З 28 листопада в кінотеатрах стартував показ теологічного трилера/фільму жахів «Єретик» з Г’ю Ґрантом у головній ролі. Новинка від студії А24 вже встигла отримати позитивний відгук від західних критиків. В огляді нижче будемо розбиратися, наскільки справедливим бачиться такий вердикт.
Плюси:
захоплива діалогова частина; видатний перформанс від Г’ю Ґранта; якісний технічний складник;
Мінуси:
посередня «маніячна» частина, затягнутість оповіді; сумнівна кінцівка;
«Єретик» / Heretic
Жанр трилер, горор
Режисери Скотт Бек, Браян Вудс
У ролях Г’ю Ґрант, Софі Тетчер, Хлоя Іст, Тофер Грейс, Ель Янг
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт
Дві молоді мормонські місіонерки — сестри Барнс та Пекстон — безневинно спілкуються собі про презервативи та порно, ще не підозрюючи, що цей день перетвориться для них на справжнє пекло. Проблеми починаються, коли дівчата навідуються до, на перший погляд, приємного і привітного літнього чоловіка містера Ріда. Той виглядає цілком добродушним інтелігентом, дружина якого пече запашний чорничний пиріг, а сам він з превеликим зацікавленням занурюється у розмову про релігію та віру.
Однак згодом дівчата починають підозрювати, що щось тут не так, бо навряд чи у хаті взагалі є щедра господиня і тим паче смачний пиріг. Коли стає зрозуміло, що вихід з будівлі заблокований, а сам містер Рід вже не випромінює приязність і явно задумав щось лихе, юним героїням доведеться прийняти правила гри зловісного ляльковика і пройти його жорстоке «випробування на віру».
Якось так склалося, що останнім часом на екранах почастішали сюжети, котрі тим чи іншим чином стосуються релігії. Ще свіжий у пам’яті «Конклав», котрий, звісно, скоріше про брудну політику, але тим не менш. От уже Г’ю Ґрант аж зі шкіри пнеться, щоб піддати сумнівам віру двох місіонерок, а разом з ними й глядача. А вже у грудні на нас чекає епічна біблійна драма з промовистою назвою «Мати Христа», де у царя Ірода перевтілиться сер Ентоні Гопкінс.
Творчий дует режисерів і сценаристів Скотт Бек/Браян Вудс починав свій шлях у повнометражному кіно з нічим не примітних дешевеньких слешерів («Нічний вогник», «Вони»). Потім встиг попрацювати над сценарієм «Тихого місця» Джона Красінськи. А пізніше видав примітивний фантастичний екшн «65», у якому Кайло Рена помістили в похмуру версію «Парка Юрського періоду». В контексті кар’єрних здобутків «Єретик» став для тандему справжнім проривом. Але чи насправді геть усе гладенько у їхньому новому фільмі?
Вже з початку, коли Барнс та Пекстон добираються до будинку містера Ріда, усе у кадрі буквально кричить про те, що краще їм сюди не потикатися. Камера акуратно проходить крізь отвір у вхідних воротах, прямо натякаючи на те, що героїні самі прямують у пастку. Вітер все сильніше починає колихати дерева. У небі підозріло згущуються хмари.
У першій половині стрічка пропонує суто діалогові пристрасті, причому теологічний діалог поступово переростає у дискусію. Пізніше — у цікаву лекцію. А в підсумку — у справжній антагонізм. На цьому етапі, ще раз — майже повністю діалоговому, «Єретик» виглядає найбільш напружено і захопливо, адже тут фільму до снаги інтригувати, тримати глядача на гачку, як це робить підступний інтелектуал містер Рід зі своїми жертвами.
Плюс саме на цьому відрізку усю увагу приковує весь із себе загадковий і незвично зловісний Г’ю Ґрант. Абсолютно неможливо здогадатися, що насправді задумав його «викривач релігій» і що від нього очікувати далі. Справа навіть не у якихось нібито одкровеннях, що ллються з тонких вуст англійського актора, а у тому, що спостерігати, з яким захопленням він порівнює світові релігії з видами Монополії та музичними хітами, ще й «Зоряні війни» сюди приплів — окремий вид задоволення.
Втім, коли оповідання перевалить за екватор, а місцем основної дії стануть нескінченні темні підвали, історія почне здаватися все менш захватною та дратівливо буксувати.
По-перше, тут пригнічується бажання розібратися, чого ж своїми діями хоче домогтися божевільний дід. По-друге, наратив тепер більше тяжіє не до умовних «ігор розуму», коли персонажа Ґранта ще ледве можна було назвати чистим лиходієм, а почасти до банального маніячного трилера/горора з претензією. Причому з не менш банальними жанровими тропами (сцена з сірниками — яскраве тому підтвердження). По-третє, підвальні пригоди явно затягуються, бо сильно просідає темп і вивітрюється саспенс, через що фінальний акт вже трохи перетворюється на тортурне порно для глядача.
Важливим моментом стає й те, що у другій частині основна увага перемикається з персонажа Ґранта на жертв-полонянок, що також не сильно йде на користь. Все-таки у Софі Тетчер і Хлої Іст значно менше простору для того, щоб проявити себе у кадрі. По суті, їм належить відігравати наляканих дівчат, яких ми вже бачили силу-силенну хоча б у тій же «Пилі», в той час, як очарування Ґранта прекрасно, і доречно, контрастує з лихим характером маніпулятора, якого він зображує.
Взагалі, цей англієць вже давно махнув рукою на амплуа солоденького героя мелодрам і ромкомів та з віком почав звертати увагу на значно сміливіші ролі, що не може не тішити. Особливо на контрасті з тутешнім виступом виглядає партія потішного Умпи Лумпи у торішньому «Вонка».
В цілому «Єретика» можна умовно розділити на дві частини, одна з яких налаштовує на багатообіцяльне кіно та добряче інтригує, а інша намагається працювати здебільшого як жанровий продукт, однак не спромагається виконувати своє основне призначення — наганяти напруги та страху, навіть в умовах суцільної клаустрофобії і темряви. В результаті стрічка тоне під тиском власних амбіцій, втім, натхненна гра головної зірки цього шоу не тільки захоплює, а й певною мірою повертає віру у те, що кіно все ж варте уваги.
Висновок:
«Єретик» виглядає спірно, але це не скасовує того факту, що стрічка скоріше заслуговує на глядацьку увагу, ніж навпаки.