Чи повернеться Грузія до російського барака

За останні роки Грузія пережила чимало акцій протесту. Стихійно виникаючи, одні поступово затихали без жодного результату, інші призводили до зміни влади.

До чого призведуть протести нинішні?

Минулого четверга «Грузинська мрія» зробила те, що протягом місяця не вдалося чотирьом опозиційним партіям, котрі не визнали результатів парламентських виборів, які пройшли з порушеннями, й відмовилися від мандатів, — мобілізувати населення і вивести на антиурядові протести десятки тисяч людей. Приводом для масштабних вуличних акцій стала відмова грузинського уряду від переговорів про вступ у Євросоюз і гранти ЄС до 2028 року.

Прем'єр від правлячої партії «Грузинська мрія» Іраклій Кобахідзе виправдовував це рішення тим, що європейські політики й бюрократи нібито використовують відкриття переговорів про вступ у Євросоюз як інструмент шантажу Грузії, як раніше це ж відбувалося з питанням статусу кандидата. «Ми збираємося вступати в Європейський Союз, не жебраючи й стоячи на одній нозі, а вступити в ЄС гідно, зі здоровою демократичною системою і сильною економікою», — заявив грузинський прем'єр.

І хоча Кобахідзе обіцяв, що грузинська влада залишається вірною своїй меті й країна буде готовою вступити в ЄС до 2030 року, всі добре розуміють: слова прем'єра означають відмову від євроінтеграції і поступове перетворення Грузії на країну з авторитарним проросійським режимом. Тому в Грузії, де 80% населення країни виступають за членство в ЄС, люди вийшли на вулицю, протестуючи проти рішення влади зупинити процес євроінтеграції і вимагаючи провести нові парламентські вибори.

Відмова Віктора Януковича 2013 року підписати Угоду про асоціацію з ЄС призвела до нашої Революції Гідності. Кобахідзе заявив, що влада країни не допустить Євромайдану, тому що «на відміну від України 2013 року, Грузія — незалежна держава з сильними інститутами й, найголовніше — досвідченими й мудрими людьми».

Та протести в Грузії стають дедалі масштабнішими й запеклішими. Протестувальники щовечора збираються на центральних вулицях Тбілісі, зводять барикади біля будинку парламенту й запускають убік поліції феєрверки.  Своєю чергою спецназ, застосовуючи водомети й сльозогінний газ, над ранок розганяє учасників протестів, затримуючи й б'ючи мітингувальників.

Протести вже вийшли за межі Тбілісі. На вулиці виходять і в інших містах — Батумі, Зугдіді, Кутаїсі, Телаві… Адже нині вирішується майбутнє Грузії: стане вона демократичною європейською державою чи російським сателітом. Як зауважив колишній головний редактор «Еха Москви» Олексій Венедиктов, цитуючи західного дипломата, Грузія нині вибирає між долею України й долею Білорусі. А в інтересах України, щоб Грузія була демократичною.

Чому Бідзіна Іванішвілі й лідери «Грузинської мрії» вирішили піти на різке підвищення ставок? Чи це було емоційною реакцією на рішення Європарламенту, який не визнав результатів парламентських виборів? Чи це гра на випередження, спроба перехопити ініціативу в ЄС, який міг би прийняти рішення заморозити процес переговорів із Грузією? Скоріше за все, у Тбілісі вирішили зіграти на випередження. І хоча було очевидно, що відмова від євроінтеграції виведе на вулицю опонентів «Грузинської мрії», влада розраховувала утримати ситуацію під контролем.

Грузія вступила в період затяжної внутрішньополітичної кризи. Тепер майбутнє країни багато в чому залежить від того, скільки людей вийде на вулиці зимового Тбілісі. Від наявності в розрізненої опозиції загальновизнаного лідера, здатного повести за собою і партії, і людей. Від готовності силовиків стріляти в протестувальників. Від монолітності правлячої партії і влади. Від позиції Заходу й Росії.

Оскільки «Грузинську мрію» не помічено у схильності до компромісів, найімовірніший сценарій такий: правляча партія, побоюючись помсти своїх політичних опонентів, прагнутиме утримати владу, використовуючи всі доступні репресивні методи. «Жодних повторних парламентських виборів у Грузії не буде», — запевняє Кобахідзе. Нинішні акції протесту в Тбілісі й інших містах Грузії він назвав «початком кінця ліберального фашизму».

Та кількість протестувальників тільки збільшується, у державному апараті привселюдно протестують проти рішення уряду, а в країні намічається двовладдя.

Попри протести, «Грузинська мрія» підтвердила свій намір 14 грудня провести вибори президента, а 29 грудня — інавгурацію. На цей пост Іванішвілі висунув колишнього футболіста Михаїла Кавелашвілі, який відзначився антизахідними заявами. Але чинний глава держави Саломе Зурабішвілі заявила, що залишиться на своєму посту до появи легітимного парламенту. Нині навколо неї консолідується опозиція.

Співробітники МВС і Служби державної безпеки (СДБ) поки що тягнуть руку за урядом. Але свій публічний протест проти відмови країни від євроінтеграції висловила група співробітників МЗС, Міноборони, Національного банку, Конституційного суду, а також судді й інші держслужбовці. Кілька грузинських послів подали у відставку. Раніше в «Грузинській мрії» заявили, що радять звільнитися за власним бажанням співробітникам МЗС, які також озвучили свою позицію про неприпустимість припинення переговорів про вступ у ЄС.

На підтримку протестів виступив великий бізнес. Проти рішення уряду «Грузинської мрії» про відмову від євроінтеграції і проти насильства відносно протестувальників виступили обидва найбільші банки Грузії Bank of Georgia і TBC, обидва найбільші оператори зв'язку Magti і Silknet, найбільша автодилерська компанія Tegeta, девелопер ORBI Group… Можливо, для правлячої партії це навіть більш тривожний сигнал, ніж голоси незгодних держслужбовців.

Рішення грузинського уряду, жорстке придушення акцій протесту порушують питання про подальші відносини Тбілісі з Вашингтоном, Брюсселем, Москвою. У Росії тільки раді тому, що відбувається в Грузії: що більше проллється крові, то сильніше політики з « Грузинської мрії» будуть прив'язані до Росії. Кілька днів тому Путін заявив, що здивований мужністю, з якою грузинський уряд відстоює свою позицію, але він заперечує втручання Росії у внутрішні справи Грузії.

А джерело ТГ-каналу «Кремлівська табакерка» у Кремлі так прокоментувало протести в Грузії: «Ситуація загалом складається для нас добре. Грузинська влада робить правильно. Придушує протест, який намагаються організувати агенти США та Європи. А всім жителям Грузії я хотів би нагадати: дружба з американцями, з іншими країнами Заходу закінчується великою кров'ю. Подивіться на Україну».

Що стосується Заходу, то він зайняв жорстку позицію. Зокрема, США оголосили про припинення стратегічного партнерства з Грузією. А верховний представник ЄС з іноземних справ і політики безпеки Кая Каллас заявила, що грузинський уряд не поважає волю свого народу щодо європейського майбутнього, тому країни — члени ЄС обговорюватимуть можливі наслідки для Грузії. Серед імовірних заходів — санкції і обмеження на видачу віз.

Якщо «Грузинська мрія» не змінить свого рішення стосовно ЄС і зуміє під час протестів утриматися при владі, це призведе до міжнародної напівізоляції Грузії, мінімізації її контактів із Заходом і посилення позицій Росії. Це стане серйозним зовнішньополітичним успіхом Кремля. Втім, прем’єр Кобахідзе оцінює рішення США призупинити стратегічне партнерство з Грузією як тимчасове й сподівається, що це рішення змінить Дональд Трамп.

Поки що розвиток подій іде за ескалаційним сценарієм: протести стають дедалі запеклішими. Як зазначає грузинський політолог Гела Васадзе, «треба добре розуміти й бути готовими до того, що ця влада не зможе існувати без розкручування маховика репресій. Вони вже ввійшли у вузький коридор і не зможуть із нього вибратися. Те, що в кінці цього коридору їх очікує страшний фінал, справедливо, але не втішає. Занадто багато лиха вони накоять до цього».

Ніхто — ані влада, ані протестувальники — не мають наміру відступати. І якщо уряд посилює репресії, то грузини починають застосовувати коктейлі Молотова з чітким усвідомленням того, що у разі поразки з дуже великою ймовірністю доведеться жити в бараку «руського миру» до кінця Російської Федерації в її нинішньому вигляді.