Собака — герой України: бельгійська вівчарка знайшла тіла понад 120 зниклих і врятувала не одну людину

Вівчарка вже 5 років працює пошуковцем.

Собака — герой України. Ця історія про бельгійську вівчарку Беша з Павлоградського кінологічного пошуково-рятувального загону “Антарес”. Саме вона знайшла тіла понад 120-ти зниклих. Завдяки її спритності вдалося врятувати не одну людину.  

Як працює Беша — бачила кореспондентка ТСН Анастасія Невірна 

Під урочисту музику та оплески Беша прямує на сцену. Шестирічна вівчарка — останні 5 років вона працює пошуковцем.

Відзнаку Беша сприймає спокійно. До великої кількості людей навколо їй не звикати. Адже більшість свого життя вона провела у пошукових місіях, на місцях вибухів, великих аварій, ворожих прильотів.  

Одразу після нагородження чотирилапа геройка разом зі своєю напарницею Ларисою Борисенко їде на південь України. Там нині точаться запеклі бої і багато зниклих захисників, завдання вівчарки відшукати їх. 

“Почалось повномасштабне вторгнення і об’єми роботи стали набагато більші і воно стало важче, складніше . Зараз ми опрацювали вже 12 регіонів”, — каже керівниця павлоградського кінологічного пошуково-рятувального загону “Антарес”.

Кінологічний клуб Антарес Лариса Борисенко очолює понад десяти років. Бешу виховує з двох місяців — відтоді майже весь час вони разом.

“Нам вдавалось дуже багато людей повертати з небуття, навіть по маленьким крихіткам взагалі після прильотів російських ракет. Навіть через рік два там де вже повністю всі зневірились наші собаки давали результат”, — каже Лариса Борисенко.

Вони працювали на місці влучання російської ракети по багатоповерхівці Дніпра. На руїнах зруйнованого готелю у Кривому Розі. Шукали тіла загиблих на полі бою на Харківщині.

Під час пошуків полеглого бійця разом підірвались на розтяжці. Беша відбулась незначними пораненнями. А її власниця Лариса кілька днів провела у комі. Поки кінологіня не прийшла до тями, Беша місця собі не знаходила від хвилювання.

“Перше, що я спитала, коли отямилась в “мечці”, чи є в мене ноги і друге, моя собака загинула. Мені казали ні, ноги у тебе ще є і собака твоя жива з нею все майже добре її врятувала кевларова попона. Я не вірила допоки мені донька не прислала відео”, — каже Лариса Борисенко.

Після пережитого обом довелось наново вчитись працювати у парі.

“Для неї немає жодних перешкод, взагалі немає страху ніперед чим, тобто вона працює і в темряві на величезній відстані від мене, розкручує за 200 — 300 метрів запах і виходить на нього”, — каже Лариса Борисенко.

Дуже часто у пошукові місії разом з Ларисою та Бешею вирушає кінолог В’ячеслав. Каже, шукати загиблих морально важко, але їхнім родичам це необхідно.

“Головне повернути тіло додому, щоб родичі могли приходити до сина, або до своєї доньки, до родичів. Для мене важче, це коли без результату вертаєшся”, — розповідає В’ячеслав Майборода.

Аби був результат, собаки Антаресу, зокрема і Беша, у буквальному сенсі риють землю носом. І часто дістають травми.

“Постійно порізаний ніс, постійно порізані лапи, глаза от ми влітку працювали в нас було 3 об’єкти підряд, де була скловата, це велика проблема, бо досі один глаз у неї ще має проблеми він був забитий скловатою і досі вона виходить”, — каже Лариса Борисенко.

Кожен новий ворожий прильот для них означає кількаденну майже безперервну роботу. І часом саме собакам вдається те, що не під силу людині.