Стала вдовою в 23 роки із 5-місячною донькою і не опустила руки: наснажлива історія жінки
Стала вдовою в 23 роки із 5-місячною донькою і не опустила руки: наснажлива історія жінки

Стала вдовою в 23 роки із 5-місячною донькою і не опустила руки: наснажлива історія жінки

Чоловік Ольги загинув на Луганщині.

Вона стала вдовою в 23 роки із 5-місячною донькою на руках. Чоловік загинув на Луганщині навесні 2022-го року. Ольга Панфілова з Кропивницького зізнається: їй було дуже важко самій і тому вирішила відкрити дитячий центр, де можна на деякий час залишити дитину будь-якого віку, щоби хоч трохи полегшити життя жінок, які виховують малюків самі, бо чоловіки захищають Україну. 

Подробиці цієї історії розповіла кореспондентка ТСН Олена Шворак.

До центру приводять малюків різного віку. У кожного свої особливості і темперамент. Дуже обережно їх знайомлять між собою і вчать гратися разом.

Поки одні ліплять блакитне сонечко, інши садять морквини на іграшкових грядках, ловлять рибу чи вчаться відчиняти засувки. Занять та іграшок вистачає на всіх. 

Тим часом їхні мами можуть пройтися по магазинах, вирішити якісь бюрократичні питання чи просто випити із подругами каву. Дарья дружина військового і мама двох дошкільнят. Залишити малечу ні на кого, бо їхній тато на війні. Тож центр для жінки — справжня знахідка.       

“До трьох років майже нікуди не можемо повести, а інколи хочеться, щоб дитинка і розвивалася, і спілкувалася. Тому що хтось в садочок може ходити, а в когось дітки дуже важко адаптуються. А тут купа іграшок, няня і атмосфера наче ти вдома”, — каже Дарья Рибалко.

Над столом засновниці центру Ольги Панфілової фото її чоловіка Володимира. І табличка з написом, що цей дитячий проєкт — пам’ять про нього. Військовий бачив свою доньку Поліну лише кілька разів. На цих кадрах вони востаннє разом.

А це він вже на позиції — у підвалі п'ятиповерхівки у Тошківці на Луганщині, яку триматимуть до кінця — поки її не розбере ворожий танк. Володимир помер від смертельного поранення на руках у побратимів. Але тіло досі  не вивезли, тож вважається зниклим безвісти.

“Хлопці хотіли винести його, це те що я знаю і ходили не раз, але потрапляли у вуличні бої, а я ругалась, кажу, ну блін — ви йому вже не допоможете, а вас чекають вдома. Кажу, коли буде тоді і буде. Ну я не думала на той момент, що за два з половиною роки він не повернеться”, — каже Ольга Панфілова.

Молода вдова із п'ятимісячним немовлям на собі відчула, як це складно ростити дитину без батька. Тому і з'явилася ідея відкрити дитячий центр.

“Мені шкода було себе і жінок всіх. З цією війною дуже багато залишились самі не так, щоб всі втратили, але близької людини поруч не було. Це так важко і я зрозуміла, що треба якось допомогти і собі таким способам, і допомогти іншим”, — каже Ольга Панфілова.

На роботу до центру Ольга ходить із своєю Поліною. І донька теж допомагає іншим діткам освоїтись у незнайомому місці.  

Джерело матеріала
loader
loader