Жодних компромісів щодо активів. Чому не можна повертати Росії 300 мільярдів доларів, знерухомлених Заходом

Питання можливих переговорів із Росією останнім часом стало однією з головних тем у медійному просторі, обговорюваною як іноземними лідерами, так і українськими чиновниками, зокрема і на найвищому рівні. Новообраний президент США Дональд Трамп вважає припинення війни своїм пріоритетом. Утім, у партнерів немає реальних важелів та інструментів всадити Росію за стіл переговорів, окрім як заохотити її пряником у вигляді часткового зняття санкцій і налякати збільшенням допомоги Україні, якщо РФ відмовиться. Але чи буде це миром із позиції сили, про що президент Трамп неодноразово згадував?

Очевидно, що ніякого миру Росія не хоче, особливо зараз, коли її військові добилися просування на полі бою. Їхньою метою залишається цілковите підкорення України. Втім, це не означає, що Росія не захоче скористатися тактичною паузою, розставивши пастки нашим партнерам і Україні, серед яких може бути вимога розморозити активи російського центрального банку в розмірі 300 млрд дол., які наразі знерухомлені в країнах G7 та ЄС, або як передумова до переговорів, або як домовленість для припинення вогню.

Ні українській владі, ні нашим партнерам не можна на це погоджуватися в жодному разі. Отримання цих коштів Україною — це один із стовпів гарантій нашої довгострокової безпеки, доступних ресурсів на відбудову, компенсацію збитків жертвам агресії, а також зміцнення нашої обороноздатності. Навряд чи вдасться забезпечити інше системне джерело компенсації Росією збитків або виплати нею репарацій.

Потенційне повернення цих ресурсів до Росії мало б низку катастрофічних наслідків далеко за межами України.

Перш за все, як знерухомлення цих активів у перші дні повномасштабного вторгнення не зупинило Росію, так і розморожування також стратегічно не переконає Кремль відмовитися від своїх імперіалістичних амбіцій у довгостроковій перспективі. Понад те, неофіційно російські чиновники погоджуються, що ці кошти для них уже втрачені, ставлячи собі за мету навіть не стільки повернути їх, скільки добитися того, щоб вони не дісталися Україні.

Тож якщо активи на 300 млрд дол. таки буде розморожено і повернуто Росії, країна-агресорка отримає не лише приємний неочікуваний бонус як винагороду за агресію, а й миттєвий потужний фінансовий ресурс для посилення власної воєнної машини та прискореної підготовки до наступного етапу війни. Для розуміння масштабу: 300 млрд дол. — це трохи менше, ніж три річні воєнні бюджети Росії на 2024 рік розміром 112 млрд дол.

Ба більше, після всіх тих російських звірств, які світ побачив у Бучі, Маріуполі або Бахмуті, після того, як Україні вже завдано збитків на понад 800 млрд дол., розмороження активів буде протрактовано як слабкість не лише Росією, а й Китаєм, який уважно стежить, як Кремль вчиться обходити західні санкції, і потенційно може готуватися до агресії щодо Тайваню. Динаміка в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні є пріоритетом для США. Не можна заохочувати Росію та інші тиранії продовжувати підривну діяльність, спрямовану на заміну світового порядку, який базується на правилах, на світовий порядок, заснований на силі.

Повна конфіскація для України — справедливість і гарантія безпеки.

Натомість повна конфіскація та передача цих активів Україні відіграють важливу роль для майбутнього України та Європи. На тлі закидів щодо корупції небачених масштабів в нашій країні, які загострилися паралельно із розмовами про швидке завершення війни та умиротворення агресора, ми пропонуємо прозорий, ефективний і підзвітний механізм управління конфіскованими російськими активами, який враховуватиме нагальні потреби України і застереження з боку партнерів.

Якщо проаналізувати наявні інструменти адміністрування західної допомоги Україні, то всі вони мають кілька спільних недоліків, що ускладнюють потенційне управління конфіскованими активами. Зокрема, занадто широкий спектр глобальних пріоритетів, обмежений мандат, особливо в питаннях інвестування в оборонну промисловість, а також відсутність вирішального впливу України на процес ухвалення рішень. Крім того, у таких глобальних інституціях, як Світовий банк і МВФ, спостерігається зростання впливу Китаю, тоді як європейські програми значно ускладнені тим, що Угорщина зловживає правом вето.

З огляду на це пропонується створити новий банк розвитку із робочою назвою «Український банк реституції та відбудови» (УБРВ), який управлятиме конфіскованими активами. Позитивним прецедентом після Другої світової війни було створення окремого банку під відбудову в Німеччині — KfW.

Функції нового банку мали б включати фінансування реконструкції України, забезпечення реституції жертвам агресії, підтримку макрофінансової стабільності країни та просування євроінтеграційних реформ, а також підтримку стратегічних галузей промисловості, зокрема оборонного сектору. Загалом такий банк має стати центральним осередком розвитку України, визначаючи стратегічні цілі, здійснюючи моніторинг та оцінку прогресу, співпрацюючи з українськими державними банками для надання доступних кредитів і грантів малому та середньому бізнесу й муніципалітетам, а також налагоджуючи партнерство з приватним сектором та іншими організаціями для реалізації інвестиційних можливостей.

Окрім відбудови, компенсації та розвитку України, цей банк зможе стати джерелом генерації значних додаткових коштів для забезпечення наших потреб у зброї. Наразі з усіх інституцій, де знерухомлено активи російського центробанку, лише бельгійський Євроклір отримує прибутки від заморожених там 191 млрд дол.: 2023 року це було 4,34 млрд євро до сплати податків і очікується, що 2024-го сума буде такою ж. ЄС спрямував ці прибутки на підтримку України починаючи з лютого 2024 року. Перший транш у розмірі 1,5 млрд євро виділили влітку, використавши значну частину цих коштів для закупівлі зброї, другий має надійти найближчим часом. Починаючи з 2025 року ці прибутки покриватимуть кредити на 50 млрд дол., які Україні надали країни G7 та ЄС.

Однак конфіскація активів для України та їхня передача в новий банк може суттєво збільшити ці прибутки. На відміну від Євроклір, який не ставить собі за мету максимізувати прибутки, УБРВ мав би цілеспрямовано інвестувати ці кошти у більш дохідні активи. За словами британського банкіра та фінансового експерта Тімоті Еша, портфель активів на ринках, що розвиваються, може забезпечити прибутковість у розмірі 10%. Саме з цих коштів Україна зможе системно і довгостроково купувати американську та європейську зброю, що робить пропозицію повної конфіскації більш привабливою для президента Трампа та європейських лідерів. Окрім того, саме з цих доходів Україна може довгостроково системно інвестувати у власний оборонний комплекс, даючи можливість вітчизняним виробникам масштабувати виробництво своєї продукції. Більшість виробників дронів і РЕБу в Україні не можуть значно збільшити свої потужності через відсутність стабільного доступу до фінансового капіталу.

Оскільки більшість російських суверенних активів наразі знерухомлено в бельгійському депозитарії цінних паперів Євроклір, а також для підвищення довіри наших партнерів та забезпечення прозорості процесу, штаб-квартиру УБРВ можна розмістити в Брюсселі, з Радою директорів із представників США, країн ЄС та України. Генеральний директор банку — обов’язково громадянин України, обраний шляхом відкритого та прозорого конкурсу, визначеного такою радою.

Колишня заступниця міністра оборони США за попередньої каденції президента Трампа Елейн Маккаскер у статті для Foreign Affairs підрахувала, що перемога Росії в Україні коштуватиме для США додаткові 800 млрд дол. за наступні п’ять років. Допомогти Україні вижити і перемогти буде значно дешевше, особливо якщо партнери це можуть зробити за ресурс російських активів. Підхід до підтримки нашої країни через управління ескалацією призвів до того, що сьогодні Україна самотужки захищається від осі зла, очолюваної Росією, яка об’єднала навколо себе тоталітарних лідерів. Стримування й умиротворення не спрацювало ні в 2008-му, ні в 2014–2015 роках. Час діяти рішуче для наближення миру з позиції сили.