Чому Україні для вступу до ЄС тепер потрібно наздогнати Чорногорію

Європейський Союз всерйоз готується до розширення, і тепер це отримало ще одне, доволі вагоме підтвердження.

Рада ЄС ухвалила політичну оцінку щодо прогресу держав-кандидатів на шляху до вступу в Євросоюз.

Це – щорічний і зазвичай нудний документ, але у 2024 році його тональність разюче змінилася.

Уперше за багато років держави ЄС дійшли згоди про такі формулювання, які засвідчують їхню реальну налаштованість на розширення Євросоюзу.

А ще – з’явилося більше ясності про те, хто може стати наступними членами ЄС.

У лідери європейської інтеграції ЄС цього тижня вивів Чорногорію.

Тож Києву та Кишиневу доведеться добряче попрацювати, щоб наздогнати чорногорців та опинитися в одній хвилі розширення з ними.

Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко у Брюсселі дізнався багато деталей про стан справ щодо вступу.

Докладніше – в його статті Нове "тріо" для України: як Чорногорія стає нашим головним конкурентом на шляху до членства.

Далі – стислий її виклад.

Цього тижня – як і щороку перед грудневим самітом Євросоюзу – у Брюсселі оприлюднили висновки щодо прогресу держав-кандидатів, включно з Україною, на шляху до вступу.

Цей документ схвалила Рада ЄС із загальних справ – орган, що об’єднує міністрів з питань Європи від усіх 27 держав-членів.

Ця Рада відповідає, зокрема, за політичні рішення у процесі розширення Євросоюзу.

У попередні роки ця Рада була доволі обережною у висновках.

Навіть у грудні 2023 року, коли Україна вже мала статус кандидата та виконала усі умови для початку вступних переговорів, країнам-членам так і не вдалося домовитися.

Тому минулорічне рішення не містило амбітних, проривних норм (і тому лишилося непоміченим).

Понад те, кілька держав дали публічний сигнал про суперечку в ЄС.

Тоді низка держав (і це далеко не лише Угорщина) побачили проблемою те, що фокус розширення зміщується з держав Західних Балкан на Україну та Молдову.

Для низки держав, передусім Південно-Східної Європи, для яких балканські держави є сусідами, це видається неприйнятним.

У 2024 році цю суперечність вдалося подолати.

У тому числі – погодивши певні переваги для Балкан.

Щоб задовольнити ті держави, які більше сфокусовані на Балканах, європейські уряди домовилися обрати у регіоні пріоритетні держави, які реально мають перспективу досягти готовності до вступу, та сфокусуватися на них.

В реальності виявилося, що така держава – тільки одна.

Це Чорногорія.

Зараз у чорногорських переговорах відкриті всі 33 глави.

За шістьма з них переговори завершилися, причому три переговорні глави закрили цього тижня.

Щоби продемонструвати, що це дійсно шалене прискорення, достатньо згадати, що попереднє закриття глав було сім років тому!.

Ба більше, зараз і європейські, і чорногорські посадовці в один голос заявляють, що цілком реально завершити переговори у суперкороткі терміни: закрити всі глави до 2026 року та вступити у ЄС до 2028-го.

Це, втім, становить виклик для України.

Якщо раніше для нас було викликом те, що держави Балкан не показують успіхів у питанні розширення і можуть перетворитися на "гальмо" для України, то тепер новим викликом стає надшвидке прискорення нового регіонального лідера.

Чорногорія перетворюється на конкурента України за привернення уваги ЄС.

І це матиме дійсно жорсткі наслідки для нас.

Річ у тім, що найреальніший шлях України до вступу пролягає через пакетне голосування, коли держави ЄС одночасно розглядатимуть заявку Києва, Кишинева і однієї-двох балканських столиць.

Тоді інтереси "проукраїнських" та "пробалканських" держав буде можливо збалансувати, і досягти згоди Угорщини на вступ України буде набагато простіше.

Втім, це залежатиме передусім від того, чи покаже Україна (а також Молдова) такий швидкий прогрес у реформах, що держави-члени ЄС будуть готові зачекати з рішенням про Чорногорію до формування ширшого пакета.

Прискорення темпу реформ в Україні – виключно в наших руках.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Нове "тріо" для України: як Чорногорія стає нашим головним конкурентом на шляху до членства.