Антивакцинатори, зрадники, продавці посвідчень. Кому та чому Нацрада відмовляла у реєстрації

Після набуття чинності профільного закону «Про медіа» Національна рада з телебачення та радіомовлення займається реєстрацією тих компаній, які працюють у сфері медіа. Для декого реєстрація є обов’язковою, для інших — добровільною. Так, наприклад, мають обов’язок реєструватися лінійні медіа (канали, радіо), ОТТ-сервіси, платформи спільного доступу до відео та провайдери аудіовізуальних сервісів. Добровільна реєстрація передбачена для онлайн-медіа, а також для друкованих медіа. Однак на час дії воєнного стану преса обов’язково реєструється.

Щоразу на засіданні Національної ради з питань телебачення та радіомовлення реєструють десятки компаній. При цьому регулятор має небагато підстав для відмови — й усі вони визначені у законі «Про медіа». Однак на практиці трапляється так, що реєструватися хочуть компанії з сумнівною репутацією. Або такі, яких громадські організації звинувачують у продажу журналістських посвідчень. Або ті, хто на своєму сайті розміщує фото «журналістів», згенеровані штучним інтелектом. Про те, кому Нацрада відмовляла у реєстрації, — у матеріалі «Детектор медіа».

З часу набуття чинності закону «Про медіа» таких відмов було дванадцять. І ще шість компаній не отримали реєстрацію, бо не набрали відповідної кількості голосів. Розкажемо детальніше про ці історії.

Підстави для відмови

У профільному законі передбачено шість підстав відмови у реєстрації (стаття 65):

1. не подана потрібна інформація для реєстрації або невідповідна структура власності (пункти 1—2);
2. заявник не сплатив реєстраційний збір (пункт 3);
3. заявник уже є зареєстрованим (пункт 4);
4. від дати скасування реєстрації минув менш як рік (пункт 5);
5. до заявника застосовані санкції щодо заборони працювати у сфері медіа (пункт 6).

«Голос України», «Президентський вісник» та інші державні медіа

Найчастіше регулятор відмовляв у реєстрації медіа, засновниками та власниками яких є органи державної влади. Реформа роздержавлення преси в Україні пройшла у 2015—2018 роках. Однак деякі державні органи мали свої друковані медіа. Законом «Про медіа» визначено, що суб’єктом у сфері друкованих медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні асоціації. Крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Але на реєстрацію подавалося близько десятка таких медіа.

Серед них — «Офіційний вісник Президента України». Його засновником є Державне управління справами. Під час засідання члени Нацради звернули увагу на те, що бюлетень не належить до друкованих медіа, бо є офіційним друкованим виданням, яке видається з метою забезпечення доступу до публічної інформації. Тому у реєстрації вісник дістав відмову.

1. Також регулятор відмовив й іншим газетам і журналам, засновниками яких є державні органи:
2. Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»;
3. Акціонерне товариство «Укрзалізниця»;
4. Акціонерне товариство «Укргазвидобування»;
5. Державне підприємство «Державне управління комплексного забезпечення»;
6. «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків».

Також на реєстрацію подавалось і парламентське медіа «Голос України», якому вдалось уникнути роздержавлення у 2015 році. Попри те, що згідно з законом «Про медіа» дві великі державні газети «Голос України» й «Урядовий кур’єр» мають перетворитися на офіційні друковані видання, «Голос» зробив спробу зареєструватись і дістав відмову.

Після цього виконувач обов’язків директора «Голосу України» Сергій Демський розповів «Детектору медіа», що з квітня 2024 року видання припиняє свою роботу як медіа. Газета перетворилася на офіційне друковане видання, в ній не буде журналістських матеріалів, усі посади творчих працівників буде скорочено.

Зрештою ситуація з бажанням реєструватися від компаній, які мають державну власність, спонукала внести зміни у профільний закон. Зокрема, у законопроєкті, який готується до розгляду, деталізується: суб’єктом у сфері друкованих медіа чи онлайн-медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні асоціації та інші добровільні об’єднання.

Відмови у реєстрації онлайн-медіа

Нацрада відмовила у реєстрації й двом онлайн-виданням. Серед них ТОВ «Аксі медіа». Заступник голови Нацради Олег Черниш пояснив, що компанія подала неточні дані регулятору й такого сайту не існує. У рішенні регулятора йдеться, що на момент подання й опрацювання заяви компанії сайт axy.media перебував у стані розробки. А це порушує вимоги статті 63 Закону України «Про медіа»: «Для онлайн-медіа зазначається назва онлайн-медіа; вид онлайн-медіа; доменні імена, за якими медіа доступне в мережі інтернет, із зазначенням реєстрантів відповідних доменних імен (щодо фізичних осіб — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, громадянство, відомості про місце проживання або місце перебування, щодо юридичних осіб — ідентифікаційні дані)».

Цікава історія виникла з намірами зареєструватися ТОВ «УНІАН Україна». Компанія належить Денису Васильовичу Іванову. Подавала на реєстрацію сайт uniannews.info. При спробі його відкрити з’являється позначка про небезпечний контент.

У пресслужбі медіагрупи «1+1» «Детектору медіа» сказали, що цей сайт не має стосунку до брендів медіагрупи (канал і сайт «УНІАН»).

У рішенні регулятора йдеться, що неможливо здійснити моніторинг онлайн-медіа за посиланням, вказаним у заяві («uniannews.info»), оскільки термін дії хостингу минув.

А під час засідання заступник голови Нацради Олег Черниш розказав, що серед фотографій журналістів на сайті регулятор помітив обличчя, створені штучним інтелектом: «Подивилися сайт. Подивилися на журналістів. Деякі обличчя сформовані штучним інтелектом. Серед них були живі люди, навіть депутат Державної думи Росії. Не вдалося зв’язатися з сайтом».

Також Нацрада не зареєструвала видання громадської організації «Журналісти проти корупції», оскільки вона не додала до заяви документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору. Це була друга спроба організації зареєструватися. Бо кілька місяців тому «Журналісти проти корупції» також подавалися на реєстрацію.

Під час розгляду цього питання Олег Черниш звернув увагу на інформацію про порушення етики компанією та продаж журналістських посвідчень людям, які журналістами не працюють. На сайті організації розповідали про те, що кожен може стати журналістом — і наводили переваги цього статусу: можливість отримати дозвіл на зброю, бути спостерігачем під час виборів. За це потрібно було заплатити «членські внески». Олег Черниш нагадав про рішення Комісії з журналістської етики (КЖЕ) від 2020 року. Тоді КЖЕ оголосила публічний осуд головному редактору ІА «Журналісти проти корупції» та керівнику ГС «Національна спілка незалежних журналістів України» Сергію Коту та закликала його припинити надавати за гроші статус журналіста тим, хто ними не є, та зупинити рекламну кампанію для залучення таких «журналістів». Раніше «Журналісти проти корупції» працювали на підставі свідоцтва про державну реєстрацію як інформаційне агентство.

Однак після набуття чинності закону «Про медіа» всі інформаційні агенції мають зареєструватись у Нацраді.

Олег Черниш сказав, що зауважень до документів не має, однак пояснив, що з огляду на оголошену інформацію він не підтримуватиме це рішення.

Голова «Журналістів проти корупції» Сергій Кот під час засідання заперечив цю інформацію. За його словами, поліція провела досудове розслідування і підстав для порушення справи та передачі її до суду немає. Також він сказав, що має особистий конфлікт з Андрієм Куликовим: «Ще в далекому 2015 році ми не зійшлися в поглядах». І з цим пов’язує рішення КЖЕ. Він розповів, що в статуті його організації йдеться про членські внески, що передбачено законодавством. В організації працює приблизно 500 людей, раз на місяць журналісти публікують матеріали.

Однак ці пояснення не переконали Нацраду проголосувати за реєстрацію.

Єпархія УПЦ і компанія, зареєстрована у Болгарії

Своє видання хотіла зареєструвати Сумська єпархія Української Православної Церкви. Однак регулятор їй відмовив. На запит регулятора єпархія надала свій статут релігійної організації. І, за інформацією Нацради, він не приведений у відповідність до вимог статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а тому втратив чинність у частині найменування організації. Тому в реєстрації було відмовлено.

Ще один примітний випадок стався з компанією ТОВ «Дніпро інвест», яка хотіла зареєструвати друковане медіа. Компанія зареєстрована у місті Варна в Республіці Болгарія, а не в Україні. Відповідно до Закону «Про медіа», суб’єктами у сфері друкованих медіа можуть бути громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи України.

Стахів, Шеляженко, Суворов — ті, хто не набрав голосів членів Нацради

Ще шість заявників, які хотіли зареєструватися, не набрали достатньої кількості голосів членів Нацради.

Проєкт рішення за ці компанії був позитивним, документи подані відповідно до закону, реєстраційний збір сплачений. Однак члени Нацради й навіть Олег Черниш, який готував це рішення, не підтримали його.

Три видання подавав на реєстрацію львівський блогер Остап Стахів. Він хотів зареєструвати медіа «Галицькі вісті», «Ідея і чин», «Правозахисники». Розповів про курси журналістики, які він проводить. Заперечив інформацію про продаж журналістських посвідчень. За його словами, посвідчення журналістів на курсі отримують лише ті, хто складає всі тести й працює у професії.

Олег Черниш відказав, що, на його погляд, ознаки продажу журналістських посвідчень у роботі курсів Остапа Стахіва є: «Це дуже небезпечний вид бізнесу. Я утримаюся при голосуванні».

Також свою позицію висловив член Нацради Максим Онопрієнко. За його словами, виступи Стахіва проти вакцинації, а зараз — проти мобілізації, для нього неприпустимі.

Остап Стахів заперечив звинувачення в тому, що він є провідником «русского міра». Але за рішення про реєстрацію регулятор не проголосував. Не отримали реєстрацію ще дві громадські організації Стахіва — «Народне телебачення» й «Об’єднання правозахисників України».

А після цих подій, як уже повідомляв «Детектор медіа», СБУ та Нацполіція провели обшуки в Остапа Стахіва та низки його соратників — Дмитра Вратіла, Наталії Реган і співорганізатора псевдожурналістських курсів у Києві Жана Новосельцева. Того ж дня Стахіву оголосили підозру. Йому інкримінують поширення інформації про розташування ЗСУ та шахрайство (ч.2 ст.114-2, ч.1, 2 ст.190 КК України). За інформацією правоохоронців, Стахів виманював кошти в людей через онлайн-курси «журналістики» й опублікував розташування працівників ТЦК.

Сайт «Вільні цивільні» як онлайн-медіа хотів зареєструвати Юрій Шеляженко. «Ми вважаємо, що кожна людина, якщо вона виконує мирним шляхом свій обов’язок захисту миру в Україні та світі, має залишатися цивільною, якщо цього вимагає її совість і переконання, не зазнавати дискримінації та продовжувати цивільне життя навіть під час війни», — сказав під час засідання Юрій Шеляженко. Також він додав, що не довіряє силовикам і виступає за недопущення силової диктатури всіма законними методами. Він планує інформувати про практику ООН і рішення Європейського суду.

Олег Черниш сказав: «Мені лиш незрозуміло: якщо всі відмовляться від військової служби та виконання свого обов’язку, то як нам удасться протистояти російській агресії?».

У відповідь Юрій Шеляженко сказав: «Якщо всі відмовляться, агресія припиниться. Адже ніхто не виконуватиме злочинні накази Путіна».

Перший заступник голови Нацради Валентин Коваль прокоментував, що ці ідеї виглядають досить утопічно і що навряд чи російські військові, прочитавши цей сайт, відмовляться воювати.

Олег Черниш сказав, що отримав лист від СБУ. У ньому йдеться, що «неоднозначність матеріалів Юрія Шеляженка за 2022—2023 рік неодноразово вивчалась журналістами та правоохоронцями на предмет інформаційної діяльності в інтересах країни-агресорки». У межах кримінального провадження з’ясовано, що після  початку повномасштабного вторгнення йдеться про виправдання агресії, а  також Шеляженко казав, що в конфлікті винні дві сторони. Тому було розпочате провадження. Зараз справу розглядає суд.

Усі члени Нацради, присутні на засіданні, відмовилися підтримати реєстрацію цього сайту.

Не вдалося зареєструватись і ТОВ «Суворов» із міста Дніпро. Олег Черниш зачитав лист від Кам’янської єпархії, де йшлося про те, що ці видання виступають проти видачі українських паспортів нового зразка, вакцинації дітей і підтримують пропагандистські тези країни-агресорки. До цього листа були свіжі додатки, де прихильників видань закликали звертатися щодо «вразумлєнія членів Нацради».

Валентин Коваль звернув увагу на те, що  видання виходять без реєстрації, що є порушенням закону: «Не розумію, як “Укрпошта” бере на розповсюдження примірники, якщо там не стоїть реєстраційний номер».

Представник видань розказав, що вони виходять українською та російською мовою, при цьому пояснив, що український варіант збитковий. Також він розповів, що видання міжконфесійні та спрямовані на захист прав вірян.

Олег Черниш сказав, що зауважень до документів немає, але він не голосуватиме за реєстрацію: «Здоровий глузд і совість кажуть мені, що не можна підтримувати вихід цих видань». За його словами, їхня діяльність іде не на благо України, а розпалює релігійну ворожнечу.

Інші члени Нацради також не голосували за реєстрацію цих видань.

Колаж: Getty Images