Кого у Польщі вважають основними претендентами на посаду президента і хто є темною конячкою

Усі польські політики переконують, що кампанія перед президентськими виборами ще попереду й розпочнеться приблизно в січні, а може, у лютому 2025 року.

Та насправді вона йде повним ходом, і вже тепер зрозуміло, хто візьме участь у перегонах за президентське крісло.

Силами у президентських виборах поміряються Рафал Тшасковський із "Громадянської коаліції" (очолює Дональд Туск) та Кароль Навроцький, формально безпартійний кандидат, але фактично висунутий і підтримуваний опозиційною партією "Право і справедливість".

Хто ще позмагається за посаду президента, що відомо про кандидатів і хто є фаворитом, читайте в статті журналіста порталу Biełsat Міхала Кацевича Четверо на місце Анджея Дуди: хто боротиметься за посаду президента Польщі.

Далі – стислий її виклад.

У польській політиці існує один міф: посада мера столиці – чудовий трамплін до посади президента країни.

Цей міф ґрунтується на прикладі Леха Качинського: перш ніж стати президентом Польщі, він був мером Варшави.

Про Рафала Тшасковського віддавна кажуть, що він готовий до ролі кандидата на президентських виборах, адже пройшов непогану політичну школу.

2020 року він уже брав участь у так званих пандемійних президентських виборах, програвши Анджею Дуді у другому турі.

Незважаючи на поразку, це була дуже добра школа ведення кампанії.

Проти Тшасковського працювали увесь адміністративний апарат партії "Право і справедливість" ("ПіС"), чинний президент із непоганим рейтингом, ЗМІ (їх контролював і безжалісно використовував уряд "ПіС"), а ще брак часу й складний період пандемії.

Сьогодні Тшасковський іде на вибори в кращій і, можливо, навіть комфортній ситуації, маючи чималий рейтинг.

Крім того, його підтримує владна партія.

Тшасковському також на руку сильна неприязнь значної частини суспільства до донедавна владної партії "ПіС".

За даними опитування, проведеного 25 листопада центром Opinia24, сьогодні за Тшасковського проголосували би 41% виборців.

На відміну від "Громадянської коаліції", в партії "Право і справедливість" не було передвиборів.

Голова партії Ярослав Качинський обрав кандидатом Кароля Навроцького.

Бо за результатами досліджень більші шанси матиме той кандидат правих сил, який не буде прямо асоціюватися з правлінням "ПіС".

Через серію корупційних афер і скандалів прямий зв’язок із цією партією тепер вважається компрометуючим.

Зокрема, тому Навроцького офіційно оголосили "громадянським", а не партійним кандидатом.

Крім того, в оточенні Качинського й загалом серед прихильників правого крила жива легенда Анджея Дуди.

До 2015 року чинний президент також не був широко відомий.

За цим самим принципом Навроцький – колишній директор Музею Другої світової війни в Гданську й теперішній очільник Інституту національної пам’яті (ІНП) – мав би стати таким собі Дудою 2.0.

От тільки Анджей Дуда 2015 року, може, і перебував десь на третьому плані, та все ж брав участь у великій політиці.

У Навроцького натомість немає жодного досвіду участі в кампаніях.

А в "ПіС" при цьому немає грошей.

Під час виборчої кампанії від нього, найімовірніше, можна очікувати більш жорсткої риторики щодо України.

Це пов’язано з тим, що Навроцький боротиметься за голоси виборців-націоналістів, себто за електорат "Конфедерації", який йому особливо буде потрібен у другому турі.

Окрім цієї двійки з головних політичних таборів є й інші, зокрема чинний маршалок Сейму Шимон Головня (його партія "Польща 2050" входить до владної коаліції разом із "ГК" та "Лівицею") та лідер антиукраїнської партії "Конфедерація" Славомір Менцен.

38-річного підприємця і податкового консультанта Славоміра Менцена можна вважати темною конячкою на майбутніх виборах.

Він вписується в певну тенденцію сучасного популізму.

Такого, як у Дональда Трампа чи Келіна Джорджеску у Румунії.

Докладніше – в матеріалі Міхала Кацевича Четверо на місце Анджея Дуди: хто боротиметься за посаду президента Польщі.