Пам’яті молодшого лейтенанта, командира розвідвзводу Артема Оласюка

Попри юний вік мав хист до військової справи

Артем народився у 2001 році в селі Зарудчі Волинської області. Навчався спочатку в місцевому профтехучилищі, а згодом вступив до політехнічного університету в Луцьку, де здобув фах будівельника. Хлопець любив працювати, хотів реалізувати себе та не цурався важкої роботи.

"Він так сильно хотів побудувати майбутнє зі своєю дівчиною, хотів власною справою заробити на спільне житло. Мріяв побратись з нею, адже щиро кохав і вже в думках будував з нею своє подальше майбутнє", - згадує мама воїна Надія.

Однак повномасштабне вторгнення ворога змусило Артема відкласти всі мрії на потім. Пані Надія розповідає, як син не міг сидіти склавши руки, мовляв, для нього така поведінка була не властива, тож хлопець не став чекати і серед перших пішов до військкомату.

"До ворога він відчував страшенну лють та мав жагу прогнати його куди подалі від свого дому. Я слізно просила його не йти, залишитись, він же був такий молодий. Але всі мої благання були марними. Артем точно знав, що мусить захистити усіх нас", - розповідає жінка.

Спочатку він опинився у добровольчому формуванні територіальної оборони й допомагав копати окопи. А згодом потрапив до 72-ї Окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Пані Надія гордиться успішною кар’єрою сина. Артем спочатку служив у стрілецькому батальйоні, а через деякий час пройшов навчання в Одесі, де отримав звання офіцера, після чого став командиром взводу.

Молодший лейтенант Артем Оласюк разом із побратимами відважно воював на Донеччині. Брав участь у боях, отримував поранення, лікувався і знову повертався на передову. За свою відвагу 4 травня 2023 року Артем був нагороджений нагрудним знаком "Україна або смерть", а 18 травня того ж року року - медаллю "Ветеран війни".

"Син мав приїхати у відпустку. Всі чекали на нього, адже так сумували. Вони з дівчиною планували поїхати у Карпати, трохи побути разом та відпочити. Однак, не судилось" , - згадує мати Артема.

Артем Оласюк загинув 30 травня 2024 року в результаті удару ворожого БпЛА по позиції підрозділу біля Вугледара на Донеччині.

"Побратими розповідали, що Артем ніколи не жалів грошей на покращення діяльності підрозділу. Він був навідником дронів, тож і гроші вкладав у придбання дронотехніки. Зараз його побратими телефонують мені, приїздять та пропонують допомогу, вдячна їм за це…", - говорить пані Надія.

Поховали воїна в рідному селі Зарудчі. Мати згадує, як побратими Артема розповідали про його позивний "Злий". "Розповідали, що син якраз ніколи не був злим, а навпаки дуже добрим, а хлопці з нього жартували", - додає жінка.

У Артема залишились батьки, старший брат та кохана дівчина.

Родина зареєструвала на сайті Президента петицію з проханням присвоїти Артему Олесюку звання Героя України, яка ще не набрала необхідної кількості голосів, тож рідні воїна просять допомогти своїми підписами.

Вічна слава і шана Герою!

Фото з архіву родини, Волинська служба новин