Був "двійником" Бельмондо і не боявся в СРСР висвітлювати правду: як загинув журналіст Марченко та що про нього відомо

Український журналіст Валерій Марченко, як і Степан Хмара, був дисидентом і багато років провів у радянських таборах та на засланні. Помер він на 38-му році життя через хронічне захворювання, оскільки йому не надали належну медичну допомогу.

"Телеграф" вирішив з’ясувати, що сталося з відомим журналістом Валерієм Марченком, який став символом протесту та боротьби за українську ідентичність. Ми дізналися цікаві факти його життя.

Що відомо про Валерія Марченка

Журналіст Валерій Марченко (прізвище при народженні Умрилов) народився 1947 року в Києві, він був онуком радянського історика Михайла Марченка. Після школи Валерій став студентом Київського університету імені Т.М. Шевченка, а у процесі навчання проходив стажування у Бакинському університеті, вивчаючи тюркські мови.

З 1970 року Валерій почав працювати в газеті "Літературна Україна", викладав українську мову та літературу у середній школі у Києві, а також друкувався у виданнях Азербайджану та Туркменістану.

Валерія Марченка називають "українським Бельмондо", оскільки він у молодості був напрочуд схожий на відомого кіноактора. Та тільки Жану Полю Бельмондо дісталася слава та гроші, а його "двійнику" — в’язниці та заслання за те, що він хотів просто розповідати правду.

У 1973 році Марченка вперше заарештували співробітники КДБ за антирадянську пропаганду та агітацію, оскільки, на відміну від інших журналістів, Валерій не боявся висвітлювати власну думку. Його засудили до шести років колонії суворого режиму та двох років заслання. Він мужньо відбув своє покарання, а у колонії познайомився з іншими українськими правозахисниками.

Після свого звільнення Валерій відмовився писати заяву-каяття, він жив у Києві та працював сторожем, а також писав публіцистичні статті, займався правозахисною діяльністю та розсилав протестні листи із засудженням тоталітарної системи. Зокрема, Марченко виступав проти інструкції Міносвіти УРСР "Про посилення вивчення російської мови в школах України", а також розповідав правду про радянські концтабори.

Вдруге його заарештували 1983 року і засудили до 10 років позбавлення волі в колонії особливого режиму, оскільки його визнали небезпечним рецидивістом. Але ще при відбуванні першого терміну у журналіста загострилося хронічне захворювання нирок — нефрит, а належної медичної допомоги він не отримував. Валерій розумів, що може не пережити ще один тюремний термін.

Як загинув Валерій Марченко

Після того, як Марченко прибув до колонії "Перм-36", лікарі МВС СРСР дійшли висновку, що його необхідно звільнити з місця позбавлення волі, бо має невиліковне захворювання. Але співробітники КДБ не дозволили це зробити та фактичні вбили його.

Ліки, які йому у в’язницю відправляла мати, повертали назад. Щоб урятувати сина, жінка навіть звернулася до "Радіо Свободи", щоб про стан здоров’я Марченку повідомили в ефірі, але це не допомогло. Валерій помер 5 жовтня 1984 року від нефриту. Довгий час його тіло навіть не хотіли віддавати матері, щоби уникнути мітингів в Україні.

На смерть українського дисидента відгукнувся президент США Рональд Рейган, нобелівський лауреат Генріх Белль та багато інших відомих особистостей. 13 жовтня 1984 року матері повернули тіло сина, вона поховала його в селі Гатне Київської області.

"Телеграф" писав раніше, як загинув Борис Березовський і як виглядає його занедбана могила. Він привів Путіна до влади, а потім став його головним ворогом.