Не тільки Бабин Яр. Які регіони України найбільше постраждали під час Голокосту

Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту — саме цього дня у 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау. Бабин Яр у Києві став символом масових розстрілів євреїв нацистами, проте багато представників цього народу загинуло й в інших регіонах України.

"Найбільші єврейські громади, єврейське населення були у Львові, Одесі, тогочасному Дніпропетровську, Харкові, в Києві. Більшість громад були знищені. І Бабин Яр – це також і символічна назва місць розстрілів по всій країні", — пояснив історик Анатолій Подольський в розмові з "РБК-Україна".

За його словами, за нинішніми оцінками дослідників, відомо про близько 2000 місць масових поховань українських євреїв, які були вбиті за часи нацистської окупації. Таким чином, місця масових вбивств євреїв, "Бабині Яри", є по всій Україні. З заходу України євреїв депортували в табори смерті, які німецькі окупанти влаштували на теренах Польщі. І там вони гинули.

Через те, що нацисти знищували євреїв, по всій Україні багато містечок залишилися без єврейських громад. На момент приходу в Україну Вермахту і СС, в усіх українських громадах залишилися євреї, яких вони вбили.

"Але завдяки українцям, які рятували євреїв, своїх сусідів, співмешканців, люди виживали під час нацистської окупації – завдяки Праведникам народів світу. Вони вижили завдяки неєвреям, які жили на теренах України – українцям, полякам та іншим, які рятували їх, ризикуючи власним життям", — зазначив історик.

Подольський розповів, що великі єврейські громади були в Східній Галичині, на Львівщині, Франківщині, Тернопільщині, в Дрогобичі. Частину з них вбивали на місцях в гетто, інших депортували до таборів смерті Белжець чи Собібор.

"Близько 400 тисяч євреїв Східної Галичини загинули. На Волині – в Луцьку, Рівному і всіх містечках регіону, загинули близько 120 тисяч людей. Плюс – у великих містах", — зазначив історик.

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту: що треба знати

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня було запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі у 2006 році, але деякі країни відзначали цей день і раніше.

На державному рівні Україна приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (постанова ВРУ від 5 липня 2011). Хоч наша країна була однією з шести країн-ініціаторів прийняття відповідної резолюції ООН.

За інформацією Інституту національної пам’яті, у роки Другої світової війни жертвами нацистської політики стали шість мільйонів євреїв. З них 1,5 млн були дітьми.

Як повідомляв "Телеграф", 11 жовтня 2024 року у Бабиному Яру біля Менори відбулася традиційна Молитва на спомин жертв Голокосту. Саме там 29 вересня 1941 року, в день Йом Кіпур, нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. За один день було вбито понад 22 тисячі людей.