Чому не працюють санкції проти російської нафти

Тільки обмеження щодо суден не можуть істотно скоротити доходи Росії від експорту нафти і нафтопродуктів.

Кількість суден, які Російська Федерація використовує для транспортування нафти та нафтопродуктів, оцінюється у 800 одиниць. Велика Британія, яка запровадила найбільше санкцій, запровадила їх проти близько сотні суден, що становить лише одну восьму їхньої загальної кількості. Європейський Союз і Сполучені Штати запровадили обмеження менш ніж проти п'яти десятків танкерів. За таких темпів введення санкцій вплив на доходи Росії буде мінімальним.

Ба більше, більшість цих танкерів не заходять у європейські, американські або британські порти і не користуються послугами їхніх страхових, банківських або інших компаній.

Таким чином, тільки обмеження щодо суден не можуть істотно скоротити доходи Росії від експорту нафти і нафтопродуктів. Замість цього слід зосередитися на санкціях проти фінансових установ, через які проходять платежі російських компаній. У цьому контексті навіть погроза санкціями може мати значний ефект. Не секрет, що, наприклад, державні китайські банки вже уникають укладання контрактів, пов'язаних з оплатою за російську нафту.

Цю роботу необхідно продовжувати. Також варто звернути увагу на рекомендації, які раніше щоквартально надавала група Єрмака-Макфола. На жаль, їхні пропозиції часто ігнорувалися, хоча вони були спрямовані на посилення ефективності санкцій.

Поки що маємо те, що маємо, тобто санкції працюють досить обмежено, а також проблемою є відсутність узгодженого підходу до санкцій. Європейський Союз, Велика Британія та Сполучені Штати запроваджують санкції окремо один від одного, дотримуючись власних національних інтересів і намагаючись уникнути шкоди для свого бізнесу. Через це ефективність таких заходів залишається обмеженою.

Геннадій Рябцев, спеціально для Главреда