Шахрайські кол-центри в Харкові – відрижка 90-х

У Харкові “війна” шахраїв та тих, хто з ними бореться – це вічна, майже сакральна битва добра зі злом, і з таким самим перемінним та невизначеним успіхом з обох сторін.

І як у будь-якій війні, у цій триває своя “гонка озброєнь”, зазначає харківське видання ДУМКА. Шахраї вигадують черговий новий трюк, “мульку”, а правоохоронці та представники кібербезпеки вигадують відповідь. Ось тільки останнім часом з боку “зла”, тобто шахраїв, настільки часто застосовуються технології “соціальної інженерії”, що “добру”, якраз, на противагу треба застосовувати не нові кібертехнології та засоби комп’ютерного захисту, а хороших психологів чи психіатрів.

Соціальна інженерія – психологічне маніпулювання людьми з метою здійснення певних дій чи розголошення конфіденційної інформації. Слід відрізняти від поняття соціальної інженерії у соціальних науках, яке стосується розголошення конфіденційної інформації. Сукупність хитрощів з метою збору інформації, підробки або несанкціонованого доступу від традиційного “шахрайства” відрізняється тим, що часто є одним із багатьох кроків у більш складній схемі шахрайства.

На думку фахівців, сьогодні схеми із застосуванням соціальної інженерії використовують приблизно 95% атак в інтернеті. “Попастись на соціальну інженерію можуть навіть досвідчені користувачі”.

Можливо, “фахівці”, застосовуючи розумні та незрозумілі терміни, намагаються приховати свій явний програш у битві з кіберзлочинністю. Адже все це вже було раніше, без “соціальної інженерії”, у менших масштабах та без комп’ютерів.

Як це було раніше. Вуличні шахраї

Вуличний шахрай завжди покладається лише на себе та на свої інстинкти. І на відміну від сучасних комп’ютерних шахраїв, спілкується з людиною “очі в очі”. Для вуличного афериста “кидок” – це битва, в якій переможе найсильніший, хоча найчастіше це й нагадувало зустріч удава та кролика.

Вони знати не знали про існування якоїсь спеціальної науки для цього, а багато хто не мав навіть середньої освіти. Це можна називати “кримінальним талантом”, а можна інстинктом чи природним відбором. Ось деякі реальні приклади з успіхів у “соціальній інженерії” харківських шахраїв.

“Казкар”. Легендарна, майже міфічна, але реальна особистість із 1970-80-х років. Мав наймогутнішу харизму та інтелект. Із найзначніших “подвигів” – міг у абсолютно незнайомої людини з вулиці “позичити грошей”, причому, якщо не було потрібної суми, то людина йшла в ощадкасу і знімала з книжки.

Саша “Агафон”. Вокзальний аферист. Середина 1980-х. Якось зміг продати пару черевиків “Salamander” двом стороннім людям окремо. Причому “продаж” відбувався одночасно, і “покупці” стояли лише за кілька метрів один від одного.

Юра “Білий”. Аферист “широкого профілю”. Середина 1980-х, початок 1990-х. Міг продати під виглядом дефіцитних і дуже дорогих джинсів будь-яку, відповідну за розміром і вагою річ. Раз це була стара штора, а раз, за браком взагалі нічого, сухе листя з дерев.

Вітя “Варвара”. Аферист широкого профілю. Кінець 1980-х та 1990-ті. Міг на спір підійти до будь-якого перехожого і зайняти певну суму, зазвичай, від п’яти до двадцяти карбованців. Особливість у тому, що сильно картавив і не вимовляв кілька літер.

Сергій “Дезік”. Аферист-“ломщик”. Центральний ринок. Кінець 1990-х. “Продавав” долари, сідав у машину до трьох кавказців з “куклою” на три тисячі доларів (тобто там було від сили 200 доларів, інше акуратно нарізана газета) і “розповідав” їм так, що ті й не розпаковували “ляльку”, і навіть привозили його задоволені назад. І це лише небагато з харківських “соціальних інженерів”…

Як це було раніше. Кол-центри

Так звані “шахрайські кол-центри” з’явилися в Харкові в середині 1990-х з розвитком телемагазинів. І хоча напрямок їх роботи був продаж, а не виманювання, принципи роботи майже не змінилися.

Можливо, багато хто зі старшого покоління згадає нав’язливу рекламу з 90-х “Вапарроні”, парогенератор. Але були ще препарати для схуднення, препарати для росту волосся, таблетки від алкоголізму і навіть “машинка видалення катишків на одязі”. Що продавати, було все одно, головне, що ціна була завищена у десятки разів.

Процедура прийому працювати і тоді, і зараз – ідентична.

Оголошення та “по знайомству”. Звичайно, ніхто не писав, “що ви продаватимете всякий мотлох довірливим громадянам”. Раніше писали “робота на складі”, “робота на телефоні”. Зараз приблизно так само. “Робота з клієнтами на телефоні”.

Обов’язково для всіх часів: хто “господар”, не знає ніхто. Приймає на роботу так само “старший” по центру та за “результатами співбесіди”. Але співбесіда формальна. Майже завжди дадуть спробувати себе у справі. Вимоги до місця роботи, тобто горезвісного кол-центру так само не змінилися. Обов’язкові вимоги – пропускна система та наявність багатоканального зв’язку з можливістю приховати місцезнаходження.

У Харкові у 1990-х один із таких центрів успішно функціонував в офісній будівлі “Телесенс” на селищі Жуковського. Поки дружині одного з тодішніх міліцейських начальників не продали засіб від схуднення на добру суму. Засіб мало того, що було недієвим, ще й викликав алергію. Після грошових вибачень перед міліцейським начальством кол-центр переїхав в інше місце, в центрі міста.

Працівники, і тоді й зараз, зазвичай, розбиті на невеликі групи (зазвичай, п’ятірки) зі своїми “старшими”. Так легше стежити та навчати. Старший групи має свій відсоток із кожного члена групи. Оплата для кожного, звичайно, відсоток від “виторгу”.

Але система, так звана “сітка”, на перший погляд суперечлива. Чим менше ти заробляєш, тим менший відсоток і навпаки – при великих підйомах зростає і відсоток. Але така система продумана – стимул заробляти більше і відсів працівників, що не відбулися. Робота як за “гарячими” номерами, тобто з бази і, можливо, зі злитими даними (ім’я, прізвище, вік), так і за “холодним”, тобто продзвін по черзі навмання.

А тепер найголовніше – та сама інженерія, соціальна

У 1990-х про неї, звичайно, не чули і в кол-центрах також. Але майже нічого не змінилося! Так от, у подібних закладах не сидять деякі інженери і не коригують розмову з “клієнтом” працівників. Є певний, кращий текст, “спіч”, точніше хід розмови, яку озвучують новачкові. Існують певні правила спілкування, але будь-кому вони знайомі з дитинства. Решта – це особисті заслуги та таланти працівника.

Буває, при вступі нових вимог (коли “нагорі” вводять якусь нову схему обману) і є потреба щось змінити, то всі разом вигадують новий “спіч”, “читку”, промову. Це щось схоже на мозкову атаку, коли кожен висловлює свою версію, її додають чи змінюють інші. В результаті виходить прийнятний варіант. Вся сучасна термінологія, усі премудрості та наукові терміни – у цій схемі!

Коли так багато говорять про “соціальну інженерію”, здається, що це і є частина соціальної інженерії, а “борці зі злом” зазнають поразки, зазнають втрат і таким чином намагаються прикрити свої невдачі. Тож велике прохання: до правоохоронців та тих, хто займається кібербезпекою, рухатися вперед у цій своєрідній “гонці озброєнь”, а для громадян – бути уважними і не втрачати голову від незрозумілих дзвінків!

Автор: Костянтин Май

Джерело: ДУМКА

Tweet