Пам'яті командира стрілецької роти Сергія Вдовіна

У мирному житті був пілотом і завжди любив небо

Сергій народився 12 вересня 1991 року в Одесі. Родина була пов'язана з небом: дід багато років працював авіаційним техніком, а батько був пілотом цивільної авіації. Мама працювала хірургом у дитячій лікарні, викладала навчальну дисципліну «Медична підготовка» в Одеському інституті народного господарства.

У 2009 році хлопець закінчив спеціалізовану школу №86 з поглибленим вивченням англійської мови. За спогадами класної керівниці Тетяни Володимирівни, Сергій мав неабиякі здібності до вивчення і природничих предметів, і гуманітарних.

Однокласники розповідали, що він був напрочуд щирим, добрим, веселим, врівноваженим, толерантним. Здавалося, навіть не вмів ображатися, бо сам ніколи нікого не ображав.

Після школи Сергій навчався в Одеському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Завжди мріяв стати пілотом. Тому вступив та успішно закінчив у 2014 році факультет льотної експлуатації Льотної академії Національного авіаційного університету.

Усі роки навчання виконував обов’язки старшини курсу. Також навчався на кафедрі військової підготовки за програмою офіцерів запасу.

Згодом Сергій продовжив практичне навчання у приватній авіаційній школі Миколаєва та отримав необхідну кількість годин нальоту для працевлаштування в авіакомпанію.

«Близько 6 років працював пілотом, був професіоналом своєї справи. Дуже любив небо та життя. В перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України пішов добровольцем до лав Збройних Сил України захищати рідну землю та свою родину від окупантів», - розповідають у Льотній академії.

Сергій служив командиром стрілецької роти. За успішне виконання бойових завдань був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест», пам’ятною відзнакою командира 122-ї окремої бригади «На захисті та обороні».

32-річний капітан Сергій Вдовін загинув 11 липня 2024 року поблизу населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області.

«Капітан Вдовін Сергій Сергійович – мужній воїн, справжній патріот, командир роти, який присвятив своє життя захисту нашої Батьківщини, загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині. Його відданість справі, мужність і рішучість завжди були прикладом для всіх, хто його знав. Він був не просто командиром, а лідером, який завжди йшов попереду, надихаючи своїх побратимів на боротьбу, і його ім'я завжди буде викарбуване в наших серцях», - повідомила звістку про загибель 122-та окрема бригада ТРО у Фейсбуці.

Близький товариш Сергія Володимир Халаїм написав про нього: «Ти був людиною слова і тим, на кого завжди можна було покластися. Невимовно тяжко приймати той факт, що тебе більше з нами немає. Честь і слава герою!»

Командир частини, де служив Сергій, згадує про воїна так: «Під час служби на посаді командира взводу він продемонстрував вражаючі навички лідерства та тактичної майстерності, що суттєво вплинуло на підвищення ефективності його підрозділу. Бойовий шлях «Льотчика» був сповнений героїчних вчинків та непохитної відданості. Ми будемо пам’ятати його як Героя, який до останнього подиху боровся за мир і свободу. Вічна пам’ять та слава полеглому захиснику».

Без рідної людини залишилася сім’я: Сергій був люблячим сином, братом, чоловіком та батьком.

Із загиблим воїном попрощалися 26 липня 2024 року в Кропивницькому. Сергій Вдовін похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.

Шана Герою!

Фото: Українська державна льотна академія, Суспільне