Фулгем — Манчестер Юнайтед. Напередодні

Фулгем зразка останніх сезонів можна назвати однією з головних "темних конячок" чемпіонату Англії. Підопічні Марку Сілви не лише систематично стають великою проблемою для топів англійського футболу, а й навіть намагаються зробити амбітний крок у бік єврокубків. Поки що ця мета для "дачників" залишається недосяжною, але такий потенційний результат, напевно, не викликав би ні в кого величезного подиву, враховуючи рівень нинішнього складу лондонців та рівень гри команди.

При цьому спостерігати цікаво не лише за розвитком Фулгема загалом, а й безпосередньо за матчами "дачників". Коли потрібно – тренерський штаб Марку Сілви збудує настільки організовану оборону, що не пройде жодний Арсенал. Коли потрібно — лондонці зроблять акцент на атаку і влаштують гольову перестрілку із суперником, яка може бути як і продуктивною, а може залишити "дачників" і без набраних очок, як вийшло нещодавно з Вест Гемом. Так що Фулгем — це і близько не той колектив, який варто недооцінювати і дивитися на нього зверхньо через призму свого статусу, скільки б там трофеїв не було у тебе в трофейній кімнаті.

Зрозуміло, що на даному черговому "новому етапі" Манчестер Юнайтед результати — це не головне, адже команді все-таки банально потрібен час, щоб адаптуватися до нових вимог тренерського штабу португальського фахівця. Утім, поточне положення є ментальний тягарем для Аморіма, який не боїться систематично видавати пресі те, що вони потребують — гучних заголовків із визнанням, що поточний Юнайтед є чи не найгіршим в сучасній історії. Тим не менш, це не заважає новому тренеру влаштовувати серйозну прочуханку команді після провальних матчів, як це сталося після Брайтона. Подивимося, наскільки сильно це вплинуло на манкуніанців.