Модель стала схожою на "монстра" та заклеювала очі скотчем після невдалої процедури: фото до і після

Випробування позбавило її можливості виходити з дому або дивитися в дзеркало.

Жінка стала "схожою на монстра" після того, як процедура наповнення обличчя пішла жахливо погано.

Про це пише Daily Star.

Керол Браян шукала більш стійке рішення для боротьби зі зморшками на лобі, коли вирішила зупинити свій вибір на силіконі. Але невдовзі її обличчя почало набрякати, перетворюючи її на те, що вона описувала як "монстра" та "прибульця".

Набряк був настільки сильним, що її чоло почало "провалюватися", нависаючи над очима і надаючи їй "грубого спотвореного вигляду". Виявилося, що в одному шприці були змішані два різні наповнювачі для обличчя, які були введені їй в обличчя, що спричинило сильне запалення.

Їй доводилося заклеювати очі скотчем, щоб просто ходити, і ховатися під шапками та сонцезахисними окулярами.

Вона сказала: "Коли я виросла, моя зовнішність стала перевагою, яка відкрила мені багато дверей і стала моїм основним джерелом доходу. Я почала працювати моделлю у віці 16 років, а також працювала в індустрії краси. У мене була прекрасна донька, успішний чоловік, любляча сім'я, яка мене підтримувала. З боку, мабуть, здавалося, що я мала все це, але, озираючись назад, я бачу, що моєму життю так багато чого не вистачало".

Саме тоді, 2009 року, Керол "переконали" зробити вибір на користь філерів для обличчя, і саме тоді її життя пішло шкереберть.

У розмові з The Independent вона сказала: "Моє обличчя почало набрякати і звужуватися до такої міри, що мені довелося не лише ховатися від сім'ї та друзів, але й ховатися від самої себе, ніколи не дивлячись у дзеркало. Я почувалася так, ніби у мене голова іншопланетянина, чоло було таким важким, що падало і закривало мені очі, так що я не могла бачити, якщо не заклеювала або не піднімала чоло".

Після довгих років звернень до численних лікарів Керол нарешті знайшла того, хто погодився допомогти їй виправити операцію. Згодом вона перенесла 17-годинну корекційну операцію, щоб прикріпити шкіру на чолі.

Вона сказала: "Ця команда хірургів справді творила дива. Якби не їхні величезні знання та досвід, я б досі носила хустки на голові і тримала шкіру на лобі, щоб бачити лівим оком. Я б досі боялася виходити з дому. Однак, попри всі їхні найретельніші зусилля, перша операція залишила мене сліпою на праве око; могли бути й гірші ускладнення, тому в результаті мені пощастило, що я втратила лише половину зору".

Керол додала: "На жаль, я зрозуміла, що справжня краса починається зсередини, лише коли я не могла впізнати себе. Я зрозуміла, наскільки оманливою може бути зовнішність і наскільки цінною є кожна мить життя".