Україні не потрібна ядерка, вона вже здатна завдати по РФ удару, рівному двом Хіросімам – Загородній

Трамп готує неприємності Росії, Китаю та Ірану, а для України може запустити ленд-ліз, вважає експерт Тарас Загородній.

На сайті Главред відбувся чат із політичним та економічним експертом Тарасом Загороднім. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому прихід Трампа до влади не стане катастрофою для України, які неприємності чекають на Росію та її основних союзників після зміни влади у США, що змусить Трампа по-справжньому запустити ленд-ліз для нашої країни та прискорити щонайменше повернення до кордонів 24 лютого 2022 року, як Україна може завдати удару по РФ, що дорівнює "двом Хіросімам" без ядерної зброї, а також чому Росії скоро буде не до окупованих територій.

Представляємо стенограму чату з Тарасом Загороднім.

Ganni: Якщо судити з маси прогнозів у західній пресі та заяв політиків про те, що відбуватиметься з війною в Україні після перемоги Трампа, скажіть, Трамп стане катастрофою для України?

Тарас Загородній: Ні, не стане.

Перш за все, слід враховувати той факт, що зараз, до вступу Трампа на посаду, йде величезний масив ІПСО з боку росіян. Так, наприклад, усі раптом почали говорити, що Україна втратить 20% територій, і Захід із цим погодиться. Знаєте, на чому Росія "спалилася", як стало зрозуміло, що за цими операціями стоїть вона? Росіяни "спалилися" на повідомленнях про телефонну розмову Трампа і Путіна, про яку написав Washington Post. До повідомлень, які з'явилися в російськомовному та україномовному просторі, додали деталь, якої не було в англомовному варіанті: твердження, що Путін і Трамп говорили про те, що світ згоден із втратою 20% територій Україною.

Тож заспокойтеся, зараз іде просто гігантська просто "іпсоха".

Розмови про те, що перемога Трампа стане катастрофою для України, не мають під собою підстав. Президентство Трампа не стане катастрофою для нашої країни. Я говорив про це і раніше, причому був ледь не єдиною людиною в українському інформаційному просторі, де переважають люди на зарплаті Демократичної партії США, хто не вважав перемогу Трампа проблемою для України.

Перш за все, слід розуміти, якою є головна суперечність між Трампом і Путіним.

Головне протиріччя – не Україна, а нафта. Адже Трамп точно зніме всі обмеження на експорт нафти і газу зі США і Канади, і він говорить про це відкрито. Трамп має намір перезапустити американську економіку на нафті. А у США нафти більше, ніж у Саудівської Аравії і всіх інших. Це означає, що на зовнішньому ринку буде більше американських нафти і газу, а за таких умов Росія та Іран будуть змушені тренуватися їсти свою нафту і занюхувати газом, оскільки потреба в їхніх енергоресурсах суттєво знизиться.

А якщо Трамп ще й виконає свою обіцянку знизити ціни на нафту до 40 доларів, то настане смерть російської економіки. І це Трамп робитиме не за рік чи два, а одразу.

Також Трамп в інтересах США буде тиснути на економіку Китаю різними митами й обмеженнями.

Крім того, у Трампа дуже жорстка позиція щодо Ірану, і зводиться вона приблизно до такого: "А чому ми досі не бомбимо Іран?". Трамп або Ізраїлю розв'яже руки, або Штати самі допоможуть.

Тож друзі Росії почуватимуться не дуже добре. І вся трійка буде під військовим та економічним тиском США. І це не пов'язано з Україною – це пов'язано з інтересами США в розумінні команди Трампа, що докорінно відрізняється від розуміння інтересів США адміністрацією Байдена.

Дивіться відео чату з Тарасом Загороднім, у якому експерт розповів про запуск ленд-лізу для України Трампом і близький удар США по економіці РФ:

Таким чином, за адміністрації Байдена час працював проти України, а за адміністрації Трампа він працюватиме на Україну і проти Росії. Тому росіяни дуже поспішають.

Ознакою того, що в росіян із Трампом не все так добре, як вони хочуть показати, є ця чудова історія з таємничим дзвінком, який чи то був, чи то не був. Думаю, що все-таки дзвінок був, але Путін почув не те, що хотів, причому зовсім не те. Інакше, якби Трамп сказав щось близьке до того, що хотів почути Путін, Москва б уже кричала на весь світ, що про все домовилася зі США, встановила з Вашингтоном конструктивні відносини тощо. Але цього і близько немає, у Росії заперечують сам факт цієї розмови. А от оточення Трампа не заперечує, що розмова була, але каже: "Ми не коментуємо приватних дзвінків Трампа з президентами інших країн". Тож я схиляюся до того, що розмова все-таки відбулася, але не потішила Москву.

І це ще Росія не зіткнулася з реальними переговорами. Росіяни досі думають, що вони шалено цінні, що США будуть їх відривати від Китаю, щоб разом воювати проти Піднебесної. Однак технологічна залежність Росії від Китаю дійшла вже до такої міри, що вона не зможе воювати проти нього.

Тому я не вважаю, що перемога Трампа – це катастрофа для України. Хоча багато що залежить від нас самих: від ударів, які ми завдаватимемо по території Росії, від тих результатів, які показуватимемо, тощо.

Главред: А як ви оцінюєте запас міцності Росії, і скільки вона зможе воювати в цих нових для себе умовах? Тим більше, якщо ще й її партнерам буде непросто.

Тарас Загородній: Ознаки хорошої кризи в Росії помітні вже зараз. Це і падіння цін на нерухомість, і скасування пільгової іпотеки, і скасування дотацій фермерам. Ба більше, вже є випадки неплатежів російським виробникам зброї! За дивовижним збігом обставин у Росії раптом заговорили про проблеми з озиминою, і я підозрюю, що річ там не в погоді, а в проблемах із нафтою, дизелем і добривами (вони всі йдуть на експорт).

А якщо ще Трамп доб'є і обрушить ціни на нафту до 40 доларів, це просто буде клінічна смерть російської економіки. І все це відбуватиметься одразу, щойно Трамп вступить на посаду.

Плюс Трамп стрясатиме Китай і добиватиме Іран, теж по нафті, найімовірніше.

Тож на Росію чекає не найвдаліший час. Принаймні перекантуватися завдяки розумним діям російського уряду так, як в останні два з гаком роки, РФ не вдасться. Потрібно віддати належне уряду і Центробанку РФ – вони дуже добре спрацювали для амортизації кризи і розігнали економіку. Багато речей вони правильно зробили, до речі, на відміну від нашого економічного блоку.

Тому все залежить від того, наскільки швидко Трамп зможе обвалити ціни на нафту. Якщо він зробить це вже в першому кварталі 2025 року, коли прийде у владу, принаймні задасть тенденцію, то вже в третьому кварталі в росіян будуть суттєві проблеми. Торгівля нафтою і так Росії зараз не дає того, що вона хоче, оскільки посередники багато забирають (РФ же везе нафту через треті руки в Індію), а якщо ще й Україна буде добивати порти, наприклад, порт Новоросійська, росіянам стане ще цікавіше.

Зараз, схоже, Україна накопичує ресурс для таких ударів. А це те, що потрібно. СБУшники при цьому системно виносять НПЗ. От і в Брянській області довбанули по заводу з виробництва порохів. ГУР довбанув взагалі по Каспійському морю – Україна вже діє в трьох морях фактично. Якщо буде винесено порт у Новоросійську, це взагалі переб'є можливість Росії експортувати нафту. Адже порт у Новоросійську – це чи не єдиний теплий порт у росіян, і, якщо вони його втратять, це загрожує для них великими проблемами в експорті та імпорті будь-якої продукції.

Myron: Як ви оцінюєте кадрові рішення Трампа щодо ключових посад у його команді, наскільки призначені фігури сприятливі для нашої країни? Серед них є друзі України?

Тарас Загородній: Друзів немає ні для кого, адже кожен уряд діє в інтересах своєї власної держави. Питання в іншому – як Україна вписується в те, що цікаво США і як може скористатися цим.

Добре вже те, що люди в команді Трампа не такі категоричні щодо України, як могло б бути. Це вже великий плюс. Все інше залежить від нас, обставин і політики, яка може розвернутися по-різному. Позитивний тренд є, і ним потрібно користуватися.

Головне – не погоджуватися на перші пропозиції, які надійдуть. Оскільки ніхто зайвий раз не хоче напружуватися, а тому наполягатиме на тому, щоб ми прийняли все так, як хочуть США. Але ні, ми не повинні цього робити.

Загалом, у команді Трампа досить виразні та зрозумілі люди, зі своєю історією. Але подивимося, як усе буде на практиці, як вони діятимуть.

Ольга: Хто з оточення Трампа може стати перемовником щодо України?

Тарас Загородній: Безумовно, Трамп хоче свого спецпредставника з питань України. Однак цей спецпредставник особливої ролі не відіграє. Спецпредставник Байдена кудись їздив, про щось говорив, але ні до чого не домовився.

Не виключено, що багато питань Трамп обговорюватиме особисто з Путіним. Вийде у них це чи ні – подивимося. Поки що все це дуже-дуже далека перспектива, і, до речі, це добре: адже чим більше будуть "бикувати" Путін і Росія, тим більше шансів, що військова допомога США Україні збільшиться. А от фінансову – думаю, нам скоротять.

Sun: За яких умов за Трампа збережеться військова допомога США Україні? І що на нашу країну чекає без цієї допомоги, що буде з фронтом?

Тарас Загородній: У жодній пропозиції від оточення Трампа не йдеться про скорочення військової допомоги Україні. Навіть Ді Венс говорить про те, що США готові допомагати Україні в обмін на відмову від НАТО і зупинку на лінії розмежування, тобто хоч і висуваються певні умови, зберігається готовність допомагати нашій країні.

Тому я думаю, що за Трампа військова допомога збережеться, і ця допомога буде, принаймні, не меншою, ніж за Байдена. Хоча ми бачили, як демократи затримували цю допомогу і розповідали нам при цьому казки про те, що в усьому винні республіканці, які затримували ухвалення законопроєкту, що передбачає виділення допомоги на 60 мільярдів доларів. Проте закон ухвалили, причому ще у квітні, а гроші досі так і не були виділені. Крім того, до недавнього часу не були дозволені удари по території Російської Федерації тощо. Адже Трамп не тримав за руки демократів, не даючи Байдену все це робити – це не робилося з якихось внутрішньополітичних причин.

Загалом, військова допомога Україні за Трампа, щонайменше, збережеться на тому самому рівні. Однак не виключено, що Трамп піде за планом Помпео: 500 мільярдів доларів ленд-лізу – і беріть усе, що хочете. Цей варіант не можна виключати, але, щоб він реалізувався, Україна над цим має працювати.

Звичайно ж, без американської військової допомоги нам буде дуже складно, це зрозуміло.

А от фінансова допомога, наприклад, бюджетні дотації, думаю, скоротиться. Такий базовий сценарій, з якого ми маємо виходити. У такому разі має допомагати або Європа, або інші країни – у них гроші на це є.

Главред: А як Україна відчує припинення фінансової допомоги США? Які проблеми в нас виникнуть? Як ми це все відчуємо?

Тарас Загородній: На 2025 рік, судячи з усього, питання вирішено, і катастрофи не буде. А от у 2026-му можливі різні сценарії. У нас є рік, щоб вирішити накопичені питання.

Перш за все, необхідно шукати внутрішні резерви.

По-перше, у країні існує безліч схем, за допомогою яких розкрадається наш бюджет, особливо на ринках тютюну та алкоголю.

По-друге, необхідно заробляти гроші. Перш за все, потрібно дати можливість нашим експортерам зброї експортувати свою зброю. Адже багато підприємств простоюють через відсутність замовлень від Міноборони. Тим часом, якщо дозволити експортерам працювати, вже в перший рік можна отримати 1 мільярд доларів доходу, а внутрішні податки від цього складуть близько 200 мільярдів гривень. Нагадаю, що в нещодавно обговорюваному законопроєкті, який передбачає підвищення податків, планувалося зібрати додатково 130 мільярдів гривень наступного року. А підприємства могли б принести втричі більше.

Наші підприємства мають бути серед світових виробників зброї. А для цього уряду необхідно зробити низку кроків:

Якими будуть наслідки відсутності фінансової допомоги США? Доведеться скорочувати бюджетні витрати. Це може торкнутися "соціалки", зарплат працівників бюджетної сфери, звільнень та іншого, що не буде витягати бюджет.

Anka: The Times із посиланням на документи Міноборони України пише, що, якщо США припинять військову допомогу, Україна протягом кількох місяців зможе розробити примітивну ядерну бомбу на кшталт "Товстуна", скинутого на Нагасакі 1945 року. Питання: зможе чи точно розробить і створить? Чи потрібно Україні перейматися відновленням ядерного потенціалу, ваша позиція?

Тарас Загородній: Це страшилки, які вигідні Росії. Саме вона поширює історії про те, що Україна збирається створити ядерну зброю.

Утім, підозрюю, що ніхто й слова не скаже, якщо Україна дійсно цим займеться. Однак думаю, що на даному етапі це неможливо. Для того, щоб створити ядерну зброю, мають бути хоча б потужності для збагачення урану, яких у нас немає і ніколи не було – навіть для атомних електростанцій.

Утім, нічого не заважає Україні створювати потенційні носії для ядерної зброї. Краще штампувати ракети, здатні летіти на тисячу кілометрів. А далі можливі варіанти: що там буде як детонатор – тротил чи щось інше.

Але все це буде пізніше, тому що зараз це навряд чи можна буде зробити з різних причин. А у створенні носіїв ніхто нас не обмежує. Тому ми повинні створювати дрони, довбати енергетику Росії тощо.

Коли Україна влупила по Тороповцю, по складу у Тверській області, там вибухнуло дві Хіросіми, 30 кілотонн. "Товстун", який згадується в запитанні, був невеликою бомбою за нинішніми мірками – всього 15 кілотонн. Тобто фактично Україна і так організувала тактичний ядерний удар по території Росії. Адже там навіть стався землетрус!

Тож зовсім не потрібно довго корпіти над створенням ядерної зброї. Потрібно просто створювати ракети в достатній кількості і влучати ними туди, куди треба. Наприклад, у газорозподільні мережі Москви під час сильного морозу – це може призвести до колапсу Росії та її столиці, і навіть до хорошої громадянської війни. Навіщо тоді створювати ядерну бомбу?

Пізніше, я думаю, Україна повернеться до цього питання, але зараз потрібно шукати простіші варіанти, які точно працюватимуть.

От, наприклад, зараз Росія активно заганяє свій дешевий газ у виробництво добрив, продає ці добрива і багато на цьому заробляє. То, може, краще сконцентруватися на підприємстві, яке займається виробництвом добрив або аміаку? Адже аміак застосовується і для створення вибухівки, і для виробництва добрив.

Тож є інші варіанти, крім відновлення ядерки.

Для Росії буде небезпечнішим припинення роботи порту Новоросійська. А для цього зовсім необов'язково створювати ядерну зброю – досить довести до розуму ракети, які у нас є, і продемонструвати їхню ефективність.

Та й взагалі, навіть зайнявшись створенням ядерної зброї, про це не треба говорити. Її треба мовчки створювати і показати на випробуваннях. Так це і працює.

Думаю, в майбутньому Україна до цього повернеться. І не факт, що їй хтось скаже, що цього не потрібно робити.

Главред: А якщо ядерна зброя з'явиться в України, як це може вплинути на поведінку Росії щодо нас? Що б принципово змінилося в цій війні, наприклад?

Тарас Загородній: Усе залежить від кількості боєголовок. Ядерна зброя – це, в першу чергу, зброя стримування. І головне питання полягає в готовності застосовувати цю зброю. Якщо в тебе є така готовність, тоді в тебе є і ядерна зброя, тобто вона стає реальним фактором. А якщо готовності немає, то, незважаючи на її наявність, у тебе немає ядерної зброї.

Усе залежить від безлічі чинників: скільки боєголовок буде, куди вони будуть спрямовані тощо. Складно робити точні прогнози, але цілком очевидно, що до України, якби в неї була ядерна зброя, ставилися б інакше і поводилися б із нею обережніше: з ядерною державою завжди говорять іншою мовою, з більшою повагою.

Однак багато що залежить від того, чи готова Україна йти до кінця в цьому питанні і загострювати ситуацію. Важливо розуміти, що Росія має значно більший ядерний потенціал: у неї більше і тактичних ядерних ракет, і стратегічних. Навіть якщо Україна виробить 100 боєголовок, по-перше, це буде дорого, а, по-друге, не змінить загальної пропорції. Наприклад, вважається, що у Великої Британії 300 ракет, в Ізраїлю – 100 ракет, але він не зізнається, що вони є. І Ізраїль межує з ядерною державою, як і Україна з Росією.

Я прихильник того, щоб Україна концентрувалася на виробництві звичайних озброєнь, чого ніхто не стримує. Адже краще створити мільйон дронів, які зможуть прилетіти на територію Росії і виконувати необхідні завдання. І тоді росіянам і ядерна зброя не допоможе. Що ти зробиш з ядерною зброєю, якщо до тебе прилітають мікроскопічні дрони і знищують, наприклад, уряд Росії або Держдуму? Начебто ядерної зброї немає, але результати є.

У 90-ті роки був фільм "Зоряний десант". Там є сцена, де солдатів у ХХІІ столітті вчать метати ножі. Один із солдатів запитує сержанта: "Навіщо ми вчимося метати ножі? Адже зараз уже все є: натиснув ядерну кнопку – і все, прилітає ракета, і проблему вирішено". Сержант у відповідь попросив його прикласти руку до стіни. Кинув ніж і пригвоздив руку до стіни. А потім каже: "А тепер спробуй натиснути на ядерну кнопку".

Ось такі "ножі" Україна може створити у великій кількості і без будь-яких наслідків для себе. Проти кого ти будеш застосовувати ядерну зброю, якщо прилітає рій дронів, які роблять усе, що потрібно, наприклад, роблять дисфункціональними ядерні установки противника або командні пункти, позбавляючи можливості реагувати.

Я вважаю, що Україна повинна йти найпростішим і найреальнішим шляхом, і не витрачати ресурси на те, що зараз нам не потрібно.

Катерина Г.: Припинення вогню в Україні може бути оголошено вже 20 січня 2025 року. Наскільки, на вашу думку, вірогідно, що цей режим буде реально дотримуватися? І яким чином США можуть гарантувати це? Адже з 2014 року ми бачили безліч прикладів, як оголошували про припинення вогню, а через кілька годин або днів знову починали стріляти. Чи не буде і тепер точно так само?

Тарас Загородній: Я не особливо в це вірю, тому що припинення вогню не вигідно Росії. Невже Курська область залишається у складі України? Виходить, що так, і це дуже важливий момент. Ми завжди задавалися питанням: навіщо українські війська залишаються в Курській області? Це спосіб обміну, і наші війська на Курщині дуже нервують російське керівництво, та й простих росіян теж. Повертаючись до дзвінка Трампа і Путіна, якого нібито не було, росіянам така ідея не подобається.

Путін кілька днів тому на Валдайському форумі говорив, що хоче підписати зі США всеосяжну угоду про контроль над Центральною Європою, свого роду "Ялту-2". Але очевидно, що ніхто цього підписувати не буде. Йому просто дали зрозуміти, що він має зупинитися, і в Україну буде введено миротворців, найімовірніше, країн НАТО, як того хоче Трамп. І це ще не почалися справжні переговори, і на Заході не розуміють ні шизу Путіна, ні природу конфлікту між Росією та Україною.

Путіну така ідея, звісно, не подобається, тому що для нього це поразка. Адже окуповані області України він уже вписав у Конституцію Росії, заявивши, що Запорізька, Херсонська, Луганська та Донецька області – це "російські території".

Якщо Путін погодиться на перемир'я, це точно спровокує серйозну внутрішньополітичну кризу, яка накладеться на економічну кризу, пов'язану з нафтою.

Тому я не вірю в припинення вогню з 20 січня. Ви правильно підмітили: а хто гарантуватиме дотримання цього режиму? США кажуть, що готові дати такі гарантії, як у "корейському варіанті", але ж це передбачає присутність американських військ в Україні, як у Південній Кореї. Думаю, що розміщення американського контингенту в Дніпрі та Одесі буде вітатися Україною. Але поки що це не виглядає реалістичним.

Видно, що росіяни не готові прийняти навіть стартовий сценарій – заморожування по лінії розмежування. Тому я схиляюся до думки, що Україні нададуть більше зброї, щоб вона могла ефективно захищати себе.

Клименко_52: Наскільки, на ваш погляд, реалістичний сценарій, що передбачає створення буферної зони в Україні та введення сюди британських і європейських військ? Ця ідея хороша для нас?

Тарас Загородній: Для нас це, безумовно, позитивний сценарій, але британці та французи будуть абсолютно не в захваті.

Загалом, ідея, звісно, хороша. Британія і Франція – це ядерні країни і члени НАТО. Прекрасна ініціатива, я повністю за. Що більше іноземних військ перебуватиме на території України, то краще. По суті, це вже буде вступом до НАТО, якщо війська Альянсу перебуватимуть на території України. Це було б чудовим кроком.

Однак я не вірю в життєздатність цієї ідеї, тому що поки що росіяни не готові погодитися на такі умови.

Главред: Якою буде реакція Британії або Франції, якщо по їхніх військах прилетить російська ракета? Вони ж зобов'язані якось реагувати.

Тарас Загородній: Звичайно. По суті, це буде оголошення Росією війни країнам НАТО.

Але все-таки я схиляюся до того, що після того, як адміністрація Трампа поб'ється головою об шизофренію Росії, вона дійде до того, щоб надати Україні більше зброї і зняти всі обмеження на удари по території Російської Федерації, щоб Росія прийшла до договороздатного стану.

y-grek: Чому Захід ніяк не відреагував на вступ КНДР у війну на боці Росії? А якщо Росія цілеспрямовано шандарахне по одній із країн НАТО ракетою, на Заході теж "не помітять" або задушать одна одну в суперечках про те, як реагувати?

Тарас Загородній: Це питання поки що залишається відкритим. Тут виникає інше питання: що станеться, якщо, наприклад, північнокорейські війська захоплять Нарву в Естонії? І Росія до цього підводить. Очевидно, що багато що залежить від позиції адміністрації Сполучених Штатів Америки, адже саме вона багато в чому визначає політику НАТО і багато чого іншого. Якщо в майбутньому до влади прийдуть більш рішучі лідери, які вимагатимуть дотримання протоколів Альянсу, то буде і реакція на подібні дії.

Північнокорейські війська перебувають на території Росії і воюють уже понад два тижні, і це явна ескалація. Фактично це відкрита третя світова війна. Але реакція на це залишається вкрай стриманою, тому що в США внутрішні проблеми, триває передача влади, і Штати не хочуть ще сильніше загострити ситуацію.

Главред: Тобто відповідь на вступ КНДР у війну ще може бути? І Трамп може відреагувати, коли вступить на посаду?

Тарас Загородній: Так, Трамп може. А от адміністрація Байдена – велике питання.

Гість: Що ви думаєте про заяву радника Трампа Браяна Ланзи про те, що "Криму більше немає", і, якщо Україна й далі наполягатиме на його поверненні, вона буде сама по собі? У Трампа вже сказали, що Ланза все це говорив від себе, а не від імені Трампа. Але, тим не менш, немає диму без вогню. Наскільки ймовірно, що Україну Трамп попросить відмовитися від Криму?

Тарас Загородній: Подивіться, що зараз відбувається у Вашингтоні: там триває розподіл посад, розподіл портфелів та інше. З'являється безліч людей, які розповідають, як старанно працювали над перемогою Трампа, хоча деякі з них могли навіть не з'являтися в його штабі. Проте вони активно нагадують про себе такими гучними заявами, включно з такими, як "Забудьте Крим".

Але Крим ніхто не забуде. Не можуть про нього забути. Тому що США підписували угоди про непорушність кордонів у Європі 1975 року, тобто Гельсінські угоди, які пізніше перепідписали Росія і Україна. Є також Будапештський меморандум. Є також розуміння наслідків, які матиме спроба "нагинати" Україну. Усі чудово розуміють наслідки тиску на Україну. Тим більше, функціонал зрозумілий: дайте більше зброї – і питання Криму стояти просто не буде.

Крім того, всі ці люди, які зараз висловлюються, не є представниками чинної адміністрації. Тим паче, цю заяву було зроблено до призначення глави Держдепу, радника з національної безпеки, глави Пентагону тощо. Тому такі заяви – це все ще продовження передвиборчої кампанії. Усе, що говорилося під час передвиборчої кампанії, забудьте, оскільки все це не має жодного стосунку до реальності.

Коли адміністрація Трампа прийде до влади, вона зіткнеться з шизофренією Росії, яка почне розповідати їй про Рюрика та інше, чому Україна має бути частиною їхнього "світу". Але все це не буде сприйматися адекватно, тому ніхто не буде змушувати Україну відмовитися від Криму, я в цьому впевнений. Принаймні, відкрито ніхто не буде про це говорити.

Далі все залежатиме від безлічі факторів. Зокрема, від того, що Росію накриє економічна криза, пов'язана, зокрема, з дозволом наносити удари по території Російської Федерації. І тоді зірки можуть зійтися так, що Україна зможе військово-політичним шляхом звільнити всі свої території. Необов'язково військовим шляхом, оскільки військовим шляхом це буде робити складно.

Може повторитися історія Німеччини часів Першої світової війни: німці ще могли наступати на території Франції, вони ще могли обстрілювати Париж у 1918 році, але виснаженість країни була настільки значна, що німці були змушені, перефразовуючи росіян, "збирати манатки і валити на кордони 1814 року". Все тому що була виснажена сама Німеччина. Французи не виганяли німців – вони самі були змушені тікати.

Те ж саме може статися і з Росією. Все може скластися так, що росіянам буде не до новопридбаних територій. Росія цілком може скотитися в громадянську війну і дестабілізацію, пов'язану з відсутністю грошей.

А Україна повинна цьому сприяти. Зокрема, російську енергетику потрібно вибивати цієї зими, щоб привести Росію в потрібний стан. Так, в Україні теж може бути холодна зима, але все-таки вона – південна країна, і в нас є допомога Європи, імпорт електроенергії з ЄС і допомога з обладнанням. У Росії нічого цього немає, плюс холодні зими. Москва без тепла й електрики за -10°C – це дуже цікаве явище. У мене таке відчуття, що половина Росії збіжиться, щоб грабувати Москву в найкращих традиціях росіян. Ще невідомо, кого росіяни більше ненавидять – українців чи москвичів і російських олігархів. Згадайте, як рік тому, коли перші дрони прилетіли на Рубльовку, Соловйов обурювався тим, скільки радості це викликало в Росії.

Іншими словами, є точки, які можуть спрацювати так, як Україні потрібно. І зараз для нас відкрилося безліч можливостей.

А всі ці заяви про "Крим забудьте" – це російське ІПСО. Можливо, є "корисні ідіоти", які це озвучують, але я б їх зараз не слухав. Потрібно дочекатися остаточного вступу на посаду Трампа.

Знову-таки "розмова, якої не було", яку росіяни заперечують, тільки підтверджує, що навіть якщо теоретично запропонують відмовитися від Криму, це не вирішить питання. Адже Трамп хоче зупинити війну, а Путін – ні. У цьому велика проблема.

Аркадій: Як ви оцінюєте ймовірність заморозки війни в Україні з подальшим її відновленням?

Тарас Загородній: Путін цього поки що не хоче. Він упевнений, що має отримати Херсон і Запоріжжя, а Україна, на його думку, повинна ці території віддати. Але це категорично не сприймуть американці, я в цьому впевнений. Вони запитають у Путіна: "На якій підставі ви хочете забрати ці міста, які навіть не завоювали?".

Імовірність сценарію, що передбачає заморозку конфлікту, є, але Україну не кинуть і накачають зброєю. Росіяни ж хочуть, крім іншого, скорочення української армії, припинення поставок зброї, заборони на виробництво ракет, денацифікації, повернення Медведчука, російської мови, російської церкви та іншого.

Пункт про те, що Україну кинуть без зброї, виключений. Цього точно не буде, про це можна сказати точно і видихнути. Зброю будуть давати!

Якщо мова піде про відмову від віртуального вступу до НАТО, то, напевно, потрібно відмовитися. Тому що без кордонів 1991 року нас у НАТО не приймуть, це потрібно чітко розуміти.

Чи буде відновлення війни в разі заморозки? У мене є підозра, що, якщо Трамп буде реалізовувати політику низьких цін на нафту, росіяни зіткнуться з гігантською кризою, тому що дві кризи накриють Росію одночасно.

Перша – економічна криза. Якщо нафта коштуватиме 40-50 доларів, а це фактично собівартість, і, якщо активно працюватимуть виробники США і Канади, Росія не зможе виконати свої військові замовлення або підтримувати соціальні стандарти, які існували за Путіна.

Другий – внутрішньополітична криза. Росія буде скочуватися у внутрішньополітичну кризу, тому що Путін не досяг жодної зі своїх цілей. Україна мілітаризується і буде це робити, зберігає державність, не стане проводити політику денацифікації, як хотів Путін. Навпаки, Україна мститиме Росії і робитиме все, щоб у Росії почалася хороша громадянська війна.

Приклад: у Севастополі голові дивізіону ракетних кораблів СБУшники організували "виробничу травму" в машині. Щось відірвало йому ногу, і він чомусь помер. До цього іншого знайшли на дачі – він організував собі звіряче самогубство молотком по голові кілька разів. Кажуть, це попрацювали ГУРівці або інші спецслужби.

Тож Україна буде мститися.

Навіть якщо буде лінія розмежування, це буде схоже на Брестський мир навпаки. Нагадаю, у Першу світову війну Ленін підписав із німцями Брестський мир, фактично віддавши Україну і визнавши УНР. Але Ленін це підписував, виходячи з того, що це буде ненадовго, тому що Німеччина була нестійка. Він називав це "похабним миром".

Так і тут: буде "похабний мир", але вже для росіян. Не факт, що такий мир їх влаштує. Лідер, який не досяг цілей, стає нелегітимним для внутрішньополітичної тусовки. Такого лідера зносять у будь-якій авторитарній системі після зовнішньополітичних поразок. А це буде явна зовнішньополітична поразка, яка накладатиметься на економічну політику Трампа, пов'язану з низькими цінами на нафту.

Тож імовірність заморозки є, але я не бачу готовності росіян погодитися на такий варіант. Ймовірнішим я вважаю сценарій, який передбачає, що після абсурдних відповідей із Москви і розповідей про те, як сиділи Рюриковичі, і чому через це у ХХІ столітті Україна має бути частиною Росії, США запустять план Помпео, тобто надаватимуть більше зброї нашій країні і знімуть усі обмеження на удари по території РФ. А це приведе Росію в більш бадьорий стан, коли питання про лінію розмежування стояти не буде. Навпаки, постане питання про те, чи втримає Росія нинішні рубежі взагалі.

Принаймні в плані Помпео і Джонсона (якого в нас уже встигли назвати зрадником) ідеться про те, що Україна щонайменше має досягти кордонів 24 лютого 2022 року. Там написано хитро: якщо Україна досягне цих кордонів, хто сказав, що хтось буде зупиняти її армію, якщо вона піде, наприклад, до Криму? Можуть же відмовити гальма на "абрамсах" або "бредлі", і все, і ніхто нічого не скаже. Як Ізраїль каже: "Так вийшло". Тим більше, це наша територія.

Україна має йти до цього сценарію. Потрібно вимагати дозволу наносити удари по території Росії, тим паче, є привід – північні корейці на території РФ. До речі, Трамп встиг поговорити із Зеленським і президентом Південної Кореї. Це важливий момент, оскільки поява північних корейців – це явна ескалація. Карту Північної Кореї правильно розігрує українське керівництво, коли постійно про це говорить: "Хлопці, вступ КНДР – це очевидна ескалація. Спочатку були північнокорейські ракети, тепер солдати. А це вже відкрита третя світова війна".

Rika: 1000 днів великої війни з Росією. А скільки цих днів війни буде ще, на ваш погляд, коли все може закінчитися і чим? Які найімовірніші сценарії?

Тарас Загородній: Сценаріїв того, як далі розвиватимуться події у війні Росії та України, дуже багато. Найоптимістичніший із них передбачає повернення до кордонів 1991 року. Цей варіант цілком імовірний за певних обставин, умовно кажучи, якщо правильно складуться зірки, і буде трохи удачі.

У 2025 році дуже багато чого стане зрозуміло, принаймні, буде ясно, до чого все рухається. З причин, які я називав вище: Трамп на президентській посаді буде системно знищувати "вісь зла", яка воює проти України.

Тож подальший перебіг війни в Україні залежатиме від того, як далі розвиватимуться події: чи будуть росіяни відступати, чи почнеться реальний обвал Росії, перш за все, економічний, чи буде Трамп боротися з тіньовим флотом тощо. До речі, адміністрація Байдена зовсім не боролася проти тіньового флоту Росії, і РФ спокійно продавала ту саму нафту в обхід ціни в 60 доларів.

Досить імовірно, що найближчими місяцями адміністрація Трампа повернеться до плану Помпео і запустить ленд-ліз, і ми виходитимемо на кордони 24 лютого 2022 року, а, крім того, битимемо по території Російської Федерації.

Безумовно, можливе і заморожування конфлікту по лінії розмежування. Але все впирається в Путіна: він поки що цього не хоче.

Однак згадайте Корейську війну: вона закінчилася тому, що 1953 року помер Сталін. Так і в Україні війна може закінчитися, коли щось трапиться з Путіним, коли російські еліти зрозуміють, що зміна обличчя в Овальному кабінеті США не дала того результату, на який вони сподівалися, а пресинг Росії посилився.

Складно зараз дати точний прогноз, що буде далі. Поки я бачу абсолютно точно, що дуже можлива реалізація плану Помпео і повернення до кордонів 24 лютого, а також введення миротворців. Причому Україна повинна вимагати саме контингент США на своїй території, або ж контингенти країн-членів НАТО, адже, по суті, це буде нашим вступом до НАТО. До речі, якщо Україна повернеться до кордонів 1991 року, вона має право відразу ж вимагати вступу до Альянсу, без будь-яких іспитів і завдань.

Прогнозувати подальший перебіг війни – справа невдячна, однак час за Трампа працюватиме на Україну і проти Росії, на відміну від того, як було за Байдена. Будуть важливими окремі обставини, наприклад, наскільки швидко обваляться ціни на нафту, чи долучиться Саудівська Аравія до цього питання (а вона дуже хоче підписати угоду про безпеку зі США, перемовини щодо якої запустив ще Трамп у свою попередню президентську каденцію). Якщо обваляться ціни на нафту, все може піти за таким неймовірним сценарієм, що ми просто не встигатимемо дивуватися, як стрімко все відбуватиметься.

Якщо ж події розвиватимуться за іншим сценарієм, то триватиме в'язка ситуація: переговори і поступове просування росіян на Донбасі. Однак, маючи дозвіл бити вглиб території Росії, Україна може припинити просування її військ за тиждень, бо не буде чим іти, оскільки буде знищено основні логістичні шляхи, дороги, склади та інше.

Плюс у першому кварталі 2025 року в України вже з'являться ракети власного виробництва дальністю до 1000 км, і після цього все може бути зовсім по-іншому.

Варіантів багато, але одне можна сказати абсолютно точно: 2025 рік буде поворотним. Щоправда, куди цей поворот виведе, поки що залишається питанням. У будь-якому разі, шанси України вийти в позитив значно зросли після зміни керівництва США.

Viva: Наскільки продовження війни залежить від життя і неспання Путіна? Якщо його не стане, війна закінчиться?

Тарас Загородній: Так, війна закінчиться. Принаймні, висока ймовірність, що вона буде завершуватися. Це особиста війна Путіна.

Коли Путіна не стане, прийдуть нові люди, які швидко намагатимуться домовитися із Заходом, перекладатимуть усю провину на Путіна, заявлятимуть, що це він в усьому винен, він втягнув Росію в непотрібну війну. Тоді ми дізнаємося, який він був покидьок. Загалом, усе в найкращих традиціях російської політики.

Шанси на зміни в це лихоліття будуть, причому досить високі. До речі, саме на це сподівалася адміністрація Байдена: там були впевнені, що Путін скоро помре. Навряд чи це станеться скоро. Але я вірю в те, що йому можуть "допомогти". На жаль, цей покидьок добре стежить за своїм здоров'ям. Це видно: він не п'є, не палить, займається спортом. І, на жаль, у такому темпі він може спокійно протягнути ще років десять.

Omega: Як ви ставитеся до ідеї мобілізації жінок в Україні? Уже настав час?

Тарас Загородній: Ми повинні визначитися зі стратегією війни. Потрібно розуміти, що росіян більше. Скільки б ми не мобілізували людей – жінок та й усіх інших, росіян усе одно буде більше. Лобова боротьба з росіянами не має сенсу, це лише призведе до втрат людських життів і розтрати ресурсів.

Тільки механізація армії і перенесення війни на територію Російської Федерації дають підстави говорити про те, що Україна може перемогти в короткостроковій перспективі.

Це означає, що краще перенавчати людей для роботи над створенням зброї, зокрема ракет. Потрібно залучати до цього процесу жінок, чоловіків і навіть підлітків через технікуми. Створювати масово зброю, дрони, вибухівку і все, що може бити по території Росії. Тільки це здатне привести до хороших результатів.

Гра в спроби мобілізувати більше людей – безвихідна. Математика проста: подивіться на чисельність населення РФ і її потенціал. Плюс у Росії є можливість залучати найманців. Тому на полі бою їх завжди буде більше.

Єдиний спосіб нівелювати цю чисельну перевагу – механізація, нові види зброї, інвестиції в наукові розробки. Ці зусилля мають призвести до того, щоб, наприклад, на одного росіянина припадало три дрони, які точно його досягнуть. Або щоб удари завдавалися, поки російські солдати ще на своїй території: людина приходить у казарму за 500 кілометрів від фронту, а туди вже прилітає ракета – і немає ні казарми, ні мобілізованого.

Тільки такий підхід може бути успішним. Я вважаю, що обговорення того, скільки людей має бути в армії, – це неправильний дискурс. Армія – лише частина оборони, а основне має робити тил. А з організацією тилу в нас поки що серйозні проблеми.

Petro: Чи можуть вибори в Україні відбутися вже 25 травня, як пише TheEconomist? І за яких умов?

Тарас Загородній: Багато поважних західних видань за час війни вже написали стільки нісенітниць про Україну. Ми повинні виходити з того, що чесні люди коштують дорого. Ці видання ставили і відверту проросійську "джинсу", і поширювали чутки. Росіяни прекрасно розуміють, що, якщо вони опублікують таку інформацію в себе, наприклад, у Russia Today або на Ленте.ру, українці це читати не будуть і вважатимуть це нісенітницею. Але якщо те ж саме з'явиться в авторській колонці The Economist, українці почнуть це обговорювати. Тому що досі існує довіра до західних ЗМІ.

Я не вірю у вибори в травні 2025 року, не бачу, як це може статися. Тому що без закінчення воєнного стану це неможливо.

Навіть якщо теоретично воєнний стан закінчується, і одразу ж починається передвиборча кампанія (а це 90 днів), то вибори не можуть відбутися так швидко, у визначену дату.

У кращому разі, якщо реалізуються ті сценарії, які ми обговорювали, вибори відбудуться не раніше другої половини 2025 року. Це залежить насамперед від того, наскільки швидко Трамп обрушить нафтові ціни. Це, по суті, головне питання. А також це залежить від того, як швидко США почнуть тиснути на Китай і бомбити Іран. Якщо Трамп і його адміністрація почнуть діяти відразу після приходу до влади, події розвиватимуться стрімко. Усі ці країни побачать, що "поліцейський повертається", і жарти закінчилися. Епоха розмазаної, невиразної політики, яка була з 2009 року, коли до влади прийшли Обами і Байден, коли вони фактично пробачили росіянам Грузію, завершиться.

До влади в США приходять круті ковбої, які встановлюватимуть свої порядки в дусі міжнародного права, вибудуваного після 1945 року. І тоді стане зрозуміло, як розвиватимуться події: чи будуть вибори, наприклад, восени наступного року, або, можливо, у середині 2025-го. Але наразі я не бачу, як усе це може вкластися в такий короткий проміжок часу, тому що все йде впритул.