В Україні не існує жодних протоколів сексуальної реабілітації після ампутацій. Історії людей, що почали нове життя

Коли 35-річна медикиня Тетяна Цимбалюк прийшла до тями в лікарняній палаті, на неї чекав її хлопець з букетом квітів. Він зробив їй пропозицію, але вона відмовилася. Після важкого поранення їй ампутували ногу і вона боялась, що стане тягарем. Жінці знадобилося багато часу, щоб відновити впевненість у собі.

«Я зрозуміла, що до ампутації була більш привабливою. Я не була впевнена, що зможу виконати свою сімейну роль як жінка», - розповіла вона журналістці CNN.

Медикиня була однією з перших українських військових з ампутаціями після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Майже за три роки війни близько 370 000 українських військових були поранені, з яких тисячі втратили одну або більше кінцівок.

І якщо за останні два роки Україна впровадила протоколи фізичної і, до певної міри, психологічної реабілітації для осіб, які отримали поранення в результаті конфлікту, то сексуальна реабілітація людей, які втратили кінцівки або зазнали інших серйозних травм, залишається поза увагою.

Хоча сучасні українці більш відкриті щодо сексу, ніж за радянських часів, ця тема все ще залишається незручною для багатьох.

«У нашій культурі немає звички говорити про секс. Не всі люди навіть можуть спокійно вимовити це слово. Розповідати про свої сексуальні проблеми незнайомій людині чи навіть партнеру взагалі не прийнято», - зазначила в інтерв'ю CNN військовий психолог і одна із небагатьох сексологів, які працюють із військовими, Ганна Ревунець.  

Вона додала, що і чоловіки, і жінки, які втратили кінцівки через війну, рідко звертаються за допомогою в такій делікатній темі.

«Якщо я запитую ветеранів про сексуальні проблеми, вони зазвичай кажуть, що все гаразд. Лише деякі з них через певний час, коли вони починають мені довіряти, можуть розповісти про проблеми, які у них є», - розповіла Ревунець.

Вона зазначила, що на офіційному державному рівні не існує жодних протоколів чи рекомендацій щодо сексуальної реабілітації, або навіть жодних згадок про неї.

«Це важливо, тому що лікар зобов'язаний працювати згідно з протоколом. Сексуальна реабілітація ніде не прописана, тому лікар може проявити ініціативу лише за власним бажанням. Але більшість лікарів не готові про це говорити», - додала Ревунець.

Більше того, іноді потрібно навіть переконувати лікарів, що така реабілітація потрібна: «Коли я розповідаю колегам про важливість сексуальної реабілітації, вони дивляться на мене, як на божевільну, яка не розуміє, які серйозні травми має пацієнт».

Фахівчиня зазначає, що хороший сексолог може допомогти багатьма способами – це можуть бути поради, як і що робити з технічної точки зору, або які ліки приймати, або допомагає психологічно.

Відсутність будь-якої інформації про сексуальну реабілітацію спонукала українську неприбуткову організацію Veteran Hub вивчити цю тему. Вони провели анонімне дослідження серед поранених ветеранів та їхніх партнерів про їхнє сексуальне життя після поранення і з’ясували, що сам секс для багатьох змінився.

«Мені сказали займатися сексом, але ніхто не сказав, як саме. Якщо ми говоримо про технічну частину, то це дуже важливо», - зазначив під час дослідження один із ветеранів, який перебуває у тривалих стосунках.

Він додав, що через відсутність офіційних ресурсів чоловікам доводиться передавати інформацію «з вуст в уста».

Врешті Veteran Hub створив посібник для ветеранів про те, як відновити сексуальне життя після поранення.

Керівник програми сексуальної освіти в мережі реабілітаційних центрів «Відновлення» Ольга Сердюк у свою чергу зазначила, що в Україні бракує сексологів, тому іншим лікарям, з якими працюють поранені – хірургам, фізіотерапевтам, психологам – потрібно бути готовими, що людина почне говорити про сексуальну реабілітацію саме із ними. Для цього  «Відновлення» запустило курс «Сексуальне життя» для лікарів та інших фахівців, які працюють з українськими військовими.

При цьому вона зазначає, що серйозне поранення змінює життя не лише ветерана, але й його партнера.

«Чомусь в українському суспільстві вважається, що хороша дружина повинна сама піклуватися про чоловіка, навіть якщо є можливість отримати допомогу. Жінка стає опікункою. Про який секс тоді може йти мова?», - зазначає Сердюк, маючи на увазі, що тягар постійної турботи може зменшити здатність пари шукати шляхи до сексуального задоволення.

«Навіть якщо ми говоримо про повну дисфункцію або відсутність статевих органів, людина (яка отримала травму) все одно може отримувати оргазм із задоволенням. Треба працювати зі своїми фантазіями, вивчати своє тіло», - додає вона.

Сердюк вважає, що люди повинні навчитися по-новому сприймати себе та своє тіло.

Як приклад нової української реальності CNN наводить участь 26-річного ветерана Олександра Будька, який втратив на війні обидві ноги, в популярному телешоу «Холостяк». Продюсерка шоу Анна Калина в інтерв'ю телеканалу зазначила, що автори програми хвилювались, як глядачі відреагують на таку історію, зокрема сцени еротичного характеру, оскільки українці і досі не зовсім розуміють, як живуть люди із такими травмами. Врешті вона додала, що вважає, що все вийшло добре.

Калина вважає, що аудиторія була зацікавлена ще й тому, що вони усвідомлюють, що під час війни їхні близькі також можуть зазнати подібних поранень

Сам Олександр Будько в Instagram зазначив, що взяв участь у шоу не для того, щоб когось у чомусь переконати або довести свою «нормальність», оскільки вважає протези чи інвалідний візок частиною його, «але не те, що визначає мене». При цьому він додав, що його перший досвід сексу після ампутації «був не просто сексом, а кроком назад до життя».

Командир піхотного підрозділу Олександр Баталов, який у цивільному житті працює остеопатом, втратив ногу в бою на передовій. Він згадує, що йому знадобився час, аби звикнути до свого зміненого тіла.

«Спочатку, з такою травмою, хочеться, щоб на тебе ніхто не дивився. Але дружина мене дуже підтримувала. І я взяв себе в руки. Я вибрав життя, а не страждання», - каже він та додає, що в цьому йому дуже допоміг психолог.

Чоловік зазначає, що в госпіталях дуже мало сексологів, але чоловіки, які отримали серйозні поранення, говорять про секс один з одним, і це важливо. Однак «їм також потрібні фахівці, з якими вони можуть поговорити», тому він вирішив пройти курс «Сексуальне життя» в рамках проекту «Відновлення».

«Якщо ти вижив, значить, треба жити. Незважаючи на поранення, моє життя повноцінне і цікаве, я хочу йти і вчитися, ділитися знаннями», - каже ветеран.

Тетяна Цимбалюк також вибрала повноцінне життя. Її хлопець не здався і зробив їй повторну пропозицію. Після місяців реабілітації в Німеччині, а потім в українському Центрі «Надлюдина», вона вийшла заміж, а чотири місяці тому у них народився первісток.

Досвід інвалідності і статевого життя з нею в кожної людини чи пари буде відрізнятись і потребуватиме індивідуального підходу. Універсальних рекомендацій не існує, тому потрібно пробувати й експериментувати. Сексолог, психолог та співзасновниця «Міжнародної асоціації військових реабілітологів» Святослава Федорець у статті «Секс після ампутації» описала, які способи можуть допомогти відновити своє сексуальне життя найкраще.