Лукашенко хоче покращити стосунки із Заходом, але політична лібералізація за його правління малоймовірна – оглядач

Самопроголошений президент Білорусі Аляксандр Лукашенко хоче перезавантажити відносини із Заходом, задля чого почав звільняти білоруських політв’язнів із в’язниць, погрожує РФ війною та готується до чергових виборів президента. Попри це політична лібералізація у Білорусі малоймовірна, поки країною править Лукашенко, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко у статті «Навіщо Лукашенко погрожує Росії війною».

«Лукашенко веде свою традиційну гру, спрямовану на те, щоби зберегти та зміцнити владу, яку має намір підтвердити на президентських виборах, призначених на 26 січня 2025 року. Хоча очікується участь різних кандидатів, конкуренції на виборах не буде: Лукашенко проведе їх максимально контрольовано, не повторюючи помилок чотирирічної давнини. Новим терміном він хоче перегорнути сторінку виборів 2020 року й перезавантажити свою «легітимність» в очах Заходу, Росії, Китаю», – пише Кравченко.

Він пояснив, що це дозволить Лукашенку повернутися до своєї традиційної політики. Зокрема, грати на суперечностях між Заходом, з одного боку, й Росією та Китаєм – з іншого, тим самим виторговувати собі економічні та політичні преференції.

«Прагненням перезавантажити відносини із Заходом і розширити поле для маневрів із Росією пояснюється й звільнення Лукашенком політв’язнів — у минулому такий маневр уже неодноразово спрацьовував. Підписуючи укази про помилування, він зондує потенційні точки дотику й можливі компроміси», – додає автор.

Водночас на думку експерта берлінського Центру Карнегі Артема Шрайбмана, мета Лукашенка — покрокове або повне скасування санкцій або хоча б якісь акти символічного визнання.

Кравченко підкреслює, що хоч звільнення політв’язнів може виглядати як готовність пом’якшити репресії, малоймовірно, що за Лукашенка відбудеться політична лібералізація. Такий поворот подій там можливий лише за двох умов:

1. якщо серйозна внутрішньополітична та економічна криза станеться в РФ, коли Кремлю буде не до того, аби ще економічно та політично підтримувати режим в Білорусі;
2. якщо Лукашенка відсторонять від влади.

«На сьогодні жодна з двох умов не проглядається. Поки Лукашенко контролює ситуацію в країні, а силові структури й номенклатура демонструють лояльність, вони бояться нестабільності, яка може настати в разі смерті або усунення авторитарного лідера. Політична опозиція або відбуває тюремний строк, або вигнана за межі країни. Протестні настрої хоч і є, однак білоруси придушені репресіями. Люди бояться — арешти та звільнення за участь у подіях літа–осені 2020 року тривають досі», – пише автор.

Перемога Дональда Трампа на виборах президента США, додає Кравченко, дає Лукашенку певні додаткові можливості. Однак, підкреслює автор, за нинішнього рівня політичних репресій, співучасті Білорусі у війні РФ проти України малоймовірно, що навіть після звільнення певної кількості політв’язнів на Заході в недалекому майбутньому захочуть вивести з ізоляції Лукашенка та Білорусь. 

«Водночас білоруські експерти припускають, що процес налагодження відносин Лукашенка із Заходом може зірватися через зусилля Москви або яструбів усередині білоруського режиму. Але в Лукашенка не так багато варіантів для подальших дій. Живучи у власному світі, він намагається використовувати всі засоби, щоби зменшити залежність від Путіна й зміцнити своє перебування при владі», – підсумував Кравченко.

Автор також зазначив, що погрози Лукашенка Росії війною – це лише слова. Адже, якщо справа дійде до збройного конфлікту, білоруська армія недовго протримається проти російської. Якщо взагалі не відразу складе зброю. Однак за такими «погрозами» простежуються кілька цілей.