Температура океану б’є рекорди спеки вже 450 днів поспіль
Температура океану б’є рекорди спеки вже 450 днів поспіль

Температура океану б’є рекорди спеки вже 450 днів поспіль

За останні чотири десятиліття швидкість, з якою глобальні океани поглинають тепло, різко зросла. Нещодавнє дослідження показує, що темпи нагрівання океану зросли в чотири рази з кінця 1980-х років. Протягом цього раннього періоду температура підвищувалася приблизно на 0,06°C (0,11°F) за десятиліття. Сьогодні ця швидкість підскочила до 0,27°C (0,49°F) за десятиліття. Це прискорення пропонує чітке пояснення безпрецедентної спеки океану, яка спостерігалася у 2023 році та на початку 2024 року, коли глобальна температура поверхні моря побила рекорди протягом 450 днів поспіль. Професор Кріс Мерчант, провідний автор дослідження та науковий співробітник Університету Редінга, порівнює цю тенденцію з наповненням ванни гарячою водою.

«У 1980-х роках гарячий кран працював повільно, нагріваючи воду лише на частки градуса кожне десятиліття. Але тепер гарячий кран працює набагато швидше, і потепління прискорилося», – зазначив професор Мерчант.

Енергетичний дисбаланс Землі

Швидке нагрівання океанів пов’язане зі зростаючим енергетичним дисбалансом Землі. Цей дисбаланс виникає, коли планета поглинає більше сонячної енергії, ніж випромінює назад у космос. З 2010 року ця різниця збільшилася майже вдвічі через зростання концентрації парникових газів і зниження здатності Землі відбивати сонячне світло. Такі фактори, як танення полярного льоду та зміни хмарного покриву, зменшили відбивну здатність планети, утримуючи додаткове тепло в кліматичній системі.

Океани діють як основний поглинач тепла на Землі, поглинаючи понад 90% цієї надлишкової енергії. Дослідження підкреслює, що 44% рекордних температур океану під час нещодавньої події Ель-Ніньо – природного кліматичного явища, яке нагріває Тихий океан – можна віднести до цього прискореного поглинання тепла. Навіть якщо порівнювати з сильним Ель-Ніньо 2015–2016 років, подія 2023–2024 років виділялася завдяки швидшій тенденції потепління океанів за останнє десятиліття.

Вплив на потепління океану

Хоча природні кліматичні цикли, такі як Ель-Ніньо, сприяють короткочасним стрибкам температури, дослідження підкреслює, що діяльність людини посилює їх вплив. Ель-Ніньо 2023–2024 років стався на тлі океанів, які вже були готові поглинати тепло з безпрецедентною швидкістю. Дослідники виявили, що за останні роки поверхня моря настільки швидко нагрілася, що навіть помірна природна мінливість зараз призводить до екстремальних температурних рекордів. Ця синергія між антропогенним потеплінням і природними циклами має каскадний вплив. Тепліші океани посилюють урагани, порушують режим опадів і прискорюють танення льоду. Наприклад, каліфорнійський сезон лісових пожеж у 2024 році був посилений аномально високими температурами океану, які змінили атмосферну вологість і режим вітру.

Майбутнє прискореного потепління

Один із найяскравіших висновків дослідження полягає в тому, що загальне потепління океану, яке спостерігалося протягом останніх 40 років, може бути рівним – або навіть перевершеним – протягом наступних 20 років. Температура поверхні океану, яка відіграє вирішальну роль у регулюванні глобального клімату, зростає такими темпами, що можуть підштовхнути Землю до незворотних переломних точок. Це, зокрема, крах крижаних щитів, припинення океанських течій і відмирання життєво важливих екосистем, таких як тропічний ліс Амазонки. Тимчасові порушення порогу глобального потепління на 1,5°C (2,7°F), зареєстровані у 2024 році, незабаром можуть стати постійними без термінових дій. Метеорологічний офіс Великобританії зазначає, що кожна частка градуса, якої уникають, може запобігти катастрофічним наслідкам для екосистем і людських суспільств.

Читайте також -  Квантове стиснення відкриває шлях до надшвидких газових сенсорів

Потепління океану загрожує морським екосистемам

Наслідки потепління океану виходять далеко за межі температурних рекордів. Коралові рифи, на яких живе 25% морських видів, зазнають масового знебарвлення в безпрецедентних масштабах. Потеплі води порушують схеми міграції риби, загрожуючи глобальному рибальству та продовольчій безпеці. Види, які не здатні пристосуватися або переселитися, загрожують зникненню, тоді як інвазивні організми процвітають у змінених умовах. Прибережні громади також знаходяться під загрозою. Підвищення рівня моря, викликане тепловим розширенням і таненням льоду, загрожує низинним регіонам. Вторгнення солоної води в прісноводні системи ще більше обтяжує ресурси для мільйонів людей.

Закриття «гарячого крана»

Професор Мерчант підкреслює, що для уповільнення потепління океану потрібно «закрити гарячий кран» шляхом швидкого скорочення викидів вуглецю. Перехід на відновлювані джерела енергії, захист екосистем, що поглинають вуглець, як-от мангрові зарості та торфовища, а також впровадження практик сталого землекористування є критично важливими кроками. Уряди повинні визначити пріоритети політики, спрямованої на поступову відмову від викопного палива та стимулювання екологічних технологій.

Також відіграють роль індивідуальні дії. Зменшення споживання м’яса, зведення до мінімуму витрат енергії та підтримка кліматично-свідомої політики можуть спільно стимулювати системні зміни. Дослідження попереджає, що зволікання з діями призведе до зростання витрат – як економічних, так і екологічних – оскільки кліматичні катаклізми стають частішими та серйознішими.

Наслідки потепління океану

Нездатність зменшити викиди може призвести до незворотної шкоди. Фінансові втрати від кліматичних катастроф, від відновлення після ураганів до переселення переміщених громад, можуть сягнути трильйонів доларів щорічно до середини століття. Навпаки, інвестиції у відновлювані джерела енергії та стійкість до клімату пропонують довгострокову економію та створення робочих місць.

«Не робити цього коштує дорожче», — сказав Мерчант, вказуючи на зростаючий розрив між поточними зусиллями та тим, що необхідно для стабілізації клімату.

Гонка з часом

Результати дослідження є яскравим нагадуванням про те, що потепління океану є не віддаленою загрозою, а безпосередньою кризою. Кожен рік відкладених дій дозволяє «гарячому крану» працювати швидше, посилюючи ризики для майбутніх поколінь.

«Різниця між потеплінням на 1,5°C і 2°C може визначати виживання цілих екосистем», — зазначив професор Роуен Саттон з Хедлі-центру Метеорологічного бюро. Вікно для запобігання найгіршим наслідкам звужується, але воно залишається відкритим – якщо суспільства діятимуть рішуче. Дослідження опубліковано в журналі Environmental Research Letters.

Джерело матеріала
loader
loader