Протягом останніх трьох років навіть деякі міжнародні експерти під час конференцій, в яких я брав участь, висловлювали таку ж думку. Але це зовсім не так!
Дійсно, Україна подала заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) у 2008 році, але ій відмовили саме з міркувань врахування інтересів Росії.
Але перспективи вступу України до НАТО були зовсім нереалістичними до агресії Росії у 2014, суспільство було категорично проти цієї ідеї.
- До 2014 лише 15-20% населення підтримували вступ України до НАТО, а більшість політиків навіть не включали цей пункт до своїх виборчих програм, оскільки він був непопулярним.
- Путін користувався великою популярністю в Україні, з позитивним ставленням до нього близько 60% населення, тоді найбільш популярні українські політики, зокрема Тимошенко і Янукович напередодні президентських виборів 2010 року мали підтримку не більше 30%.
- Позитивне ставлення українців до Росії було ще вищим — близько 90%, що робило вступ до НАТО з точки зору громадської підтримки майже неможливим. Важливо нагадати, що питання НАТО навіть не було вимогою протестувальників під час Революції Гідності 2013-2014 років (і навіть вступ до ЄС вимагався помітно меншою кількістю протестувальників, ніж забезпечення гідності та справедливості).
Ситуація кардинально змінилася після анексії Криму Росією у 2014 році. Цей акт агресії викликав значне зростання підтримки вступу України до НАТО серед населення, досягнувши 48%. Це демонструє, що твердження, що Україна своїм бажання вступу до НАТО «спровокувала» Росію напасти, є помилковим.
Насправді, бажання України вступити до НАТО з'явилося як реакція на агресію Росії.