Які «больові точки» використовувала російська пропаганда у 2024 році, щоби впливати на українців
Які «больові точки» використовувала російська пропаганда у 2024 році, щоби впливати на українців

Які «больові точки» використовувала російська пропаганда у 2024 році, щоби впливати на українців

Якими темами маніпулювала російська пропаганда в телеграмі у 2024 році.

Наприкінці 2024 року підбиваємо його підсумки традиційними оглядами ключових подій і тенденцій у світі медіа. Що було на порядку денному у 2022 році ― читайте за цим тегом, а підсумкові тексти за 2023 рік ― за ось цим тегом.

Результати цього медіароку шукайте за тегом #Підсумки року 2024. Раніше ми публікували огляд змін на ринку телереклами за 2024 рік, порівняно з 2023 роком, аналізували основні наративи, які просувала російська пропаганда впродовж 2024 року, також аналізували, як CTV та глобальні тренди змінюють рекламний ринок. Розмову про волонтерські підсумки року з Марією Берлінською читайте тут. Огляд десяти ключових подій медіаринку 2024-го за версією «Детектора медіа» читайте тут, а про 15 подій у світі мереж і технології 2024-го — тут. Огляд головних подій 2024 року у світі кіно в Україні до вашої уваги тут.

У цьому тексті ми аналізуємо ключові маніпулятивні повідомлення, які ворожі пропагандисти поширювали в телеграмі у 2024 році.

Які «больові точки» використовувала російська пропаганда у 2024 році, щоби впливати на українців - Фото 1

Соціальні мережі залишаються головним джерелом новин для більшості жителів України, про що свідчать результати дослідження «Медіаспоживання українців: третій рік повномасштабної війни», проведеного на замовлення Громадянської мережі «Опора» у травні-червні 2024 року. Майже три чверті респондентів (73,6%) щодня читають новини переважно у соцмережах і месенджерах. Інше дослідження медіаспоживання, проведене USAID-Internews, підтвердило ці результати. 73% опитаних указали телеграм як головне джерело щоденного інформування, використовують для отримання новин й інші месенджери та соцмережі. 

7 листопада під час презентації щорічного всеукраїнського опитування USAID-Internews про ставлення українців до медіа та медіаграмотність, директорка Internews Network Джилліан МакКормак розповіла, що «порівняно з минулим роком, більша кількість українців була схильна вірити наративам, які посилювалися Росією з метою підірвати моральний дух в Україні, попри те, що понад третина опитаних знає про різноманітні сервіси фактчекінгу». При цьому, згідно з інформацією цього опитування, кількість користувачів, які обрали телеграм для спілкування, зросла за минулий рік на 6% (81% у порівнянні з 75% у 2023 році), а частка тих, хто використовує цей месенджер для читання новин, зросла незначним чином (73% у 2024 та 72% торік). Половина опитаних відповіла, що держава не повинна втручатись у роботу телеграму, натомість кожен третій погодився, що необхідно встановити правила його роботи. Водночас у 2024 році зросла частка тих, хто вважає, що дезінформація є актуальною проблемою — 47% респондентів погодилися з такою тезою.

Оскільки саме телеграм залишається і головною платформою отримання новин під час війни, і одночасно основним джерелом поширення російської пропаганди, «Детектор медіа» систематично проводить дослідження її наративів. У 2024 році агітпроп розвивав тенденції, закладені у 2023-му, — розділяти та протиставляти одна одній різні частини українського суспільства: військових і цивільних, громадян і державу, концентруючись на проблемах і переживаннях суспільства втомленого, травмованого та виснаженого війною. У цьому тексті ми виокремлюємо п’ять ключових тем, на яких паразитувала російська пропаганда у телеграмі у цьому році.

Події на фронті

Однією з головних тем для російських пропагандистів очікувано були події на фронті. Пропагандисти намагалися перебільшити здобутки армії Росії, применшити успіхи Сил Оборони України, зокрема в операції під Курськом, деморалізувати українців і змусити їх повірити, що фронт «упаде» якщо не «сьогодні», то вже «завтра».

Подібні тези пропагандисти просували в телеграмі від самого початку року. Зокрема, в січні 2024 року проросійські анонімні телеграм-канали, які позиціюють себе як українські, повідомляли, що «наша ППО перевантажене і не справляється з ракетними ударами супротивника… Ефективність ППО впала нижче 50%, отже тенденція очевидна». Доходили навіть до висновків про те, що «до весни 2024 року росіяни отримають повну домінацію в повітрі».

Втім, і навесні, й навіть у грудні 2024 року українська ППО продовжує працювати та протидіяти майже щоденним хвилям атак дронів і масованим ракетним обстрілам («повна домінація в повітрі» означала б, що російські літаки змогли б безперешкодно і напряму бомбардувати українські міста та позиції військових).

Перебільшення успіхів російської армії не тільки в повітрі, а й на землі теж відбувалося протягом усього року, починаючи від окупації Авдіївки в лютому. Пропагандисти використовували будь-яку можливість, щоб витиснути з захоплення міста максимум, маніпулюючи фактами та поширюючи брехню.

Зокрема, як писали в анонімних телеграм-каналах, Авдіївка «була втрачена менш ніж за тиждень». Насправді масштабний і концентрований наступ на місто почався ще в жовтні 2023 року, і вже тоді пропагандисти писали про «падіння Авдіївки за лічені тижні». А загалом бої за Авдіївку велися від самого початку повномасштабного вторгнення.

Також російський агітпроп усіляко намагався підкреслити українські втрати й применшити втрати росіян. Бої за Авдіївку інакше як «Авдіївською м’ясорубкою» не називали, підкреслюючи, що «Зеленський і Сирський накачують місто резервами, які стираються російськими КАБами». Також розійшлася по анонімних телеграм-каналах інформація про нібито «потрапляння в полон до тисячі українських солдатів», яку подавали як цитату з The New York Times. Пізніше жодних підтверджень «сотням» захоплених в Авдіївці полонених українців не знайшлося.

Загалом у проросійських телеграм-каналах схвалюють злочини щодо українських військовополонених і «не бачать проблем» у знущанні з полонених, висміюють жертв і поширюють докази злочинів.

Пропагандистам довелося надати увагу й менш приємним для них подіям, таким як операції Сил оборони України на території Росії. В березні агітпроп «інформаційно супроводжував» рейд «Російського добровольчого корпусу» й інших проукраїнських підрозділів на територію Бєлгородської та Курської областей. Російська пропаганда спочатку взагалі заперечувала факт рейду, заявляючи про «знищення всіх диверсійних груп», а «українські» проросійські телеграм-канали писали про рейд як про «винятково піар-акцію Офісу президента».

У серпні цього року перед пропагандистами постало набагато важче завдання — «опрацювати» український наступ у Курській області, в результаті якого була захоплена частина її території, включно з районним центром містом Суджею. В анонімних телеграм-каналах розповсюджували повідомлення, що атака в Курській області є «самовбивчою», «агонією, яка призведе до незворотних фатальних наслідків». Підкреслювалися, як завжди, втрати серед «українських елітних частин, які замість Донбасу були направлені під Курськ заради медійної картинки» та майже не згадувалося про цього разу реальні та зафіксовані на відео сотні захоплених російських полонених солдатів.

Також заявлялося про те, що нібито Україна цими діями зірвала «закулісні мирні переговори». Крім того, використовувалася звична тактика пропагандистів приписування опоненту нереальної мети його дії, і після цього оголошення їх провальними. В цьому випадку українські війська звинуватили в тому, що вони нібито хотіли захопити Курськ або принаймні Курську АЕС, але не змогли цього зробити.

Увагу пропагандисти приділяли також масовому застосуванню вже згаданих керованих авіаційних бомб (КАБ), які стали ще одним чинником просування й тактичних успіхів росіян на фронті. Речник ОСУВ «Таврія» полковник Владислав Волошин коментував у ефірі «Єдиних новин», що влітку 2024 року росіяни внесли певні зміни в конструкцію керованих авіаційних бомб і ці бомби почали літати далі, що вплинуло на ефективність їхнього використання. Проте завдання пропагандистів — довести емоційний ефект від цієї зброї до максимуму, стверджуючи, що тепер навіть «велике місто при наступі буде триматися не дуже довго». Приклад Авдіївки, яка трималася після масованого застосування КАБів майже пів року, пропагандистів не зупиняє.

Стосовно шляхів протидії КАБам і російській авіації агітпроп також намагається заздалегідь знищити будь-яку надію: «ППО майже немає, авіація закінчується, нову ніяк не дають, оборонні споруди вже не зупиняють росіян». Можна говорити про продовження тенденцій 2023 року, коли пропаганда намагалася дискредитувати ефективність використання західної зброї Силами оборони.

Пропагандистські телеграм-канали відреагували й на появу літаків F-16 в Україні: від «переможних» запевнень, що літаки ніяк не вплинуть на ситуацію на полі бою та їх усі буде швидко знищено, до розпачу, що тепер, мовляв, в Україні є всі види західного озброєння, окрім ядерного. Водночас пропагандисти знецінювали рішення адміністрації президента США Байдена зняти заборону на постачання зброї «Азову», називаючи його «формальним».

Дискредитація мобілізації та роздмухування «конфлікту» між військовими та політиками

Поруч із маніпуляціями про висвітлення подій на фронті у наших дослідженнях російських наративів у телеграмі протягом року тривала дискредитація мобілізаційних заходів в Україні. 2023 рік закінчився суспільною та політичною дискусією про оновлення закону про мобілізацію, справедливість строків служби й умов демобілізації українських солдатів. Тему мобілізації не обійшли увагою й російські пропагандисти, які системно намагалися зашкодити їй: висміювали ініціативу мобілізувати пів мільйона людей як нереалістичну, підсвічували помилки в роботі ТЦК, дезінформували українців про нові норми мобілізації, залякували депортацією українських чоловіків із держав Європи тощо. Кампанія з дискредитації мобілізації містила кілька складових і ключових тез, поширюваних із метою зриву рекрутингу та позбавлення Сил оборони резервів.

По-перше, це нав’язування ворожого ставлення до мобілізації та нормалізація «ухилянтства»; мовляв, потрапити до лав ЗСУ означає вірну смерть. Пропагандисти намагаються створити стійку асоціацію, що захист Батьківщини ― кара, а не конституційний обов’язок.

Друга теза полягає у маніпуляції про те, що мобілізовані, не проходячи належної підготовки, потрапляють відразу на фронт ледь не з ТЦК та масово гинуть.

До цього додавався третій блок тез, який підсвічував неефективність і перекоси в роботі ТЦК й екстраполювався на всю систему військово-політичного керівництва державою.

Агітпроп невтомно писав про конфлікт між військовими та політичним керівництвом держави, що також використовувалося для маніпуляцій і дискредитації державних органів України, відповідальних за оборону та мобілізаційні процеси. Маніпуляції про конфлікт між політичною та військовою верхівкою України в середовищі російського агітпропу почали з’являтися від початку повномасштабного вторгнення, але посилилися взимку 2023—2024 року. Коментуючи відставку Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ 8 лютого 2024 року, президент України Володимир Зеленський сказав, що армія «потребує термінових змін». Наступного дня Президент присвоїв ексголовнокомандувачу звання Героя України. Пропаганда використала напруженість між Зеленським і Залужним, щоб посіяти недовіру до рішень військово-політичного керівництва та підірвати довіру до ключових інституцій під час напруженої фази бойових дій.

Пропагандисти намагалися деморалізувати та дискредитувати Сили оборони, використовуючи також тему СЗЧ (самовільного залишення військової частини). Завдяки тезі про «деморалізовані ЗСУ, які тікають із позицій», пропагандисти намагаються зобразити російський наступ як легкий для окупантів, а не як череду виснажливих, кривавих «м’ясних штурмів». Поширення інформації про втечі з тренувальних баз також мало б пояснити, чому нібито скорочується навчання українських військових у західних країнах. Головний акцент у зв’язку з подіями на фронті пропаганда робить саме на «повній деморалізації» солдатів та офіцерів СОУ.

«Причина навіть не в дефіциті боєприпасів. Проблема в тому, що влада військових кинула... Справа не в посиленні натиску ЗС РФ, а у втраті надії бійцями ЗСУ» — писали в анонімному телеграм-каналі з аудиторією понад 400 тис. підписників, який регулярно потрапляє у моніторинги дезінформації, про відсутність норми про демобілізацію в новому законі.

Виключення з фінальної редакції закону норми про демобілізацію болісно сприйняла частина цивільних і військових, оскільки добровольці й мобілізовані не отримали перспективи своєї заміни в лавах ЗСУ до закінчення війни, яка може тривати роками. Наразі закону, який би юридично урегулював питання демобілізації досі немає, що дає привід пропаганді й далі використовувати цю тему, щоб розколювати суспільство та провокувати конфлікти.

Наприкінці року у проросійських телеграм-каналах відреагували й на корупційні скандали, пов’язані з медико-соціальними експертними комісіями й указом Володимира Зеленського про їхнє реформування. Коментуючи розслідування редактора видання «Цензор.нет» Юрія Бутусова про корупцію у МСЕК, у проросійських телеграм-каналах державу звинувачували в бездіяльності. Пропагандисти намагалися подати українську державу як хронічно корумповану, ніби правоохоронні органи ніколи не займалися боротьбою з корупцією.

«Скажіть, будь ласка, а раніше про роботу МСЕК невідомо було нічого? А тарифи та схеми налагодили саме ці совкові тітоньки? Нікому нікуди не заносять ніякі відкати, так? Ніхто з органів раніше не те, що не знав, а навіть і не здогадувався про це? Так? Ну і до чого тоді цей цирк?» — написали в телеграм-каналі «Бородатая бабушка», який має 22,9 тисячі підписників.

Також агітпроп поширював тезу про «закручування гайок», яку доповнювали припущенням про брак людей, яких ще можна мобілізувати. Пропагандисти висловлювали сподівання, що спроба реформи МСЕК «напевно стане одним із додаткових стимулів» опору чиновників на місцях. А пропагандистка Тетяна Монтян писала, що «жодна з ударних реформ, затіяних після Євромайдану, не принесла нічого хорошого». Ворожа пропаганда намагається пересварити всі частини українського суспільства між собою, навіть використовуючи розслідування українських журналістів. А через інформаційні атаки на тих таки розслідувачів, яких анонімні телеграм-канали готові ситуативно підтримати для дискредитації української влади, — сіяти розбрат задля зменшення консолідації суспільства.

«Нелегітимність» президента України

У 2024 році російська пропаганда експлуатувала тезу про «нелегітимність» президента України Володимира Зеленського для підриву довіри до українського військово-політичного керівництва. Чим ближче було до вичерпання п’яти років із моменту обрання Зеленського на посаду президента, то активнішими були маніпуляції. Або ж вони посилювалися, коли Росія намагалася надіслати міжнародному товариству сигнал про «готовність до переговорів».

Агітпроп вибудовував систему конфліктних між собою «образів Зеленського», посилаючи різні сигнали про українського лідера різним аудиторіям — як усередині Росії, так і назовні. Ще з осені 2023-го у пропагандистських телеграм-каналах подають «вакуум легітимності» Володимира Зеленського як час, коли з Україною може статися «тільки погане» — аж до повернення колишніх політиків часів «досі легітимного» Віктора Януковича до влади. При цьому ціллю атак є не тільки Володимир Зеленський, а передусім сам інститут президента України, який він представляє.

«Детектор медіа» проаналізував низку повідомлень, покликаних знецінити чинного українського президента, виокремивши кілька типових образів, якими пропаганда змальовувала Зеленського: «дилетант і клоун, якого ніхто серйозно не сприймає», «такий самий, як Порошенко», «борець з опозицією та політичними конкурентами», «нацист-єврей», «прострочений президент». Також «Детектор медіа»писав про групу, яка в телеграмі організовувала людей для протестів проти Володимира Зеленського 21 травня на Майдані Незалежності в Києві. Українські правоохоронці виявили інформаційну операцію з метою організації протестів, які мали пройти під гаслами «нелегітимності Зеленського».

Утім, теза про закінчення повноважень органів влади екстраполювалася не лише на Володимира Зеленського. Пропагандисти «знайшли» простір для маніпуляцій щодо нелегітимності державних інститутів, зокрема Верховної Ради, навіть у темі змін до законодавства про релігійні організації в Україні. Зокрема коментуючи законопроєкт №8371, який речниця російського міністерства закордонних справ Марія Захарова назвала «знищенням канонічного православ’я в Україні», агітпроп просував тезу, мовляв, «прострочений парламент не мав права забороняти Церкву».

Перестановки в Кабінеті Міністрів у вересні проросійські телеграм-канали також віднесли до етапу «узурпації влади» з боку «нелегітимного Зеленського». Пропагандисти називали кадрові зміни нібито піар-кампанією влади через «зниження рейтингів Зеленського». Спроба поставити під сумнів демократію в Україні та переконати свою аудиторію в нібито встановленні авторитарного режиму Зеленського спрямована на зниження довіри до української влади.

Проте такі тези пропагандистів про нелегітимність влади в Україні не відповідають дійсності. Відповідно до статті 83 Конституції України, «у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВРУ, обраної після скасування воєнного стану».

Так само, згідно зі статтею 108 КУ, Президент України виконує свої повноваження до вступу новообраного президента, а стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення виборів президента та виборів до парламенту. З правового погляду влада в Україні є легітимною і в державі не існує стану «вакууму легітимності», про який пишуть проросійські телеграм-канали.

«Детектор медіа» уже неодноразово писав, чому вибори під час воєнних дій в Україні провести якщо не неможливо, то надзвичайно складно як із юридичної, так і з технічної точки зору та враховуючи ризики втручання Росії у виборчий процес.

Обстріли України

Іншою темою для російських пропагандистів у телеграмі були терористичні обстріли України. Звісно, вони подавали їх як завгодно, але не як терористичні. «Відповідь на українські атаки», «нездатність Офісу президента забезпечити українців безпекою», «результат відмови Зеленського від мирних перемовин» чи просто якийсь неназваний ряд подій, у якому ніхто не винен, але який однозначно веде Україну до енергетичної, економічної та соціальної катастрофи. Всі ці трактування слугували головній меті — скинути відповідальність за воєнні злочини з російських військових і керівництва, перекинути негативні почуття українців зі справжніх винуватців обстрілів на власний уряд або принаймні розмити відповідальність росіян за обстріли.

Про обстріли України російський агітпроп послідовно писав протягом усього року, від першого тижня 2024-го в січні до нової улюбленої іграшки Путіна, ракети «Орєшнік», в листопаді та грудні. В січні пропагандисти виправдовували хвилю ракетних обстрілів України перед та одразу після Нового року тим, що українські війська нібито обстріляли центр Бєлгорода 29 грудня 2023 року (російське Міністерство оборони заявляло про роботу власної ППО). Головним мінусом цієї версії було, що ця хвиля масштабних ударів почалася ще до обстрілу Бєлгорода, рано вранці 29 грудня. Втім, це не заважало звинувачувати у всьому саме українську владу.

«За нашими даними, Офіс Президента наказав активізувати удари по Росії, щоб спровокувати росіян на відповіді», — писали в одному з анонімних телеграм-каналів.

Улітку 8 липня російські війська здійснили черговий обстріл території України. Під удар потрапив, зокрема, Київ, де одна з ракет влучила у будівлю дитячої клініки «Охматдит». Російським пропагандистам довелося попрацювати над спробами нівелювати емоційний ефект від цього удару, адже в цьому випадку ракета потрапила на камери та була ідентифікована як російська крилата ракета Х-101. Анонімні проросійські телеграм-канали розганяли версію, що на кадрах камери — не російська крилата, а нібито протиповітряна ракета комплексу NASAMS, яку запустила Україна. Також російську терористичну атаку подавали як «вигідну для Банкової», оскільки вона «дозволяє відвернути увагу від щоденного свавілля влади, корупції, підвищення тарифів, зростання цін, зростання розчарування мас».

«Загалом хороша вигода для Зеленського, який вхопився за цю трагедію як за рятувальний круг для себе», — коментували удар по «Охматдиту» в одному з нібито «українських» проросійських анонімних телеграм каналів.

Завдання, яке виконують російські пропагандисти, висвітлюючи обстріли України — це залякування українського суспільства. Цій меті слугували у 2024 році й чергові апокаліптичні прогнози щодо зими в темряві та без опалення, і звичні вже ядерні залякування з боку Кремля. Проте наприкінці осені почався новий раунд залякувань російською «суперзброєю» — «Орєшніком». Балістична ракета, в якій експерти Defense Express упізнали частину комплекса РС-26 «Рубеж», вдарила по території заводу «Південмаш» 21 листопада. Після цього як офіційна російська пропаганда, так і анонімні телеграм-канали стали подавати «Орєшнік» як «нову, переломну зброю», яка за розтиражованими словами Путіна «знижує до мінімуму необхідність застосування ядерної зброї» через свою нібито небувалу потужність.

Пропагандисти в телеграмі у зв’язку з «Орєшніком» просували дві звичні тези — по-перше, «Україну очікує повний крах», по-друге, це «вигідно Зеленському та Заходу». Українській владі нібито «необхідна катастрофа і більше жертв серед мирних, щоб піаритися на цьому», а Заходу в особі американських демократів і «глобалістів» треба, «щоб Трамп не довів їхніх махінацій. Їх навіть варіант забрудненої радіацією території влаштує більше, ніж примирення».

Дискредитація західної допомоги

Російська пропаганда маніпулювала темою допомоги Україні з боку США, зосереджуючись на кількох ключових аспектах. По-перше, майже піврічну затримку з голосуванням Конгресу про надання фінансування подавали як «зменшення підтримки України» серед американських політиків. Пропагандисти писали про внутрішні суперечності між республіканцями та демократами, називаючи це доказом «втоми» США від «українського питання». Звертали увагу вони на позицію представників Республіканської партії, які критикували розміри допомоги або вимагали детального звіту про її використання. Затягування рішень про передання деяких видів озброєнь чи дозволів на їх використання пояснювали тиском «мілітаристського лобі», яке нібито прагне затягувати війну для вигоди американського військово-промислового комплексу.

Коли ж 20 квітня Палата Представників проголосувала за надання Україні 60 мільярдів доларів, агітпроп зосередив зусилля на описі цього рішення як «останнього пакету допомоги», який суперечить «потребам простих американців», переконуючи, що навіть він буде «кредитом, який доведеться повернути».

В цілому повідомлення пропагандистів на тему західної допомоги можна розділити на дві групи: з одного боку, переконати у неспроможності партнерів підтримувати Україну через економічні й інші обмеження, а з іншого — дискредитувати Україну як отримувача допомоги через корупцію та внутрішні проблеми.

Подібно агітпроп через телеграм-канали оцінював і візит Володимира Зеленського до США восени 2024 року. У пропагандистських каналах писали, нібито візит цілковито провалився, тому що «український диктатор» не зміг «продати спонсорам» ідею проведення другого Саміту миру та свій план Перемоги — а отже отримати гарантії допомоги на наступний рік.

Здебільшого негативно писали й про перенесення зустрічі у форматі «Рамштайн» і відвідини Німеччини президентом США Джо Байденом у жовтні. Насправді у підсумку адміністрація Байдена оголосила про пакет підтримки в розмірі 7,9 млрд доларів у межах ініціативи сприяння безпеці України. Також діятиме розширена програма з підготовки українських пілотів F-16 та обговорюється впровадження нових санкцій проти Росії.

На початку грудня міністр фінансів України Сергій Марченко розповів, що без допомоги від США Україна зможе воювати принаймні протягом першої половини 2025 року. Проте Україна отримуватиме допомогу і від інших держав у наступному році. Наприклад, лідери держав, які входять до G7, наприкінці жовтня домовилися про деталі надання Україні $50 млрд, що, разом зі змінами до Податкового кодексу, дозволить достатньою мірою профінансувати потреби Сил оборони у 2025 році.

У 2024 році російська пропаганда у телеграмі маніпулювала перерахованими темами. Через дезінформацію про події на фронті створювався образ успіхів російської армії, щоб деморалізувати українців. Тему мобілізації та конфлікту між військовими й політиками використовували для розпалювання внутрішніх суперечностей в Україні. Поширення тез про «нелегітимність» Президента Зеленського мало на меті послабити довіру до українського керівництва. Обстріли України подавали як «помсту» за дії ЗСУ, виправдовуючи воєнні злочини Росії. Дискредитацію західної допомоги супроводжували твердженнями про неефективність її використання та корупцію.

У 2025 році команда «Детектора медіа» продовжить моніторинг і дослідження пропагандистських телеграм-каналів для розвінчання фейків, маніпуляцій, дезінформації ворожої пропаганди.

Щоб не пропускати найголовніших матеріалів Центру досліджень «Детектора медіа», підписуйтеся на розсилку. Вона виходить що два тижні.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач

ГО «Детектор медіа» понад 20 років бореться за кращу українську журналістику. Ми стежимо за дотриманням стандартів у медіа. Захищаємо права аудиторії на якісну інформацію. І допомагаємо читачам відрізняти правду від брехні.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
Долучитись
Теги за темою
пропаганда
Джерело матеріала
loader
loader