1000 днів війни: як міжнародні медіа бачать мир для України, а українські — адаптуються працювати під обстрілами

Середа, 20 листопада 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

1000 днів після повномасштабного вторгнення Росії, і 1000 днів розмов про мир. Уже на п’ятий день великої війни, 28 лютого 2022 року, така розмова відбулася безпосередньо між делегаціями Росії та України в білоруському Гомелі. Після кількох раундів переговорів у Білорусі останні на сьогодні очні спроби домовитися між делегаціями пройшли в Стамбулі 29 березня 2022 року. У квітні ще кілька тижнів перемовини відбувалися заочно, після чого принаймні публічно повністю зупинилися. Відтоді офіційно Київ і Москва не вели переговорів про мир, та розмови про їх відновлення і можливі умови миру не припинялися ні на день ані в українських, ані в російських, ані у світових медіа. Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував 931 повідомлення в 79 виданнях із формулюванням «peace in Ukraine, опублікованих англійською мовою протягом вересня і жовтня 2024 року, для того, щоб з’ясувати, чи представлена позиція України щодо встановлення миру в іноземних медіа та російських пропагандистських медіа, орієнтованих на міжнародну аудиторію. Детальніше читайте в тексті «Як міжнародні медіа бачать шлях до миру в Україні».

«Звільнені території та повоєнна Україна: роль медіа у медіації та реінтеграції суспільства» — такою була тема однієї з панельних дискусій, що відбулася в рамках конференції «Медіадні-2024», яку щорічно проводить Премія імені Георгія Ґонґадзе. Учасники обговорювали поляризацію настроїв і думок в українському суспільстві під час повномасштабної війни та роль і завдання медіа в цьому контексті. Лариса Денисенко, правозахисниця, журналістка, письменниця і модераторка дискусії, першим питанням поставила своїм співрозмовникам тему розділення суспільства: «Чи відчуваєте ви поляризацію в українському суспільстві та що можуть робити медіа вже зараз, ще до деокупації, щоб люди відчували більшу єдність?» . Марина Стародубська  (авторка книжки «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд») відповіла, що «нам важливо дестигматизувати саме поняття “поляризація”, припинити вважати це чимось соромним чи поганим і боятися собі зізнатися, що вона у нас є». За спостереженнями Стародубської, коли йдеться про обговорення в соцмережах поляризації нашого суспільства, є дві групи думок: одні люди схильні до настроїв у дусі «все пропало», інші — до заперечення наявності поляризації. За словами Стародубської, це перша хиба, якої варто позбутися, оскільки «поляризація — це процес, а не готовий перманентний стан». «Детектор медіа» пропонує виклад основних тез, які були озвучені під час цієї розмови.

На жаль, блекаути — це вже наша нова реальність, і вони впливають не лише на телевізійне дивлення, а й на споживання будь-якого електронного медіаконтенту: чи це ОТТ, який набирає обертів, чи соціальні мережі, чи навіть та ж зовнішня реклама, що втрачає свою основну привабливість, яку забезпечує вечірнє підсвічування. Коли немає електроенергії, ніщо зі згаданого не працює на повну. Однак саме навколо телебачення виникає найбільше обговорень. Так, під час літніх блекаутів, коли відключення тривали по 6 і більше годин на добу, падіння теледивлення в певні дні сягало 40%. Аналізуючи дані в ОТТ в цей же період, ми бачимо, що дивлення трималося плюс-мінус у цих межах. Також, якщо дивитися заміри трафіку в диджиталі, там спостерігається аналогічне падіння до 40%.  Вся галузь опинилася в однакових умовах, і питання адаптації стало ключовим. З метою подолання цих викликів ми разом з колегами на ринку, рекламодавцями та агентствами обговорювали різні варіанти виходу з ситуації. До чого домовились, які рішення були прийняті — подробиці в цьому тексті, який для «ДМ» написав Валерій Варениця, комерційний директор «1+1 media».

Оксана Стефанівна знову посперечалася з Радомиром Мокриком через книгу про шістдесятників. Мокрик, звісно, відповів, а далі понеслося. На самому початку Антоніна вкотре зазначає, що такі срачі приносять їй цілковите задоволення і викликають захват. «Бо нарешті наші культурні перипетії цікавлять не лише маленьку бульбашку обраних, а направду широкий загал. Тому срачі про шістдесятників, “розстріляне відродження”, українську музику 70-х та 90-х і ще багато про що ми в редакції всіляко підтримуємо». 

І одразу залишу посилання на текст Катерини Городничої, яка пише, що збільшення кількості срачів навколо книгарень свідчить про їхню вагу в суспільстві (здається). Це той випадок, пише моя колега, коли ми спостерігаємо, як один за одним виникають скандали навколо київських книгарень, і отримуємо задоволення. І не тому, що срачі — це наша улюблена тема. А тому, що кількість таких епізодів свідчить про те, що соціальні активності дедалі частіше відбуваються саме в книгарнях. Адже ми знаємо, що люди сратимуться завжди і за будь-якої погоди. Але є чим пишатися — тепер ми це робимо не по генделиках, а в «книжкових храмах».

ГО «Детектор медіа» і Spinus Agency у співпраці з ЮНЕСКО та за підтримки Японії почали кампанію «Медіаграмотність — це свобода». Мета — підвищити рівень медіа- та інформаційної грамотності серед українців. Акцент на важливості критичного мислення та навичках протидії дезінформації (особливо у воєнний час). Чому саме зараз? Проведене ГО «Детектор медіа» кількісне дослідження «Індекс медіаграмотності українців», яке визначає рівень усвідомленого сприйняття й критичного ставлення до інформації, а також здатність користуватися медіа, показало, що кількість українців з високим рівнем інфо- та медіаграмотності зменшилася за другий рік війни. Кампанія приурочена до Дня гідності та свободи і нагадує: справжня свобода починається з уміння мислити критично. Більше подробиць — читайте вже у четвер на нашому сайті.

Лицарка з Позняків. Стрічка про жінку, яка не здається

Повнометражний дебют Аделіни Борець «Квіти України» — один з найкращих документальних фільмів сезону — про власницю обійстя між житловими висотками. Наскрізного сюжету тут нема: просто труди і дні воїтельки, яка любить свою землю у всіх сенсах — від власної ділянки до України. І не здається перед будь-якими халепами. Оглядач «ДМ» Дмитро Десятерик на початку нагадав, що свого часу на Позняках у Дарницькому районі Києва переважали одноповерхові будинки. Майже весь приватний сектор зник із початком масової забудови передмість Києва в 1980-ті роки. Однак у виярку серед одноманітних панельних висоток за адресою Батуринська, 12 вижив цілий хутір. З незвичайною хазяйкою. Чи, радше, надзвичайною.

100 років в ефірі

16 листопада радіо України відзначає 100-річчя з моменту, коли вперше пролунало в ефірі: «Алло! Алло! Алло! Говорить Харків! Всім, всім, всім. Працює перша в Україні радіотелефонна станція». А 15 листопада, напередодні визначної дати, в Національній опері України відбулись урочистості з нагоди 100-річчя Українського радіо. На захід завітали співробітники радіостанції різних поколінь, посадовці, друзі та шанувальники радіомовника. Світлана Остапа, голова наглядової ради Суспільного, під час свого виступу поділилася з присутніми двома спогадами зі свого життя, які ілюструють роль Українського радіо, ось один із них: «2022 рік, березень. Моя рідна Буча в окупації. Ми не можемо додзвонитися до своїх рідних і повідомити новину про зелений коридор. Немає світла і зв’язку. “Ми почули цю новину по "Українському радіо". У нас був старенький приймач на батарейках, це був наш зв’язок зі світом”, — розповіли вони після того, як вибралися з пекла».  Як у Києві пройшли урочистості з нагоди ювілею Українського радіо, розповідає Оксана Наумова.

S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля

20 листопада 2024 року відбудеться реліз «S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля» — цю гру анонсували ще в далекому 2010 році, відразу після виходу оригінальної трилогії. Про нову частину розмовляли роками, її розробку скасовували та відновлювали, а реліз декілька разів переносили. І ось проєкт від української компанії має офіційну дату виходу. Розповідаємо про «Серце Чорнобиля», про те, чого від неї сподівалися, і про те, як українська гра про зону навколо пошкодженого реактора стала однією з найбільш довгожданих. Нова гра подолала шлях від скасування проєкту та закриття компанії до остаточного релізу, схвальних відгуків та очікувань геймерів у всьому світі. Про «S.T.A.L.K.E.R» як культурний феномен читайте в цьому матеріалі.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.