Голос Лесі Українки зберігся на єдиному записі: історик розповів, як його, ймовірно, зробили

У 1908 році відбулася важлива подія в українській етнографії, пов'язана з діяльністю молодого професора Філарета Колесси, який приїхав до Миргорода на запрошення Опанаса Сластіона. Його метою було записування кобзарів та лірників, однак для реалізації цього проєкт були необхідні фінансові ресурси, яких не вистачало українським етнографам.

Історик Олександр Алфьоров розповів, хто насправді профінансував цю експедицію. Неочікувано на допомогу прийшла Леся Українка, яка профінансувала цю експедицію коштом батьківського спадку.

Фінансування експедиції

Леся Українка, попри стереотипи про бідність інтелігенції, походила з української козацько-старшинської родини, що дозволило їй надати значну фінансову підтримку. Вона не розголошувала про своє фінансування під час свого життя, і лише після її смерті стало відомо про її внесок у цю справу. За словами Філарета Колесси, експедиція отримала 565 австрійських крон через посередників Клемента і Ларису Квітку.

Технології запису

Запис пісень здійснювався за допомогою фонографа — механічного пристрою, винайденого Едісоном, який дозволяв не лише записувати звук, але й відтворювати його з воскового циліндра. Цей апарат був досить дорогим і потребував додаткових витрат на його придбання. Леся Українка також позичила фонограф у Миколи Лисенка для запису пісень.

Запис голосу Лесі Українки

Під час експедиції Філарет Колесса записував кобзарів та лірників, а також сам співав деякі пісні. На одному з валиків було написано "Проба валька", де зафіксовано голос Лесі Українки. Цікаво, що сама Леся закреслила свій голос на валикові та зазначила, що цей запис не має значення.

Однак пізніше Юрій Сливинський, досліджуючи ці записи у 1969 році, припустив, що на валикові дійсно може бути голос Лесі Українки. Це відкриття викликало великий інтерес серед шанувальників її творчості.

Експедиція 1908 року стала важливим етапом у збереженні української народної музики та культури. Внесок Лесі Українки у фінансування цієї справи підкреслює її роль не лише як письменниці, але і як активної учасниці культурного життя України. Записи, зроблені під час цієї експедиції, продовжують залишатися важливим джерелом для дослідження української музичної спадщини.