Як Хартію про мови використали для русифікації Україні і що уряд робить для виправлення цього

Наприкінці грудня 2024 року Кабінет міністрів України зареєстрував законопроєкт, що лишився малопоміченим, але є надважливим.

Він має виправити прикру помилку, що з’явилася у законодавстві два десятки років тому і відтоді створила для України купу проблем, вплинувши на наше суспільно-політичне життя.

Йдеться про Європейську хартію регіональних або міноритарних мов.

Україна стала єдиною державою у Раді Європі, що ратифікувала Хартію, використавши в її назві термін "мови національних меншин" замість оригінальної назви "міноритарні мови".

Усі інші держави переклали текст дослівно, без цієї помилки.

Це докорінно змінило суть документа і урядова ініціатива покликана це виправити.

Докладніше про проблему і спробу її виправлення – в статті аналітикині Центру спільних дій Оксани Заболотної "Мови меншин" на службі Кремля: навіщо уряд Шмигаля змінює Хартію та що можна зробити краще.

Далі – стислий її виклад.

Європейська хартія регіональних або міноритарних мов була створена заради підтримки загрожених чи зникаючих мов, якими говорить невелика кількість людей.

Держави, що доєднувалися до Хартії, мали самостійно визначити перелік таких мов.

До прикладу, Фінляндія, ратифікувавши Хартію, включила до цього переліку інарі-саамську, карельську, північносаамську, ромську, російську, скольт-саамську, шведську, татарську та ідиш.

Тобто і загрожені мови, і мови держав-сусідок.

У законі про ратифікацію Хартії від 2003 року Україна подала такий перелік регіональних або міноритарних мов: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська.

У цьому переліку є дві мови, щодо яких немає сумніву, що вони відповідають цілям Хартії – це гагаузька та кримськотатарська.

Решта 11 мов з визначеного Україною списку – державні мови інших країн.

Хоча в реальності не все так очевидно, адже для фахівців постає питання, чим насправді є грецька та єврейська мови, згадані у ратифікаційному законі.

Можна лише припускати, що йшлося про новогрецьку та іврит та (або) ідиш.

А віднедавна стало руба ще й питання "молдавської мови".

Фактично Хартію в Україні імплементував сумнозвісний закон "Про засади державної мовної політики", більше відомий за назвою "закон Ківалова-Колесніченка", ухвалений в 2012 році.

Перекрутивши хибним перекладом суть Хартії, проросійські політики використовували її як інструмент для русифікації України.

У 2019 році парламент ухвалив закон "Про забезпечення функціонування української як державної", тож підхід до втілення Хартії суттєво змінився.

Проте проблема її хибного перекладу, що свого часу призвів до русифікації, спекуляцій та турбулентностей в українському суспільстві – лишилася.

Понад те, за десятиліття використання Хартії її неправильний переклад став сприйматися в Україні за істину.

Та ситуацію може змінити урядовий законопроєкт від грудня 2024 року.

По-перше, він узгоджує з оригіналом українську назву та положення цього міжнародного договору.

По-друге, він вилучає з переліку російську та "молдавську мову", якої не існує.

Натомість додається чеська мова.

Згадка про єврейську мову змінили на іврит, а грецьку – на новогрецьку.

Але і простір для доопрацювання проєкту закону теж є.

Зокрема, у перелік мов, до яких може застосовуватися Хартія, можна було би включити ті, які справді потребують захисту – ідиш, караїмську, кримчацьку, ромську, румейську, урумську.

Законопроєкт ще може бути змінений комітетами Верховної Ради й ухвалений так, щоб він якнайкраще відповідав меті Хартії і водночас допоміг вибити козирі з рук російської пропаганди.

Докладніше – в матеріалі Оксани Заболотної "Мови меншин" на службі Кремля: навіщо уряд Шмигаля змінює Хартію та що можна зробити краще.