23 січня наглядова рада Агенції оборонних закупівель (АОЗ) Міноборони продовжила контракт з очільницею відомства Мариною Безруковою ще на рік.
Чинна редакція статуту АОЗ не зобов'язує раду погоджувати свої рішення про зміну умов контракту керівника (зокрема, пролонгацію угоди) з Міноборони.
Однією з умов продовження контракту став аудит, який наглядова рада планувала замовити у незалежних аудиторів. Якби він виявив проблеми в роботі агенції – контракт із Безруковою розірвали би достроково.
Однак вже на наступний день, 24 січня, міністр оборони Рустем Умєров повідомив, що подав до Кабінету міністрів подання на звільнення свого заступника Дмитра Кліменкова та ухвалив рішення не продовжувати контракт із Мариною Безруковою.
Міноборони також заявило, що відкликає з наглядової ради АОЗ директора фонду Повернись живим Тараса Чмута та ексзаступника міністра оборони Юрія Джигира.
Міністр посилається на те, що діяльність АОЗ за Безрукової не була ефективною.
У ситуації навколо агенції та її очільниці йдеться не про сам факт звільнення, а про те, у який спосіб це робиться, каже LIGA.net голова наглядової ради АОЗ Юрій Джигир: "Те, як діє міністерство – це не про "я маю право". Це – про "я хочу".
Як зсередини виглядав конфлікт навколо продовження контракту Безрукової та якими будуть наслідки рішення міністра Умєрова – Джигир розповів в інтерв'ю LIGA.net.
- Юрист Міноборони Роман Шуляр каже, що призначення та звільнення керівників закупівельних агенцій є виключним правом наглядових рад. Пункт 6.3 у їхніх статутах з’явився для того, щоб Міністерство могло перевірити нових очільників. Зокрема, Міноборони може призначати та припиняти повноваження керівника у разі виявлення загроз національній безпеці. Це справедливе твердження?
- Справедливе. Але давайте повернемось назад.
Ця історія почалась із внесенням змін до статуту наглядової ради, ще до того, як ми почали працювати. Норма звучить так: "Рішення приймає наглядова рада після попереднього погодження проєкту рішень органом управління".
Ми сказали, що вбачаємо у цьому втручання. Якраз Роман Шуляр та юридична команда Міноборони тоді переконували: "Колеги, ви реагуєте надмірно, не читайте це як "погодження" або "непогодження", читайте це як "повідомлення".
Мовляв, просто Міноборони як орган управління хоче знати, які рішення – особливо кадрові – планує ухвалювати рада. На випадок, якщо будуть підстави вважати, що є якийсь російський інфільтрат: щоб мали шанс висловити свої аргументи до того, як рішення приймуть. Але рішення – все одно за радою. Був, звичайно, ризик, що МОУ використає цю норму як підставу для непогодження наших рішень. Бо якщо йдеться суто про інформування, могли б одразу так і написати у статуті.
Ця дискусія продовжилась і на антикорупційному комітеті Радіної [нардепка від Слуги народу]. Де МОУ під запис і при свідках сказало, що це має сприйматись не як погодження міністерством, а як обов’язок наглядової ради проінформувати Міноборони. Рада була готова сприйняти такий підхід і внести правки у статут.
"Наглядовій раді було неодноразово озвучено, що вона не має погоджувати свої рішення із Міністерством, але має інформувати МО про них. Відповідно, в дусі цих заяв, ми і діяли".
- Як, власне, приймалось рішення про продовження контракту Марини Безрукової на посаді директора Агенції оборонних закупівель?
- Наше рішення про контракт складалося з трьох технологічних кроків. Перший крок – рішення по суті: продовжити контракт директора на 12 місяців.
Другий – затвердити умови додаткової угоди, якою вносилися зміни в контракт. Третій крок – уповноважити голову, тобто мене, на підписання цього контракту.
Цей проєкт рішення ми обговорювали з міністерством. Міністерство жодного разу не сказало "ні", воно весь час говорило: "Треба порадитися з нашими юридичними радниками, дайте нам час". Це тривало тижнів зо два, якщо не більше.
Ми почали тривожитись, що опинимось у ситуації, коли контракт директора вже закінчується, і рада не прийняла жодного рішення, попри те, що це її обов'язок. Тоді міністерство отримає підстави для того, щоб вийти з заявою: що рада уникає своєї відповідальності і не спроможна виконати обов’язки. Тому міністерство нібито вимушено або розпустити цю раду, або прийняти рішення замість неї, оскільки під загрозою поставки озброєння, і це – питання національної безпеки.
Відповідно, ми написали лист до Міністерства оборони, вислали проєкт рішення з цих трьох пунктів і вказали, що він буде розглянутий на засіданні наглядової ради такого-то числа, о такій-то годині. У відповідь – тиша. Ігнор.
Ми зібралися на раду та обговорили, чи сприймаємо ми відсутність відповіді як мовчазне погодження нашого проєкту рішення. Проте, виникла думка, що, може, МОУ нас не зрозуміло. Тож ми не проголосували того дня. Написали другий лист, де вже чітко зазначили: ось уточнений проєкт, ми туди додали пропозицію щодо проведення аудиту НАТО. Повідомили, коли плануємо голосувати уточнене рішення, тож просимо міністерство надати свої коментарі, згоду-незгоду, заперечення. Знов тиша.
Тоді ми знову зібралися і проголосували перший пункт. Потім почалася юридична балаканина про певні терміни в додатковій угоді і редакційні правки.
- Тобто, дискусії були не щодо того, що потрібно продовжувати контракт Безрукової, а щодо того, на яких умовах він буде подовжений?
- Саме так. Кожного дня ми збиралися двічі – зранку і ввечері – і намагались довести контракт до найбільш конструктивного варіанту. Кожного разу я казав: "Колеги, якщо ви передумали – я ставлю на голосування і відміняємо рішення по суті. Бо ми в ситуації Бухарестського саміту, коли Україну запросили в НАТО, але не прийняли. Ми ухвалили рішення по суті, але ви мене не уповноважуєте на підписання контракту".
Всі категорично висловлювались, що рішення по суті ніхто не відміняє. От за другий і третій крок, який не є рішенням по суті, наглядова рада проголосувала два на два.
- Ще раз. Контракт з Безруковою був продовжений на рік, але паралельно був призначений аудит її роботи, і якби результати цього аудиту показали, що щось не так, контракт з нею розірвали би достроково?
- Такий був наш план і пропозиція міністру Умєрову. Ми готові були це зобов'язання виписати в рішенні наглядової ради: якщо аудит зробимо за чотири місяці, то протягом тижня переглядаємо її контракт. Але міністр цю ідею категорично відкинув.
- Аудит пов'язаний із тим, що були питання по контактуванню на 2025 рік?
- Ні. Причина – це due process. Наглядовій раді потрібні об'єктивні і політично незаангажовані свідчення щодо оцінки результативності роботи дирекції АОЗу.
- Що саме мали перевірити аудитори?
- Технічне завдання перевірки визначила б і виписала рада. І ми б радо це зробили разом з міністерством. Як мінімум, аудит мусив би перевірити всі закиди міністерства.
- Хто мав проводити аудит?
- Ми хотіли, щоб аудит провели International Board of Auditors of NATO. Це аудиторська структура, яка аудитує, в тому числі, такі агенції.
- Міністерство оборони каже, що вже проводило власні аудити діяльності агенції. Чому їх було недостатньо для наглядової ради?
- Будь-які аудити знаходять недоопрацювання і дають рекомендації для покращення. Я не бачив такого аудита, який каже: "Це – працівник місяця, дайте йому грамоту".
Мій висновок про результати цих аудитів – вони виявили технічні речі, з якими можна працювати, і рада хотіла би з ними працювати. Тобто, там не було недбалості, професійної невідповідності, підлогів чи корупції. Це не було ідентифіковано.
Однак у ситуації, коли є конфлікт, ані результати аудитів Міноборони, ані внутрішні аудити АОЗ не повинні задовольняти раду. Це аудити сторін конфлікту. Через конфлікт інтересів ми зобов'язані замовити власний аудит – у незалежної структури.
- Чи ви розумієте, що буде далі?
- Ні. Моя роль зараз – це спілкування з журналістами, аташе, з послами; роз'яснити динаміку, мотиви нашого рішення і моменти, які людей плутають. В цю дискусію свідомо чи несвідомо напускають туману, на жаль, маніпулюючи інформацією.
"Як громадянин – я розчарований. Вибрано дуже деструктивну тактику з усіх можливих опцій, шкідливу для країни".
Не рада створила цю ситуацію. Ми намагались зробити все, щоб деескалувати динаміку. Ми витратили місяць часу. По 12 годин на день ми шукали компроміс. Але вперлись у категоричну вимогу звільнити Безрукову.
- З іншого боку, позиція Міністерства оборони зводиться до того, що вони в умовах війни мають право контролювати, на що йдуть гроші…
- Те, у який спосіб діє міністерство – це не про "я маю право". Це – про "я хочу".
Тоді навіщо ви створювали агенцію? Навіщо створювали наглядову раду, повноваження якої виписані законом? Їхня позиція зводиться до бажання звільнити директора, але вони не хочуть за це відповідати, тому що буде скандал. Мабуть, вони очікували, що наглядова рада буде робити все, що їй кажуть, і стане репутаційним прикриттям для Міністерства оборони, яке буде давати усі вказівки, але не нестиме відповідальності ані репутаційно, ані юридично. Такий підхід не спрацював. Так, це цікава робота, достойні гроші, але це – не причина робити негідні речі.
- Тобто, зараз питання полягає не в тому, хто очолює Агенцію оборонних закупівель, а в тому, в який спосіб реалізується рішення про призначення?
- В який спосіб реалізується рішення про призначення і про звільнення. Ми казали це напряму міністру, і багато разів: ми боремось не за директора, а за правила гри і процес в межах ради. Ми просили: дайте нам технократично зробити свою роботу.
Також ми пояснювали Умєрову, що на кону стоїть потенційний конкурс на наступного директора АОЗ. Якщо ми зараз волюнтаристські знесемо Марину Безрукову під політичним тиском і без незалежної оцінки результатів її роботи, то який сигнал ми посилаємо ринку? І хто подається на майбутній конкурс?
"А сигнал буде такий: прислухайтесь уважно, або вам помстяться. І знесуть за пару місяців, і не за результатами роботи. І наглядова рада зробить те, що їй скаже міністерство. Хто з притомних профі-технократів подасться на такий конкурс? Тільки політики і потенційні корупціонери".
- Наскільки справедлива теза, що це рішення покладе край реалізації фінансування України за датською моделлю, за всіма іншими моделями?
- Ризики дуже високі. Це скандальна історія з наслідками.
Наглядова рада абсолютно не шукала скандалу, ми хотіли спокійно працювати. І ми про це дуже просили: дайте нам зробити нашу роботу. Якщо ви хотіли створити раду з прихованою аджендою, що ви далі будете вручну керувати, а ми будемо прикривати вас – вибачте, ні, цього в контракті не було. Розмова була інша.
- Що надалі буде із наглядовою радою?
- Розпустити раду – це був би вже постріл в голову. Думаю, її намагатимуться зберегти, однак шукатимуть варіанти, за яких оновлена рада буде "поблажливіша".