«Боєць – по суті клієнт продукту, який я обслуговую»: як довід роботи у техпідтримці допомагає бійцю «Азову» на війні

«Азовець» на псевдо «Флегмат» до повномасштабної війни кілька років працював у техпідтримці американських IT-компаній. З початком вторгнення став на облік, але у військо одразу не потрапив. Тож готувався й шукав спеціальність до душі. І знайшов – зараз він служить у роті БПЛА, займаючись аналітикою та координацією роботи бойових підрозділів. Редакція ITC розповідає історію «Флегмата» та його роботу у бригаді «Азов».

Сортував сміття, мав котика, подорожував Європою

Мені 34 роки, родом із Миколаєва, але останні років вісім жив у Києві. У сферу IT прийшов у 2015 році, спочатку як спеціаліст із підтримки. На останньому місці працював менеджером із впровадження продукту, який ми створювали для клієнтів. Збирав із них фідбек, зауваження та пропозиції, доносив ці думки розробникам.

Моя робота здебільшого була пов’язана з комунікацією, адже в цих компаніях підтримувався високий рівень якості продукту та обслуговування клієнтів. Окрім того, була хороша зарплата, медстрахування, ці всі IT-«плюшки»: гарний офіс, кавова машина, спортзал, тімбілдинги раз на місяць. Мені все дуже подобалося, нудьгувати не доводилося.

З початком епідемії коронавірусу ми перейшли на віддалену роботу, і я жив собі: сортував сміття, мав котика, подорожував Європою. Ходив на бокс і джиу-джитсу, останнім часом зацікавився збором грибів. Стандартне життя.

З думкою: «Ай, та нічого не буде», поїхав у Буковель кататись на лижах

До початку повномасштабної війни в мене було багато друзів, які в різний час служили в «Азові». Вони організували в Миколаєві територіальну оборону ще до початку, готувалися та тренувалися. Але це для мене здавалося далеким. З думкою: «Ай, та нічого не буде», я поїхав у Буковель кататись на лижах із другом із Німеччини.

Коли о 5:00 ранку 24 лютого 2022 року побачив новини, просто застиг. Максимально економно, зберігаючи пальне, поїхав із Буковеля до Львова. А назустріч виїжджав увесь елітний автопарк.

Я став на облік і у Львові, і потім у Києві – всюди отримав відмову. Тож просто працював, паралельно готуючись. Розумів, що все одно буду служити.

Мені випав шанс закрити всі родинні справи та обрати спеціальність

Психологічно готував батьків, сам фізично підготувався, пройшов курси з медицини, базову військову підготовку, FPV-курси. За весь цей час я взагалі не пам’ятаю, щоб хоч раз щиро сміявся під час повномасштабки.

Я на 100% розумів, що піду служити, але мені випав шанс закрити всі родинні справи та обрати спеціальність, яка мені ближча.

Коли командири «Азову» повернулися з полону й стало зрозуміло, що вони й далі розвиватимуть бригаду, я вирішив, що хочу саме в цей підрозділ. Майже одночасно з’явилася інформація, що «Азов» формує роту ударних БПЛА.

Ловив задоволення від життя, а потім став «Флегматом»

КМБ було надзвичайно складним після мого тепличного життя. Я жив надією, що далі буде легше: відсутність спілкування з рідними, мінімальний особистий простір, постійні думки про їжу, пісок на зубах.

Позивний «Флегмат» отримав через характер. У 2014-му році під час штурму Мар’їнки загинув мій близький друг, боєць «Азову» Андрій Грек на псевдо «Балаган». Це була перша особиста втрата, яка змінила мене.

Основа моєї діяльності дуже схожа на те, що я робив в IT-компаніях

Перший раз поїхати на виїзд мені пощастило у найхолодніші дні минулої зими. Було щось типу мінус 18 градусів, це мені дуже добре запам’яталося. Я виконував роль штурмана пілота, і коли нашому екіпажу вдавалося влучити у ворога, мене переповнювали емоції.

У нас у підрозділі була така система, що раз-два на тиждень кожен мав посидіти на позиції чергового. Виявилося, що далеко не всім це подобається, далеко не всі можуть годинами дивитися в комп’ютер, розбиратися з документами, писати звіти. Більшості більше подобається двіжувати на позиціях, аніж сидіти перед комп’ютером за монотонною роботою.

У мене з цим проблем не було, тож зараз моя посада пов’язана з аналітикою та координацією роботи бойових підрозділів нашого батальйону. Зі сфери ІТ мені стали нагоді такі навички, як стресостійкість при роботі з клієнтами, багатозадачність, вміння перемикатися з однієї задачі на іншу, тримаючи в голові першу. Дуже високі стандарти в роботі в ІТ привели до того, що я не забиваю на жодні моменти: все роблю скрупульозно.

Якщо відкинути тематику того, що я зараз роблю, то основа моєї діяльності дуже схожа на те, що я робив в IT-компаніях, де працював у цивільному житті.

Іноді моя робота – покроково пояснити іншому бійцю, як розібратися у функціоналі «Кропиви». Я роблю покрокову інструкцію зі скриншотами, прикладами. По суті, цей боєць – клієнт продукту, який я обслуговую, і він звернувся до мене, як до підтримки.

За час служби в мене ніколи не виникало сумнівів. Кожен має свою мотивацію, щоб долучитися до цієї війни, але коли ти в «Азові», то тут звертають увагу на досвід і навички, здобуті у цивільному житті. І я відчуваю себе набагато краще тут, ніж коли я був у цивільному житті та готувався йти у військо. Попри обмеження, які мають військові, я розумію, що на своєму місці. І взагалі думаю, що робота зі стримування ворога від просування вглиб нашої країни – має бути пріоритетним проєктом у свідомості кожного українця.