Ірмі Вітовській – 50. Найцікавіше з біографії відомої акторки

Сьогодні, 30 грудня, 50-річний ювілей святкує відома українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка та благодійниця, заслужена артистка України Ірма Вітовська-Ванца. 

Ірма Вітовська – дворазова лауреатка національної премії з кіномистецтва «Золота дзиґа» (найкращій акторці 2019 та 2020 років) та два роки поспіль визнана найкращою акторкою національної премії від кінокритиків «Кіноколо» (найкраща акторка 2018 року – за головну роль у фільмі «Брама» та 2019 року – «Мої думки тихі»).

Акторка є володаркою двох національних премій «Телетріумф». Лауреатка театральної премії «Київська пектораль». Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі 2019 року за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча.

Ірма Вітовська стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеною ООН та Українським інститутом. 2020 року стала лауреаткою преміії «Київ» їм. Івана Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва 

Біографія Ірми Вітовської

Ірина Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латишка.

В юності мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-Франківську.

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Акторка драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванцою з Борислава Львівської області.

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці – що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» – на запитання «Що для вас щастя?». 

Кар'єра акторки

З 1998 року Вітовська працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні.

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на «1+1». На каналі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на каналі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (режисер Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також стала лавреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лавреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «Hamlet», що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

На арені Національного цирку, в співпраці з «Диким театром» та продюсерською групою, у яку вона входила, втілила проєкт «Афродизіак» (режисер Максим Голенко), який за сім вистав (один сезон) подивилось понад 14 тис. глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі – 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той же актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання аудиторії і критики, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль акторка була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки. 

Стрічки, в яких зіграла Ірма Вітовська-Ванца:

• «Нескорений»,
• «Залізна сотня»,
• «Між першою і другою»,
• «Дідусь моєї мрії»,
• «Леся + Рома» (телесеріал),
• «Янгол - охоронець»,
• «Жіночі сльози»,
• «Битви сонечок»,
• «Кольє для снігової баби»,
• «Мільйон від Діда Мороза»,
• «Богдан - Зиновій Хмельницький»,
• «Не наїзджай на Діда Мороза»,
• «Владика Андрей»,
• «Донечка моя»,
• «Почати спочатку»,
• «Тато напрокат»,
• «Гарні хлопці»,
• «Загадай бажання»,
• «Мудаки. Арабески»,
• «Акула»,
• «Лабіринти брехні»,
• «При загадкових обставинах»,
• «Територія краси»,
• «Спокута»,
• «Лист очікування»,
• «Жіночий лікар-2»,
• «Криве дзеркало душі»,
• «Метелики»,
• «Камінний гість»,
• «Нюхач»,
• «Трубач»,
• «Пограбування по-жіночому»,
• «Останній москаль»,
• «Казка старого мельника»,
• «Особистий інтерес»,
• «Офіцерські дружини»,
• «Таємний щоденник Симона Петлюри»,
• «Брама»,
• «Дві матері»,
• «Подорожники»,
• «Мої думки тихі».

Ірма Вітовська–Ванца також була ведучою на телепроєктах:

• «Шлюбні ігри» на каналі ICTV;
• «Народна Зірка» на ТРК «Україна»;
• «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» на каналі 1+1.
• Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Громадянська позиція акторки

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного майдану».

У 2013—2014 роках – активістка «Революції гідності».

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками: «Війна – це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція. Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують». 

У червні 2018 року акторка записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова. 

До слова, на запитання щодо планів на «після війни» Ірма Вітовська відповіла в інтерв'ю «Главкому» так: «Немає ніяких планів. Якщо доживемо до перемоги, будемо спочатку багато спати. А потім – багато плакати. Такого от «вау, яка радість!» не буде… Тому що накриє ціна того, що ми вижили. І відчуття сорому перед тими, хто не вижив. І це, я вам скажу, дуже правильне і боже відчуття. Буде жах через втрату тих, хто до не дійшов. І водночас – потреба жити і за себе, і за них. Отак буде по війні…». 

Поза акторством у Ірми Вітовської є волонтерство та благодійництво. На початку війни вона допомагала виїжджати до Європи вимушеним переселенцям та отримувати там прихисток. Завдяки її зусиллям багато жінок і дітей знайшли домівки за кордоном.