Чому Росія ніколи не віддасть Асада новій владі Сирії

Якщо нова влада відмовиться грати за правилами РФ, для неї кращим варіантом буде перетворити Сирію на неконтрольовану державу, де існує безліч центрів сили.

Росія провела переговори з новим лідером Сирії Ахмедом аль-Шараа, на яких, окрім відшкодування збитків, від неї зажадали видачі колишнього президента Башара Асада, якого переховує у себе Москва.

Видача Асада Росією новій владі в Сирії абсолютно невигідна. Тому що тоді він заговорить, і, очевидно, його доля буде зовсім іншою, ніж у Каддафі. Його будуть судити, а не вбивати. Він почне розповідати про все: про Росію, про те, як вони разом планували удари по Алеппо, займалися наркобізнесом і багато чого іншого, що дуже невигідно Росії. Тому насправді навіть не фінансові компенсації за знищені сирійські міста російськими бомбардуваннями, а саме передача Асада є серйозною проблемою для Росії у вимогах, які де-факто висунула нова влада Сирії.

Тому росіяни будуть намагатися діяти традиційно: шукати вразливі місця нової влади, демонструвати свою потрібність, створювати проблеми й одночасно пропонувати їх вирішення, підкуповувати потрібних осіб. Вони також будуть шукати персональну вигоду для Шараа чи окремих людей у його оточенні, стравлювати між собою окремі фракції ісламістів, які прийшли до влади – створювати їм проблеми та їх вирішувати через деякий час, коли ті стануть загрозою для Шараа чи нової влади.

Тобто Росія використовуватиме всі бандитські методи, які застосовували кримінальні угруповання 1990-х у Росії та Україні. Та й загалом РФ буде інвестувати в нестабільність у Сирії. Вкладатимуть ресурси в те, щоб різні фракції воювали між собою, щоб радикальні екстремістські сили з обох боків – серед ісламістів, залишків колишнього режиму, курдів та етноконфесійних меншин – антагонізувалися.

Мета одна – зменшити легітимність влади та зробити її слабшою. Якщо Шараа повністю відмовиться грати за правилами Росії, для неї найкращим варіантом буде перетворити Сирію на неконтрольовану державу, де існує безліч центрів сили. Щоб у кожному регіоні чи місті були окремі польові командири, з якими доведеться домовлятися, тому що тоді сильна централізована держава буде неспроможна видворити російські війська.

Чи можуть цьому завадити Туреччина та США? Невідомо, бо це завжди динамічний процес. На такі питання ніколи немає однозначної відповіді наперед.

Чому розумні люди не починають війну? Тому що у війни ніколи немає прогнозованого результату, якщо тільки ти не маєш переваги над супротивником у 10 чи 100 разів. У сирійському варіанті такої переваги немає. Тому теоретично завадити планам Росії можливо, але практично – ніхто не знає відповіді.

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, спеціально для Главреду