Пам'яті поліцейського Івана Савченка

Любив життя, а життя любило його

Поліцейський Іван Савченко загинув 18 квітня 2022 року на рідній Луганщині. Йому було 37 років.

Іван народився 20 січня 1985 року у Лисичанську. Пройшов строкову службу у ЗСУ і не уявляв себе на цивільній роботі. Тому чоловік обрав шлях правоохоронця і у 2005 році почав працювати в органах внутрішніх справ.

Коли у 2014 році Луганськ захопили поплічники росіян, поліцейський боровся із загарбниками та брав активну участь у звільненні населених пунктів Луганщини.

Після повномасштабного вторгнення РФ Іван, маючи бойовий досвід, продовжив виконувати свої службові обов’язки, захищаючи рідний Лисичанськ. Тут 18 квітня 2022 року і обірвалося його життя.

За словами колеги Анжеліки, ранок того дня був звичайним. Іван жартував і посміхався, як і завжди, і ніщо не вказувало на те, що буквально незабаром станеться біда.

"Того дня з метою затримання озброєного злочинця правоохоронці проводили розшукові заходи на кількох вулицях та по лісовій посадці у Лисичанську. У результаті цього пошуку при обстеженні деяких нежитлових приміщень із засідки (у будинку) по нас почали застосовувати вогнепальну зброю", - зазначив товариш по службі Павло.

Вогонь по групі поліцейських тоді відкрив чоловік, підозрюваний у колабораціонізмі та зберіганні зброї. У Івана влучила смертельна куля, він помер у лікарні.

Указом Президента Володимира Зеленського №367/2022 від 24 травня 2022 року старшого оперуповноваженого поліції було посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.

Ті, хто знав Івана, згадують про нього як про дуже комунікабельну, дружню, відповідальну і світлу людину, яка завжди допомагала колегам, сім’ї і друзям. Увесь вільний час поліцейський присвячував своїй родині.

"Одного разу він сказав таку фразу, яку я пам’ятаю і досі: "Головне, щоб сім’я була разом. Дім - там, де ми всі разом, де разом близькі, родичі, сім’я, друзі", - заявила Анжеліка.

Вона сказала, що поруч із товаришем по службі завжди відчувалася радість і позитив.

"Знаєте, як цунамі йде величезною хвилею - от таким був і Іванко. Він був людиною, яка ніколи не сумувала і ніколи не впадала у відчай. Він був справжнім — справжньою людиною, справжнім товаришем, чоловіком, батьком доньки. І він і досі є у думках, у серці, у душі — як друг, як колега", - зазначила Анжеліка.

"Я втратила чоловіка, друга, свою опору, надію — надію на щасливе життя", - каже дружина Катерина.

У пам’яті близьких Іван назавжди залишиться людиною, яка із честю і гідністю служила українському народу і жила заради Батьківщини.

Вічна пам'ять захиснику України!

Фото: Нацполіція