Перша українська школа в Польщі: як навчати українських дітей за кордоном

«Перша українська школа» для біженців із України в Польщі визнана найкращою в категорії «Подолання труднощів» за версією премії World’s Best School Prizes 2024. Учасників із понад 100 країн світу оцінюють у п’яти категоріях — за співпрацю з громадою, екологічні дії, інновації, підтримку здорового способу життя та подолання труднощів.

Премію після пандемії Covid-19 2022 року започаткував Вікас Пота — британський підприємець і громадський діяч у сфері освіти. Її мета — привернути увагу урядів до шкіл, які продемонстрували передовий досвід, покращуючи освіту та життя учнів.

Досвід «Першої української школи» визнано унікальним і потрібним на світовому рівні. Проте її засновники не раз були на порозі закриття проєкту через брак підтримки від донорів та української влади, а також через нерозуміння польською стороною, як увести такі школи в правове поле.

Школа розпочала роботу у Варшаві, Кракові та Вроцлаві на шостий тиждень повномасштабного вторгнення, й відтоді в ній провчилося вже близько чотирьох тисяч дітей. Ця школа стала перехідною для учнів, які рятувалися із зони бойових дій, прифронтових територій, окупації й не готові були відразу йти до місцевих шкіл у Польщі — або навіть не потрапили туди через відсутність місць.

Коли 2022 року десятки тисяч учнів із України опинилися в новій країні, вони стикалися з перешкодами до навчання, які досі не усунено повністю: відсутність місць у школах в районі проживання, мовний бар’єр, булінг. Польська влада не була готова до такого різкого навантаження на систему освіти, а вчителі не мали знань і методик для роботи з українськими біженцями. Зусилля ж української системи освіти в цей час були повністю спрямовані на подолання внутрішніх викликів.

У цих умовах, між двох шокованих систем освіти, ми за 1,5 місяця відкрили три школи, не маючи на старті ні педагогічного штату, ні матеріальної бази, ні доступу до муніципальних приміщень чи навіть підручників. Щоби залучати ресурси для навчання біженців, започаткували фундацію «Незламна Україна», якій вдалося достукатися до донорів UNICEF і Save the Children.

Команда змогла знайти й адаптувати нестандартні локації для закладів на 500 учнів кожен. Так, у Варшаві обладнали ділове крило в торговельному центрі, у Вроцлаві — колишній офіс ІТ-компанії, й лише в Кракові школа розташована у будівлі, яка першочергово призначалася для навчального закладу. Все обладнання було зібрано в найкоротші терміни за допомогою небайдужих підприємців, благодійників, а частину закуплено й доставлено з України. Оренду, зарплати вчителів і навчальні матеріали 2022/23 навчального року фінансували донори. Прорахувавши вартість підручників (3,5 млн грн), фундація вирішила забезпечити учнів планшетами з електронними версіями книг.

Завданням школи було й залишається скорочувати розрив у навчанні між дітьми, які мали різний доступ до освіти у своєму регіоні. Також — надавати емоційну підтримку, допомагати зберегти ідентичність перед необхідністю інтеграції в польське суспільство, а ще опанувати необхідний рівень польської мови.

Вже третій навчальний рік поспіль у трьох містах стабільно навчається близько 1,5 тисячі учнів, й це свідчить про те, що потреба в них зберігається. Потік заявок до школи не зупиняється. Одні школярі після чергових руйнувань в Україні змушені були виїхати до Польщі й шукають школу, інші отримали негативний перший досвід у місцевій школі й хочуть знайти безпечне середовище для подолання освітніх втрат.

Так, міністерка національної освіти Польщі Йоанна Муха в жовтні підтвердила, що інтеграція українців у місцевих школах викликає хвилювання: «Я діагностую, що ситуація дуже складна. Дослідження, проведені неурядовими організаціями, також показують, що ця інтеграція нам не вдається. Звісно, є місця, де діти дуже добре інтегрувалися та добре почуваються у шкільному середовищі, але загалом у мене більше хвилювань, ніж причин для задоволення».

Польський уряд ужив заходів, аби полегшити учням доступ до освіти. Так, українські школярі можуть відвідувати додаткові заняття з польської, було відкрито підготовчі відділення та вакансії міжкультурних асистентів — спеціалістів-українців, які володіють польською й налагоджують взаємодію між учнем, учителем, батьками та школою загалом. Однак ці заходи не реалізовані потрібною мірою. Наприклад фінансування зарплат міжкультурних асистентів може з’явитися тільки з січня 2025-го, з ухваленням нового держбюджету Польщі. Бракує викладачів, які можуть навчати польської як іноземної. Також не вдалося запустити український компонент освіти, який мали б вивчати біженці в польській програмі, щоби зберегти зв’язок із рідною освітою.

За таких умов нового 2024/25 навчального року замість очікуваних польським урядом 80 тисяч українських школярів до польських шкіл перейшло 30 тисяч учнів. Влада розраховувала, що пов’язування соціальних виплат із вимогою відвідувати місцеву школу спонукає українців будь-що долучатися до польської системи освіти. Однак тепер, коли прогнози не справдилися, польський уряд шукає рішення, як залучити до навчання решту школярів.

Водночас польське міністерство не бачить на офіційному рівні прикладу перехідної школи, що діє на місцях і сприяє його цілям. У кризовий період 2022-го ставлення до українських шкіл було дружнім, але зараз їхнє існування ігнорують. Українські школи самостійно знаходять рішення, як інтегруватися в польську систему освіти.

Так, «Перша українська школа» підписала угоди про партнерство з польськими закладами освіти. Цей рік — пілотний, коли учні зараховані до української школи й до підготовчого відділення польської школи-партнера. На підготовчому відділенні ще не потрібно проходити річне оцінювання, тож учні й далі вчаться за українською програмою, додатково вивчаючи польську мову. Планується, що наступного навчального року учні будуть паралельно зараховані до польського класу вже відповідно до року навчання. А отже, вивчатимуть частину польських предметів, яких немає в українській програмі, аби отримати річні оцінки в обох системах освіти.

Не адвокатує питання українських шкіл за кордоном і українська влада. Країна наразі не має розроблених нормативних документів щодо підтримки своїх закладів освіти за кордоном.

«Перша українська школа» в Польщі, як і інші українські школи за кордоном, потребує правового підґрунтя для роботи. Адже зараз більшість цих шкіл не може видавати учням українські документи про освіту або шукає вимушені рішення. Так, «Перша українська школа» в Польщі отримала українську ліцензію, щоб видавати документи учням, зареєструвавшись в Україні. Доводиться зараховувати учнів на дистанційну форму навчання. Школа не може отримати від українського уряду матеріально-фінансове забезпечення, навіть підручники та інші навчальні матеріали.

Коштом донорів фундації «Незламна Україна» вдається втілювати інші потрібні проєкти — програму з працевлаштування в Польщі українських учителів, вечірні заняття з математики, мов та історії для учнів 8–11 класів. Однак основний проєкт, «Першу українську школу», важко системно фінансувати в межах грантів. Вже другий навчальний рік поспіль школа працює переважно завдяки внескам батьків.

Засновник премії World’s Best School Prizes у своєму привітанні сказав: «Я сподіваюся, що уряди спостерігають за прикладом вашої школи, відзначаючи досягнення освіти в подоланні найбільших викликів, із якими стикається наше суспільство». Чи втілиться це сподівання в реальність — наразі відкрите питання.