Маленькі вушка, але велика паща: уперше вивчено останки шаблезубого кошеняти

Учені досліджували рештки тритижневого "кошеняти" шаблезубого тигра, яке пролежало у вічній мерзлоті Арктики близько 37 тис. років. Голова, кінцівки, лапи та тулуб майже ідеально збереглися завдяки холоду, пише ScienceAlert.

"Уперше в історії палеонтологи змогли вивчити цілісний вигляд вимерлого ссавця, який не має аналогів у сучасній фауні", — ідеться в дослідженні.

Річ у тім, що рештки тварин, які давно зникли з лиця Землі, часто розкидані хижаками, падальщиками і природними стихіями. Більша частина знань ґрунтується на кількох кістках звідси та кількох зубах звідти.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Муміфікована шаблезуба кішка (Homotherium latidens), яка померла в пізньому плейстоцені, збереглася майже цілою з відносно неушкодженою передньою половиною тулуба. Неповні тазові кістки, стегнова кістка і кістки гомілки були знайдені в льоду поблизу.

Аналіз показав відмінності від сучасних левенят аналогічного віку. Порівнюючи стародавній вид із родичами, які живуть нині, вчені можуть отримати краще уявлення про зниклий вид.

Зазначається, що в пізньому плейстоцені на Землі відбувалися великі зміни клімату, серед яких був останній льодовиковий максимум. Пік цього глобального похолодання був 26 тис. років тому. Багато про той час учені можуть дізнатися зі збережених решток флори та фауни.

Дослідники кажуть, що судячи з усього, дитинча шаблезубого тигра було досить добре пристосоване до холоду. Лапи у кошеняти були відносно широкі порівняно з лапами його нині живих родичів. У нього також не виявилося зап'ястних подушечок, що може бути наслідком адаптації до низьких температур і ходіння по снігу.

Передбачається, що цей вид полював на велику здобич, таку як тури й олені.

Доісторичне шаблезубе тигреня має помітно більшу пащу, ніж його сучасні нащадки, а також маленькі вуха, дуже масивну шию і подовжені передні кінцівки.

У кошеняти коротке, густе і м'яке темно-коричневе хутро, яке трохи довше на спині та шиї, ніж на лапах. Також у шаблезубого кота, як і в кожного поважаючого себе представника котячих, є два ряди вусів над верхньою губою.

"Вражаючою особливістю в морфології Homotherium, є наявність збільшеної передщелепної кістки", — йдеться в дослідженні.

Саме така форма щелепи дозволяла хижакам носити їхні знамениті шаблеподібні ікла.

Нагадаємо, які насправді звуки видавали шаблезубі тигри. Сьогодні нам відомо про безліч котячих, одні з яких муркочуть, а інші ревуть під час спілкування. Тепер учені виявили, до якої з цих двох груп належать стародавні шаблезубі тигри.