Її фільми цензурувала радянська влада: де в Одесі похована зіркова режисерка Кіра Муратова

Кіра Муратова — українська акторка, режисерка та сценаристка румунського та єврейського походження. Вона досягла висот у кінематографі, попри те, що радянська влада часто цензурувала її кінороботи. Стрічку Муратової "Довгі проводи" забороняли в СРСР. Режисерка померла у 2018 році в Одесі.

Муратова пройшла довгий шлях у кінематографі. Як це було, і де поховали режисерку — розкаже "Телеграф".

Біографія Кіри Муратової

Кіра Муратова народилась у Румунії у 1934 році. Навчалась на режисера у Москві. У 1961 році Муратова почала працювати режисеркою на Одеській кіностудії.

Першими її роботами стала короткометражка "Біля Крутого Яру" та повнометражка "Наш чесний хліб". В останній йдеться життя українців у селі, де порушується тема патріотизму та проблеми батьків і дітей.

Успішною стала робота Муратової "Короткі зустрічі", де вона була як режисеркою, так і виконавицею однієї з головних ролей. У фільмі йдеться про дівчину, яка знайомиться з геологом і у них починається роман. Однак чоловік має дружину, тож виникає любовний трикутник.

Ще однією стрічкою, яка наробила галасу у тодішньому кінематографі стала "Довгі проводи". Комуністи заборонили її транслювати, тож вона вийшла у світ у 80-х. Через фільм звільнили керівника Одеської кіностудії і голову Держкіно України. А сама Муратова переїхала до Санкт-Петербурга, де працювала бібліотекаркою.

У фільмі йдеться про те, як матір сильно опікає сина, а у відповідь отримує дорікання. Так, режисерка порівняла матір з СРСР — країною, яка не давала своїм громадянам свободи.

Далі були стрічки "Пізнаючи білий світ", "Серед сірих каменів", "Зміна долі". Зі стрічки "Серед сірих каменів" наказала вирізати окремі фрагменти, які не подобались владі. Так, Муратова зняла своє прізвище з титрів до стрічки.

У період перебудови Муратова випустила фільм "Астенічний синдром", який викликав обговорення у суспільстві. Одну частину стрічки записали на чорно-білу плівку, іншу — на кольорову. У стрічці показали розпад деяких особистостей, що втілює неминучий розпад Радянського Союзу. Люди втрачають здатність будувати мовлення, тож вони говорять купу зайвих слів, зокрема нецензурних. Це перша стрічка в СРСР, де прозвучала лайка.

Режисерка отримала творчу свободу після розпаду СРСР. Вона зняла фільми "Захоплення", "Три історії", "Чеховські мотиви", "Настроювач". Останню стрічку представляли за кордоном: у Film Society of Lincoln Center у Нью-Йорку та у Gene Siskel Film Center в Чикаго. Там йшлося про студента консерваторії, який продумує план обкрадання пенсіонерки.

У 2017 році Муратову запросили долучитись до Американської кіноакадемії, яка визначає переможців "Оскара". Режисерку нагородили преміями "Леопард", "Ніка", "Кінотавр", "Арсенал". Також Муратова є лауреаткою премії імені Олександра Довженка, премії "Жінка ІІІ тисячоліття", володаркою ордена князя Ярослава Мудрого V та почесною громадянкою Одеси.

Похорон Кіри Муратової

Режисерки не стало після тривалої хвороби в Одесі у 2018 році. Їй було 83 роки. На похороні були лише рідні та близькі, таким було бажання Муратової. Прощання з акторкою відбулося у холі Одеської кіностудії.

Муратова заповідала, щоб її тіло кремували. Жінку поховали на Новоміському кладовищі в Одесі. Того ж вечора в Одеській кіностудії транслювали фільми Муратової без звуку, лише під супровід оркестру.