Моніторинговий візит до Збаразької жіночої виправної колонії №63: аміністрація установи забороняє жінкам сидіти і лежати на своїх ліжках протягом дня

Засудженим необхідно “заслужити” право на користування планшетом, температура повітря у спальному приміщенні складає 13°C, а у виробничих приміщеннях від 14 до 16 °C, жінки залучаються до нічних чергувань після завершення повного робочого дня, а також інші порушення у нашому звіті з жіночої виправної колонії.

16-17 грудня 2024 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України”здійснено відвідування державної установи “Збаразька виправна колонія №63” (далі ЗВК-63, установа, заклад).

Відбувся плановий візит без попереджень через велику кількість скарг від засуджених і їхніх родичів щодо порушень прав людини в ЗВК-63.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, а також звіт Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Тернопільській області. Моніторинговий візит здійснено у всієї установи.

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY— Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Ганна Скрипка — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, юрист громадської організації “Захист в’язнів України”, спеціалізується на питаннях звернення громадян, має досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

Загальна інформація

ЗВК-63 є установою закритого типу мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання для жінок неодноразово та вперше засуджених до позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: 47341 Тернопільська область, Тернопільський район, село Доброводи, вулиця Молодіжна, 9.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Макар Андрій Васильович.

Установа складається з чергової частини, житлової і промислової зони, ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), медичної частини, на базі установи знаходиться міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня, банно-пральний комбінат, кімнати побачення, крамниця, бібліотека, кімната отримання передач, адміністративни приміщення.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу закладу складається з 192,5 посад. Фактична чисельність — 162,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 30 співробітників.

В установі по штату працює 2 психологи, але по факту працює 1 психолог, другий психолог перебуває у додатковій відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.

На момент візиту в установі трималося 406 засуджених, які мешкають у 6 відділеннях СПС. Установа розрахована на 871 особу. Протягом 2024 року до установи прибуло 400 засуджених.

За 2023 рік в установі померло 2 особи, у 2024 році — 1 засуджена.

У медичній частині на стаціонарному лікуванні перебуває 8 осіб. 47 засуджених на обліку ВІЛ/ СНІД.

За даними, наданими керівництвом, до праці залучено 128 засуджених, які працюють за договором ЦПХ (договір цивільно-правового характеру), але згідно з відомістю нарахування винагороди засудженим на філії “Збаразька №63” ДП “Підприємство ДКВС України №63” за листопад 2024 року зазначено 197 осіб.

На оперативному обліку перебувають: схильні до самогубства — 17 осіб, схильні до членоушкодження — 31 особа. Протягом 2023-2024 років жодна засуджена не звернулася з скаргами щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги.

У рамках дослідження щодо відправлення кореспонденції протягом першого півріччя 2023 на адресу Уповноваженого Верховної ради з прав людини було відправлено 1 звернення, отримана 1 відповідь. Протягом 1 півріччя 2024 року таких звернень було 3, отримано 4 відповіді. До прокуратури протягом першого півріччя 2023 року було відправлено 0 звернень, отримано 2 відповіді, протягом першого півріччя 2024 року відправлено 2 звернення, отримано 8 відповідей. До правозахисних організацій протягом 1 півріччя 2023 року було відправлено 1 звернення, протягом 1 півріччя 2024 року відправлено 4 звернення. В установі відсутня практика відправлення електронних звернень.

Протягом 2023 року зафіксовано 2 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття і 5 випадків під час перебування в установі. Протягом 2024 року було зафіксовано 17 випадків застосування тілесних ушкоджень під час перебування в установі. В установі у власному користуванні засуджені мають 50 планшетів, 24 особи мають зареєстровані електронні адреси (email).

Позитивні практики

Короткострокові контактні побачення відбуваються в спеціальній затишній кімнаті.

Відремонтовані приміщення з урахуванням особистого простору для засуджених.

В установі спонукають патріотичному вихованню. Дві жінки поділилися з нами своєю творчістю.

Факти, виявлені під час відвідування

В ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб.

1. Під час відвідування установи від засуджених надходили численні скарги на неналежне поводження з боку адміністрації та персоналу установи. Так, моніторинговою групою було встановлено факти самовільно запровадженої практики примусового залучення засуджених адміністрацією та персоналом установи до нічних чергувань у приміщеннях дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) та відділеннях соціально-психологічної служби (далі — СПС) у час, який згідно з розпорядком дня відведений для безперервного сну засуджених.

Нічні чергування здійснювалися згідно з Графіком нічних чергувань засуджених, складеним на кожен місяць по кожному відділенню та затвердженим Начальником державної установи “Збаразька виправна колонія №63” з метою виконання завдань, пов’язаних з підтримкою порядку та контролю за поведінкою інших засуджених у відділеннях КДіР та СПС. Під час чергування засудженим жінкам суворо заборонялося лежати, спати та без поважних причин залишати місце для чергування, яке розташоване в коридорі відділення та облаштоване столом, стільцем, стаціонарним телефоном з можливістю телефонувати по внутрішньому зв’язку в різні частини та служби установи у разі порушень порядку засудженими та інших подій.

Слід зазначити, що засуджені жінки залучаються до нічних чергувань після завершення повного робочого дня, а також у вихідні дні. До чергувань залучалися також жінки з інвалідністю, жінки, що мають захворювання та похилого віку. Таким чином позбавлення сну засуджених жінок не лише порушує їхні фундаментальні права, але й може мати серйозні наслідки для їхнього фізичного та психічного здоров’я.

Зазначене свідчить, що адміністрацією та персоналом установи порушуються вимоги пункту 1 розділу VI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП) щодо права засуджених на 8 годинний безперервний сон та пункту 97.2 Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), згідно з яким праця в’язнів не має завдавати їм страждань.

На додаток, у доповіді за наслідками візиту до України у 2020 році, Європейський комітет з питань запобігання катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві та доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Тому Комітет із занепокоєнням помітив протягом даного візиту, що ця практика залишалася. Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

2. Під час конфіденційного спілкування засуджені зазначили, що адміністрація та персонал установи зловживають обов’язком засуджених при зустрічі з персоналом установи вставати і вітатись. Це полягає в тому, що засуджені, які перебувають в спальних приміщеннях, кожного разу мусять вставати та вітатися з представниками адміністрації і це може повторюватися декілька разів з одним і тим самим представником персоналу.

Моніторами було встановлено, що адміністрація установи забороняє засудженим сидіти і лежати на своїх спальних ліжках у відділеннях СПС протягом дня, включно з періодом після завершення робочого часу.

Це обмеження також стосується як засуджених, які з різних причин не залучені до праці (хворих, похилого віку і осіб з інвалідністю) та перебувають у відділеннях протягом дня, так і тих, хто повертається з роботи о 16:30. Відповідно до розпорядку дня вільний час для засуджених передбачено лише з 18:00 до 19:00 та з 19:30 до 20:30, що не надає навіть працюючим особам можливість використовувати свої спальні місця для відпочинку відразу після праці.

Пункт 4 додатку 8 до ПВР УВП прямо вказує, що засудженим не забороняється сидіти чи лежати на ліжках у вільний час. Однак через особливості запровадженого розпорядку дня, відповідно до якого працюючі засуджені повертаються з роботи раніше ніж починається вільний час, а непрацюючі особи перебувають у відділеннях СПС протягом всього робочого часу, обмеження адміністрації призводять до фактичного порушення їхніх прав на відпочинок.

Такий підхід є надмірно мілітаризованим і суперечить принципам динамічної безпеки, які базуються на формуванні позитивних відносин між персоналом установи та засудженими. У цьому контексті Комітет рекомендує українській владі вжити заходів з покращення процедури добору персоналу і професійної підготовки всього пенітенціарного персоналу з метою його підготовки адаптуватися до нових взаємовідносин із засудженими, ніж продовжувати використовувати статистичний підхід до дотримання безпеки і розпорядку дня виправної колонії. (Пункт 22 (CPT/Inf (2013) 23).

3. У порушення частини 1 статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями встановлено, що в окремих спальних приміщеннях відділень СПС норма жилої площі на одного засудженого складає менше ніж 4 м². Так, у спальному приміщенні №2 відділення СПС №4, де розташовано 7 ліжок та перебувало 7 засуджених осіб, площа приміщення складає 21,21 м². Таким чином фактична площа на одну засуджену особу складала 3,03 м².

Аналогічні порушення встановлено у спальних приміщеннях №№3;4;6;8;9.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Комітету зазначає, що проблема з переповненими камерними приміщеннями призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перезавантаження медичних служб та інфраструктури установи та приходить до висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або принизливі умови утримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

4. Обладнання дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), в дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Спальне приміщення дільниці не забезпечене в достатній кількості табуретами з розрахунку один табурет на одну особу. Відсутність зазначених приміщень та їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. У зв’язку з чим харчові продукти можуть зберігатися при неналежних температурах, у вологих або забруднених приміщеннях, що сприяє їхньому швидкому псуванню, розвитку плісняви та розмноженню хвороботворних бактерій, а неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

Водночас встановлено, що у спальному приміщенні фактична наявність спальних місць перевищує допустиму, для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема у спальному приміщенні КДіР №1, яке згідно з актом вимірювання жилої площі розраховані на 8 місць за нормою 4 м² на одну особу розташовано 13 ліжок. Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну засуджену особу.

Крім того, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка у зазначеному спальному приміщенні розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує новоприбулим засудженим особистого простору. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення в спальному приміщенні КДіР відсутній бак для питної води.

5. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом з тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями п.85 (CPT/Inf (2011) 29) п. 23 (CPT/Inf (2013) 23) п.166 (CPT/Inf (2014) 15).

6. Під час відвідування дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) встановлено, що у порушення пункту 3 розділу ХХ ПВР УВП радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня. Згідно з абзацом двадцять третього пункту 6 розділу ХХІ ПВР УВП для надання медичної допомоги керівник медичної частини (черговий лікар) щодня відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) та за необхідності проводить приймання засуджених.

Разом з тим, під час перевірки Журналу обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, встановлено відсутність відповідного запису медичним працівником щодо відвідування ДІЗО 13.10.2024 року, коли там перебувала засуджена Б., яка відбувала стягнення.

Приміщення, зокрема підлога у коридорі, потребують проведення ремонтних робіт. У камерному приміщенні №1 відсутній бак з питною водою. У камерних приміщеннях не забезпечено достатнього рівня природного освітлення. Санвузли не містять достатніх перегородок які дозволяють усамітнитись, що порушує вимогу правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом з тим, у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році, Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньо камерні туалети); всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

7. Під час візиту були отримані чисельні скарги від засуджених на недостатнє опалення приміщень, як на виробництві, так і житлових приміщень. Моніторинговою групою у спальному приміщенні №13 відділення СПС №4 встановлено порушення температурного режиму. Так, під час перевірки температура повітря у спальному приміщенні складала 13°C.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 розділу XXII ПВР УВП, у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче плюс 18 °C.

На виробництві у швацькому цеху, бригада №11, зафіксовано 16 °C.

У дільниці роботи бригади №17, а також у цеху №5 — 15 °C. У цеху №3 значна вологість, на стелі та стінах сліди затікання води. Температура — 14 °C.

8. Порушення права на працю засуджених та захист від експлуатації (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов’язкову працю №29). Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року № 396/5 (далі — Інструкції про умови праці) праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засудженими здійснюється виконання робіт чи надання послуг.

Разом з тим встановлено, що адміністрація установи використовує працю засуджених на посадах працівників відділення господарчого обслуговування в їдальні без її оплати. Так, під час конфіденційного спілкування встановлено, що засуджена К. працює без укладання трудового договору близько двох років, а засуджена П. залучається до робіт без оплати праці на харчоблоці понад два місяці. Крім того, у порушення статті 119 КВК України, статті 52 Кодексу законів про працю України та Інструкції про умови, моніторинговою групою було встановлено, що тривалість робочого дня засуджених з господарського обслуговування в їдальні є більшою за 8 годин та сягає 9-10 годин на день, тобто понад 40 годин на тиждень, а робочий тиждень складає шість, а в окремих випадках, сім днів.

Постановою Кабінету Міністрів “Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби” від 22 квітня 1999 року №653 передбачено, що “…доходи від працевикористання засуджених складаються з нарахувань на їхню заробітну плату у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг)”.

Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим надано право працювати за цивільно-правовими договорами на інших суб’єктів господарювання: “Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою-підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються з адміністрацією колонії та повинні містити порядок їхнього виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами”. В жодному нормативному акті не наведено визначення поняття “працевикористання” засуджених, а Конституція та трудове законодавство використовують лише категорію “право на працю”, “право на участь у трудовій діяльності”.

Відповідно до статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України: “Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їхнього виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їхню особисту безпеку. Таким чином праця засуджених та підходи до її організації не можуть відрізнятися від праці всіх інших громадян. Використання такої категорії як “працевикористання” не відповідає Конституції України та вказує не на форму реалізації громадянина свого конституційного права, а має характер вказівки на використання праці людини виключно як засобу матеріального підтримання системи, в якій вона примусово і тимчасово перебуває.

У постанові Верховного Суду України від 09 червня 2021 року, у справі № 420/2174/19 (п. 40 мотивувальної частини рішення) зазначено, що цивільно-правовий договір — це угода між громадянином і організацією на виконання певної роботи, де предметом є надання певного результату праці. Зокрема, в Інструкції про умови праці зазначено, що укладання договорів ЦПХ здійснюється відповідно до положень Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, з особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України.

Наказом Міністерства юстиції України від 11 жовтня 2023 року №3603/5 Інструкція про умови праці була доповнена Порядком підготовки та погодження проєктів трудових договорів, договорів ЦПХ (далі — Порядок). Порядок, окрім формату та структури договору ЦПХ, визначає відповідальних за підготовку, опрацювання, погодження, облік та зберігання. Жодної згадки чи посилання на необхідність складання додаткових угод з третіми сторонами у процесі укладання трудових відносин на підставі договору ЦПХ між засудженим та юридичною особою в Інструкції не зазначено.

Моніторам було надано ряд договорів, укладених між замовником в особі ФОП, або фізичної особи, або Товариства з обмеженою відповідальністю і Виконавцем всіх цих договорів являється ДУ ЗВК-63 в особі начальника Андрія Макара. Відповідно до цих договорів виконавець зобов’язується “надати послуги, передбачені договором із залученням робочої сили з-поміж засуджених”. Предметом таких договорів було зазначено “…надання в розпорядження робочої сили з-поміж засуджених у кількості згідно замовлення)”.

Оплата Замовником мала проводитися відповідно до наданих Виконавцем актів виконаних робіт/наданих послуг. Тобто договори укладаються не замовником і виконавцем — безпосередньо працівником засудженою особою, як це передбачено чинним законодавством, а замовником і начальником ЗВК-63, що являється порушенням прав і законних інтересів засуджених, що працюють на виробництві, що може кваліфікуватися за ознаками статті 173 КК України як грубе порушення угоди про працю.

Монітори ознайомилися з відомостями нарахування винагороди засудженим на філії підприємства ЗВК-63 стосовно 197 осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами. Засуджені були залучені до праці згідно з цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД) від жовтня 2024 року терміном дії до 31.12.2024. Як показав аналіз ознайомлення зі змістом ЦПД засуджених, дані договори укладаються на 2-3 місячний термін, а така практика має системний характер. Законодавством та судовою практикою зазначено, що укладання ЦПД з одним виконавцем тричі або більше на рік буде підставою такий договір вважати трудовим.

Під час вивчення документації було встановлено, що договори не містять протоколу погоджених цін (кошторис), як це зазначено в п.1.1 типового договору установи. Проте, відповідно до гл. III Невід’ємною частиною ЦПД можуть бути: графік виконання робіт; акт виконаних робіт; інша документація, що є підставою підписання договору чи його невід’ємною складовою. Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Всі платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, подають до контролюючих органів декларацію за місцем проживання (в нашому випадку відбування покарання).

Згідно з наказом Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно надати для відрахування : копію трудової книжки (за наявності), виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5), копію документа, що посвідчує особу. Разом з тим моніторами на виробництві було виявлено, що найменше 8 засуджених не мають паспорту та ІПН, що унеможливлює працевлаштування взагалі.

Бригада №31. Засуджена Ж. працює 1 рік і 2 місяці без паспорта. Засуджена Д. працює 1 рік без паспорта. Засуджена К. працює 2 роки і 5 місяців без паспорта. Засуджена С. працює 1 рік без паспорта. В закрійному цеху засуджена А. працює 8 місяців без паспорта. Таким чином особи, які працюють без паспортів і ІПН, після звільнення будуть вважатись такими, що не працювали і страховий стаж таким особам не зараховується.

Посадові інструкції регулюють організаційно-правовий статус працівників і визначають їхні конкретні завдання та обов’язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, потрібні для забезпечення ефективної роботи працівників. Посадова інструкція — це первинний кадровий документ, який має юридичну силу та сприяє правовому захисту на підприємстві, в установі, організації. Крім того слід зазначити, що найменування роботи (професії або посади), яке зазначено в посадовій інструкції працівника, має відповідати штатному розпису, наказу (розпорядженню) про прийняття на роботу та розроблятися на основі Національного класифікатора професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №327, з урахуванням Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 року №336.

Посадові інструкції затверджуються Наказом (розпорядженням) керівника або уповноваженого ним органу. Після того, як посадова інструкція буде затверджена керівником або уповноваженим ним органом, вона обов’язково має бути доведена до відома працівника під підпис. Разом з тим, під час перевірки документації, моніторами встановлено, що працівники не мають затверджених посадових інструкцій, а також відсутній штатний розпис.

Під час вивчення документації, було встановлено, що 01.10.2024 року між ТОВ “ГРІН МОДА” та Державним підприємством “Підприємство державно-кримінально-виконавчої служби України №131” в особі директора Філії “Збаразька №63” було укладено договір №Г-52/1 на підрядну переробку сировини. Відповідно до СПЕЦИФІКАЦІЇ виготовлення та (пошиття) мішка спального у кількості 500 штук за ціною за одну одиницю 465,36 грн (з ПДВ).

Разом з тим, згідно з актом виконаних робіт засудженою Н. з якою був укладений цивільно-правовий договір, вартість однієї одиниці за пошив спального мішка дорівнює 101.79 грн, що є значно меншою ніж за основним договором.

В установі жінки виготовляють елементи зовнішнього оформлення, згідно з замовленням між Підприємствами Державної кримінально-виконавчої служби. Під час візиту встановлено, що жінки не мають робочого одягу, та працюють в 2 зміни. Друга зміна з 16:00 до 24:00.

У порушення вимог 153 статті Кодексу законів про працю України та правилу 13 Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що виробничі приміщення не опалюються, що створює несприятливі умови праці для засуджених жінок, які працюють у швейних цехах. Працівниці змушені працювати в шапках і куртках, скаржаться на низьку температуру та відсутність можливості зігрітися.

Також зафіксовано, що протягом робочого дня жінки позбавлені можливості приготувати гарячий чай або отримати кип’яток. На момент візиту персонал не зміг надати докази наявності на виробництві чайника чи іншого обладнання для забезпечення засуджених гарячою водою.

Крім того жінки висловлюють скарги на низький рівень оплати праці та нерівність у розподілі робочих процесів. Зокрема, одних засуджених призначають на високооплачувані процеси, тоді як інші працюють на низькооплачуваних посадах, що створює умови для дискримінації та нерівності.

Наприклад, згідно з відомостями про оплату праці за листопад 2024 року, засудженим Я., С., Ч., Б., Ш., С., С., Р. було нараховано на особистий рахунок 918, 416, 663, 482, 304, 403, 204, 272 грн, після відрахування по виконавчим листам, за харчування і проживання, до виплат зараховано 739, 335, 533, 388, 245, 324 ,164, 218 грн. Разом з тим засудженій Б. нараховано 8 525 грн, до виплат — 6 862 грн; засудженій К. зараховано 7 963 грн, до виплат — 6 410 грн; засуджена Г. заробила 7 841 грн, до виплат з відрахуваннями отримала 6 312 грн. Такі суттєві розбіжності в отриманні винагороди за виконану працю можуть свідчити про несправедливий розподіл роботи та нерівне ставлення до засуджених.

9. Відповідно до пункту 3,4 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572, у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень, медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їхні розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їхнього співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого 025/о, третій примірник видається особисто засудженому.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких ушкоджень, телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також — Державне бюро розслідувань.

Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я ДКВС.

Разом з тим, під час візиту моніторинговою групою було встановлено факти неналежної фіксації тілесних ушкоджень. Так, під час перевірки Журналу запису рентгенологічних досліджень в період з 26.09.2024 року по 17.12.2024 року було виявлено 8 випадків зафіксованих травм, зокрема сторонні тіла у вигляді голок у пальцях кисті, забої грудної клітини та інші травми, інформація про які не вносилися до медичної документації.

Таким чином, медичні працівники не складали довідок відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України 02 лютого 2024 року №186, до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених не вносилася інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень та належним чином не повідомляли Прокурора.

Такі дії з боку медичного персоналу можуть свідчити про приховування фактів заподіяння тілесних ушкоджень засудженим або недбале виконання ними своїх обов’язків. Це не лише порушує права засуджених на належну медичну допомогу та фіксацію травм, але й унеможливлює проведення своєчасного розслідування таких випадків та притягнення винних осіб до відповідальності. Крім того, відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

10. Відповідно до службової документації, загальний некомплект персоналу по установі складає 29 посад (15,5%). Некомплект середнього та старшого начскладу — 5 посад (10,8%). Некомплект рядового та молодшого начскладу — 17 посад (15%). Водночас, у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

11. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, під час спілкування моніторинговою групою було встановлено, що засуджені особи жіночої статі мають можливість приймати душ лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги п. 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.2 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення).

У порушення пункту 2.14 розділу II Положення в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим. У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення у приміщенні лазні та душовій ДІЗО не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. Під час спілкування з новоприбулими особами які перебували у дільниці КДіР, та перевірки Книги обліку відвідування лазні установи було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу ХХІІ ПВР УВП та пункту 3.19 розділу ІІІ Положення, виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил належним чином не забезпечується.

Санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, вчасно не здійснюється. Прання особистих речей здебільшого здійснюється у відділеннях СПС, де у зв’язку з відсутністю приміщень сушарки, кімнати побуту, кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу та інших приміщень, передбачених Нормами забезпечення, не організоване належне сушіння, догляд та зберігання особистих речей засуджених (відділення СПС №4).

12. У порушення вимог Норм забезпечення в їдальні установи відсутня гардеробна, що призводить до того, що засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

13. Відповідно до вимог розділу ХІІ Правил, засуджені мають право отримувати у посилках (передачах) планшетні комп’ютери без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт та користуватися ними після програмного блокування камер працівниками установи.

Ба більше, пунктом 2 розділу 1 Порядку передбачено право засуджених користуватися послугою доступу до мережі інтернет та відправляти онлайн звернення з планшетного комп’ютера. Відповідно до п.2 гл.2 “ПОРЯДКУ організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет” засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи.

Разом з тим в установі встановлено правило, відповідно до якого засудженим необхідно “заслужити” право на користування планшетом. Під час конфіденційного спілкування засуджені пояснили, що планшети дозволені лише окремим особам на розсуд адміністрації, що не відповідає чинному законодавству.

Була зафіксована практика обмежень використання електронної пошти для засуджених. Керівництвом установи штучно і необґрунтовано були створені обмеження використання і реєстрацію окремих доменів, за винятком сервісів на домені .met, тоді як реєстрація поштових скриньок у загальнодоступних сервісах (наприклад, Gmail ) заборонена без обґрунтованих причин. Такі дії адміністрації обмежують право засуджених на комунікацію та надсилання звернень, у тому числі і електронних листів в Офіс Генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і інших державних і недержавних інстанцій на захист своїх прав і законних інтересів.

14. Пунктом 1 розділу XXIII Правил №2823/5 визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду окремих спальних приміщень відділення СПС, були зафіксовані встановлені камери відеоспостереження. Разом з тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

Рекомендації:

1. Припинити практику залучення засуджених у рамках графіків черговості до нічного чергування в відділеннях КДіР, СПС;

2. Припинити практику використання “днювальних” з-поміж засуджених, що виконують функції контролю та нагляду за іншими засудженими;

3. Припинити практику заборони сидіння і лежання на спальних ліжках в дільницях СПС в вільний час;

4. Забезпечити дотримання мінімальних стандартів житлової площі на одну особу з-поміж засуджених;

5. Забезпечити в дільниці КДіР необхідні приміщення, відповідно до Норм забезпечення, а також забезпечити дотримання мінімальних стандартів норм житлової площі на одну засуджену особу;

6. Припинити практику відкритої демонстрації персоналом перед засудженими засобів безпеки;

7. Провести ремонтні роботи в камері №1 ДІЗО, забезпечити всі камери ДІЗО баками з питною водою, забезпечити в камерах ДІЗО достатній рівень природного освітлення і вентиляції, а також дотримання мінімальних стандартів житлової площі на одну особу. Також забезпечити щоденне відвідування дисциплінарно покараних в ДІЗО лікарем;

8. Припинити практику безоплатного використання засуджених на господарських роботах, на харчоблоці;

9. Забезпечити дотримання норм робочого часу (тривалість робочого дня) для засуджених, що працюють в харчоблоці;

10. Припинити практику використання трудових договорів між замовником і виконавцем в особі начальника колонії;

11. Під час трудових зобов’язань укладати між замовником і виконавцем з-поміж засуджених трудовий договір, а не договір ЦПД;

12. Забезпечити всіх осіб, що працюють на виробництві паспортами і ІПН;

13. Забезпечити наявність затверджених посадових інструкцій на виробництві;

14. Забезпечити робочим одягом засуджених на виробництві;

15. Забезпечити належне опалення виробничих приміщень;

16. Забезпечити належну фіксацію тілесних ушкоджень;

17. Забезпечити приймання душу для засуджених два рази на тиждень;

18. Забезпечити в БПК примусово припливно-витяжну систему вентиляції;

19. Забезпечити в їдальні гардеробну;

20. Припинити практику вибіркового дозволу отримання планшетів;

21. Припинити практику заборони використання доменів інтернет-провайдерів, що не заборонені чинним законодавством.