Весільна магія і краса: Катерина Кухар вразила дивовижною фотосесією

3 грудня, 12:42

Напередодні прем’єри балету «Коппелія» прима-балерина Катерина Кухар разом із студентами Київського державного фахового хореографічного коледжу — Валерієм Ховановим, Златою Лосєвою та Софією Жереб — взяли участь у фотопроєкті Ростислава Арно.

Легендарна класика комедійно-балетного жанру «Коппелія» прикрашає головні театри світу з 1870 року. В основі цієї балетної постановки – історія кохання з любовним трикутником, пристрасними інтригами та щасливим кінцем. Головний герой – легковажний Франц, закоханий у селянку Сванільду, але водночас він задивляється й на інших гарненьких дівчат. Одного дня його захоплює неймовірно красива незнайомка Коппелія, яку він бачив лише у вікні. За іронією долі Коппелія виявляється механічною лялькою, яку створив винахідливий майстер Коппеліус. Така життєва метафора.

Ростислав Арно переніс любовний трикутник з «Коппелії» у сучасний контекст. Герої, які втілюватимуть свої ролі 3 грудня на головній сцені країни, показали, якою могла б бути наречена Сванільда та її конкурентка, лялька Коппелія, у сучасній інтерпретації та вишуканих сукнях від Катерини Рутман. Завдяки таланту Ростислава Арно та студентів коледжу весільна магія «Коппелії» ожила у фотопроєкті.

Катерина Кухар: «Магія «Коппелії» особлива – ця вистава дарує позитивні емоції та глибоку естетичну насолоду від балетного мистецтва. Ми з Олександром Ткаченком ще влітку 2023 року вирішили відновити для хореографічного коледжу балет «Коппелія» нашого легендарного хореографа Анатолія Шекери. Редакцію до його постановки зробив заслужений артист України Ярослав Ткачук.

Для мене ця постановка має особливе значення, адже колись саме вона повернула мене до сценічного життя після складної аварії та довгого відновлення. А дітям постановка дарує сценічні крила, віру, натхнення та мотивацію відчути себе справжніми артистами на головній театральній сцені країни – особливо у цей складний воєнний період.

Артист проявляє себе найповніше в цілісній виставі. Наприклад, Валерій Хованов розкрився як готовий прем’єр, за яким уже зараз полюють провідні національні театри України. Я дивлюсь на солістів постановки – й у мене за їх танець є відчуття гордості, у нас надзвичайно талановите, гарне й свідоме покоління. Вони не лише технічно гідно виконують свої партії, але й наповнюють їх внутрішнім змістом, випромінюючи справжню естетику та даруючи глядачам гарний настрій і щирі емоції».

Софія Жереб, яка виконує партію ляльки Коппелії: «Лялька Коппелія для мене — це образ, який поєднує загадковість і ідеальну красу. Вона створена як досконалість, але залишається неживою, що робить її трохи сумною. Франц закохався в Коппелію через ілюзію. Він побачив у ній ідеальну красу і загадковість, але не зрозумів, що це лише мрія, а не жива людина. Це нагадує, як ми часто захоплюємося зовнішнім виглядом, а не тим, що є насправді. «Коппелія» — це балет про любов, обман і комічність людських слабкостей. Глядачі мають задуматися про те, як часто ми женемося за примарами, не помічаючи справжнього щастя, яке поруч. Балет, хоч і комедійний, несе глибокий сенс про цінність людяності та реальних почуттів».

Валерій Хованов, що виконує партію Франца, розповідає про свого героя: «Це непроста партія, від першого виходу до останньої коди. Присутні трюки та підтримки яких немає в багатьох інших сольних партіях».

Головна героїня балету «Коппелія», Сванільда, яку виконувала Злата Лосєва, розповідає про свою роль: «Партія Сванільди вирізняється серед інших головних партій. Одна з ключових особливостей — це жваві й грайливі стрибки, які передають її енергійний і впевнений характер. Наприклад, піруети з акцентами або аллегро-комбінації зі швидкими змінами напрямків. Окрім того, у хореографії партії Сванільди присутні моменти, які підкреслюють її хитрість і кмітливість — це можуть бути кокетливі жести, дрібні па, що нагадують легку гру з партнером або іншими персонажами. У сцені з лялькою Коппелією особливо проявляється театральність цієї партії: необхідно передати не лише майстерність рухів, а й уміння грати «ляльку», коли Сванільда показує Францу, що його таємницю відкрито. Це додає шарму ролі. Мені здається, образ Сванільди у любовному трикутнику буде зрозумілий, як юній дівчинці, так й дорослій жінці. Мало кому може сподобатись, коли їх наречений задивляється на інших, це, мабуть, боляче і змушує задуматися про майбутнє стосунків.

Сванільда прагне жіночого щастя, смілива і готова боротися за своє кохання, водночас вона готова прощати, адже розуміє, що ідеальна пара – це не ті, хто ніколи не помиляється, а ті, хто вміє прощати й підтримувати. Сванільда і Франц – саме така пара. Вони переживають труднощі, але зберігають свої почуття».

Ростислав Арно: «Ця зйомка в балетному коледжі стала для мене чимось більшим, ніж просто фотосесією. Це спроба передати дух балету через об’єктив камери. Моя головна мета — показати не лише технічну досконалість танцюристів, а й їхню душевну глибину, вишуканість і напружену красу, яку вони вкладають у кожен рух. Обираючи атмосферу зйомки, я свідомо зупинився на поєднанні елегантного мінімалізму з ніжним холодним освітленням, яке підкреслює тендітність і одночасно силу танцюристів. Білий рояль став центральним символом, що об’єднує музику та рух, а відображення у дзеркалах — метафорою безмежного прагнення до ідеалу, яке є основою балетного мистецтва».