Навіщо впроваджувати дивізійну систему управління в ЗСУ: Коваленко вказав на переваги та недоліки

На думку експерта, в умовах тотальної чисельної переваги супротивника, саме дивізійна система управління може допомогти підвищити обороноздатність Сил оборони.

Останнім часом в Україні активно обговорюється впровадження в ЗСУ дивізійної системи управління (ДСУ). Така система має підвищити ефективність Сил оборони України у протидії щоразу більшій чисельності російських окупаційних військ.

Про це розповів військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко для Oboz.ua.

Він нагадав, що у лютому 2022 року чисельність російських військ, які вдерлись до України становила 180 тисяч. Станом на жовтень 2024 року окупаційне угруповання збільшилось до понад 550 тисяч, а наступного року може сягнути 750 тисяч військових. І, як не дивно, в умовах тотальної чисельної переваги супротивника, саме дивізійна система управління може допомогти підвищити обороноздатність Сил оборони.

Проблеми відсутності дивізійної системи управління

Коваленко пояснив, що в українській армії основною структурною одиницею є  бригада. Натомість Росія застосовує у війні групи військ на рівні загальновійськових армій (ЗВА) та армійських корпусів (АК).

"Фактично виникає ситуація, коли кілька бригад на одній ділянці фронту протистоять одній і більше ЗВА чи АК. При цьому взаємодія між бригадами Сил оборони України, м'яко кажучи, не завжди може похвалитися високим показником, тоді як єдиноначальність ЗВА та АК, за всіх недоліків їхніх дій на тактичному рівні, зберігає високий рівень контролю над підрозділами на будь-якому етапі проведення наступальних та оборонних операцій", – пояснив Коваленко.

Він зауважив, що попри досить примітивну структуру, більші армійські угруповання здатні зберігати стале управління військами навіть за серйозних втрат у командному складі на будь-якому рівні офіцерської ланки.

"У СОУ, на жаль, приклади повної синергії між бригадами є унікальними. Здебільшого якраз навпаки: діє принцип "моя хата з краю", тобто ось зона відповідальності й далі її межі – ні ногою", – додав експерт.

За його словами, така відсутність адекватної взаємодії часто призводила до зайвих втрат на полі бою та проривів оборони. Й за майже три роки війни, як показує практика, "висновків особливо не робилося", а проблема взаємодії між бригадами як була, так і залишається.

"Практично 50% випадків прориву РОВ і захоплення територій та населених пунктів у куди коротші терміни, ніж можна було їх утримати, – це проблеми взаємодії підрозділів. А якщо населений пункт, який ворог захопив за тиждень, можна було утримувати в обороні місяць, два, пів року, то це перемелювання ворожого ресурсу та виснаження його без істотної зміни лінії зіткнення", – уточнив Коваленко.

Плюси та мінуси дивізійної системи управління

Олександр Коваленко перелічив переваги дивізійної системи управління військами:

• розв'язує проблему координації дій між підрозділами;
• зона відповідальності охоплює більшу ділянку фронту;
• розширюється свобода дій підрозділів без ризиків на тактичному рівні;
• відсутність відповідальності на рівні бригади за "погані новини";
• можливість ухвалення рішень для усунення проблеми на оперативно-тактичному рівні.

"Такий підхід у перспективі може значно підвищити ефективність протидії російським окупантам і у разі реалізації в 2025 році не тільки значно вплинути на процес виснаження ворога, який переорієнтовується на застосування переважно піхотної компоненти в наступі, а й розширити можливості контратакувальних і контрнаступальних дій", – зазначив оглядач.

Він додав, що дивізійна система управління має й певні мінуси:

• командний склад має бути високопрофесійним та повністю розуміти роботу системи;
• реформування може викликати опір серед тих ланок, які будуть скасовані чи реформовані;
• зміни мають відбутись у "гарячу фазу" протистояння на полі бою.

"Тобто за обсягом та ризиком завдання стоїть титанічне, бо не просто зламати стару систему та впровадити нову, але при цьому не нашкодити фронту. Це вимагає серйозної підготовки та злагодженості на всіх рівнях виконання та впровадження нової концепції", – зауважив Коваленко.

На його думку, від схвалення переходу на ДСУ та правильного його впровадження залежатиме майбутнє України. А ігнорування цієї проблеми може призвести до серйозних негативних наслідків на фронті.

"Від розмов давно час переходити до дій. Інакше у 2025 році ми говоритимемо не про контрнаступ та звільнення територій, які не зможе утримувати під натиском виснажений та обмежений у ресурсах ворог, а про чергові втрачені тисячі квадратних кілометрів", – наголосив Олександр Коваленко.