це не стільки про напускання туману і поступове нагнітання атмосфери, скільки про криваву динаміку і відрубані (або ж відгризані, тут вже як карта ляже) кінцівки. А от влаштувати гру з глядачем у хибні очікування, зокрема, у кульмінації, це француз також час від часу практикує — згадуємо «Криваві жнива», «Дзеркала» чи «Кисень».

Воно б і хотілося перейнятися головною інтригою — що є правда — у нас тут справжня смертельна загроза, чи героїня Геллі Беррі просто божевільна тітка, яка мордує і мучить голодом власних дітей. Але цього зробити не вийде, адже якою б не була відповідь, вона апріорі не здатна здивувати та задовольнити з огляду на вторинність ідеї як такої.

Навряд чи в когось виникне бажання серйозно розбиратися у потенційній алегоричності цього сюжету. Можливо, це про гіперопіку навіженої мамці. Може, про переваги французької кухні (поїдання ропух у кадрі додається). А може, чого на світі не буває, старанна екранізація рядка «я на чіпкі мотузки прив’яжу твоє тіло» з пісні «Мотузки» поп-гурту NikitA. Згадалося ж таке.

Як з хреста знята Геллі Беррі читає дітям, яким уготовано смакувати чипси з кори дерева (зате натуральні!), символічну казку про Гензель і Гретель. А напередодні прем’єри в американському прокаті зізнається, що творці мають на руках готові історії для сиквелів та приквела, і у разі успіху «Хижого лісу» усе це може перетворитися на франшизу. Щось підказує, що у «Хижого лісу» не буде франшизи.