Що відомо про в’язницю Седнайя, яку звільнила сирійська опозиція: крематорій, прес для шибеників і повні підвали трупів

Неподалік від сирійського Дамаска триває боротьба за порятунок в’язнів військової в’язниці Седнайя – найбільшого місця утримання, тортур і вбивств противників режиму Асада. Багато з них досі заблоковані на кількох підземних поверхах, замасковані шляхи до яких рятувальники не можуть знайти вже кілька днів.

Пробираючись коридорами велетенського тюремного комплексу, сирійці знаходять не лише своїх давно втрачених близьких, а й десятки трупів закатованих в’язнів, катівні, а також інші свідчення нелюдської жорстокості сирійського режиму.

Людяна бійня

Седнайя, розташована приблизно за 30 кілометрів на північ від Дамаска, упродовж уже багатьох років – одне з найстрашніших місць, пов’язаних із режимом Асадів. Величезний комплекс, здатний вмістити кілька десятків тисяч в’язнів, аж до моменту його звільнення перебував у віданні Міноборони, під управлінням військової поліції.

В’язницю побудував і відкрив ще батько Башара Асада Хафез. Своїх перших ув’язнених вона прийняла 1986 року і вже тоді вважалася однією з найжорсткіших установ пенітенціарної системи Сирії, куди відправляли насамперед політичних в’язнів. Однак саме Асад-молодший перетворив її на один із символів людської жорстокості у XXI столітті.

Конвеєр тортур і смерті в Седнайї запрацював восени 2011 року, незабаром після початку масових протестів проти режиму Асада, які переросли в громадянську війну. За даними Amnesty International, лише лише тільки в період з вересня 2011 по грудень 2015 року в стінах тюремного комплексу було покарано  до 13 тисяч осіб, не враховуючи тих, що померли від катувань та нелюдських умов утримання.

Інша правозахисна організація, Syrian Observatory for Human Rights, запевняє, що до січня 2021 року жертвами однієї лише Седнайї стало більше ніж 30 тисяч людей, а загалом в асадівських в’язницях було вбито чи закатано щонайменше 104 тисячі осіб. Очевидно, що за останні роки ця цифра зросла.

У Седнайю міг потрапити будь-який громадянин Сирії, який висловив незгоду з політикою Асада. Для цього необов’язково було битися проти нього зі зброєю в руках. Ув’язненими ставали і громадські активісти, і члени їхніх сімей, і просто випадкові учасники мирних акцій протесту. Сюди ж прямували і бойовики терористичних угруповань, як-от “Ісламської держави” (ІД).

Випадки могли знищуватися і в спеціально збудованому в Седнайє крематорії. Про це США повідомляли ще 2017 року. Відомо, що сирійська влада ніколи не видавала родичам тіла тих, хто помер у Седнає.

У підвальних приміщеннях в’язниці були виявлені тіла десятків ув’язнених, багато хто з них – зі слідами катувань і насильницької смерті. Деякі з них були розчинені у кислоті до скелетованого стану.

Один зі звільнених в’язнів розповівпро тюремні порядки. За його словами, щоранку наглядачі проходили повз камери і вигукували імена тих, хто буде страчений. Потім їх забирали і тримали без їжі і води три дні, після страти тіла викладали в ряд у тюремному дворі.

Знамениті в’язні

Після звільнення Седнайї прояснилася доля деяких відомих в’язнів Асада, про яких довгий час нічого не було відомо. Не всі вони дожили до звільнення.

Один із них – сирійський правозахисник і громадський активіст Маазен Хамада, який став однією з осіб опору режиму Асада. З перших днів масових протестів він не тільки брав участь, а й особисто організовував мирне вуличне протистояння. За це вірні Асаду силовики 2012 року заарештували його і піддали витонченим тортурам, про які чоловік розповів у документальному фільмі “Зникнення Сирії”.

Хамаді зламали ребра і повісили на залізних гаках, потім щипцями відірвали пеніс, після чого зґвалтували гострим предметом. Його поливали киплячою олією і водою, били залізними прутами. Після більш ніж півтора року тюремного ув’язнення у вересні 2013 року суд ухвалив рішення звільнити покаліченого активіста.

Емігрувавши у 2014 році до Нідерландів, Хамада став голосом вільної Сирії. Він виступав на різних конференціях, зустрічався із західними політиками, закликаючи їх зробити все можливе для припинення страждань свого народу.

У 2020 році Хамада вирішив повернутися в Дамаск, повіривши обіцянкам представників режиму не переслідувати його. Після цього він зник, і лише після звільнення Седнайї вдалося виявити тіло правозахисника на території сумнозвісної в’язниці.

Щасливішою виявилася доля колишнього пілота сирійських ВПС Рагіда аль-Татарі, який ще 1981 року відмовився виконувати наказ і бомбардувати опонентів Хафеза Асада, які здійняли заколот, у Хамі. Крім цього його звинуватили в недонесенні про дезертирство товариша по службі. Засуджений до довічного ув’язнення чоловік провів за ґратами 43 роки, поки не був звільнений з Седнайї.

Tweet