Будівельники українського "зіккурату": що відомо про загадкову Катакомбну культуру
Будівельники українського "зіккурату": що відомо про загадкову Катакомбну культуру

Будівельники українського "зіккурату": що відомо про загадкову Катакомбну культуру

Бронзове століття на території України нудним не було.

Серед народів, які населяли територію сучасної України у бронзовому столітті, напевно найвідомішою залишається Катакомбна культура.

Завдяки роботі археологів, загальна поінформованість про цей період зростає.

Катакомбна культура здебільшого асоціюється з кочівниками, але постійні поселення в них теж були.

А деякі їхні пам’ятки взагалі могли б за кращих обставин затьмарити британський Стоунхендж.

Але про все по черзі.

Хто всі ці люди?.

Свідчення перебування людей Катакомбної культури можна знайти на широких теренах від Румунії до Уральських гір.

А існувала вона в період приблизно від 2500 до 1950 до нашої ери, тобто близько чотирьох тисяч років тому.

Більш рання Ямна культура на піку свого розвитку розселилася на величезних територіях, де зазнавала впливу сусідніх народів.

Ця поступова трансформація зрештою призвела до того, що багато "пост-ямних" культур виявилися дуже несхожими один на одного.

Розселення Катакомбної культури обведено пунктиром.

Генетично Катакомбна культура сильно нагадує "ямників", проте в останні роки було виявлено їхній зв’язок з населенням Кавказу та Європи.

Щодо сучасних українців, то дослідження показали, що вони ближчі до людей Ямної культури, ніж до Катакомбної.

Це вагомий аргумент у бік того, що "катакомбники" швидше за все не були нашими предками.

Якщо попередня Ямна культура відрізнялася карими очима, каштановим волоссям і "проміжним" кольором шкіри, то у "катакомбників" вже зустрічаються маркери, що відповідають за світлу шкіру та світле (а можливо навіть і руде) волосся.

Середній зріст у чоловіків складав 165-175 сантиметрів, а у жінок 155-165 см.

Одна з реконструкцій лиця чоловіка "катакомбника".

До речі, наприкінці 2023 полтавські археологи змогли відновити зовнішній вигляд шаманки Катакомбної культури, а подивитися на неї можна навіть у віртуальній реальності.

Свою назву ці люди отримали від традиції ховати своїх померлих у глибоких ямах із характерною бічною камерою, в яку поміщали тіло.

Вхід у камеру зазвичай закривали колесом.

Реконструкція місця поховання.

Ну майже.

"Ямники" у свій час стали першою європейською культурою, яка перейшла до кочового способу життя, тому не дивно, що тривалий час "катакомбники" теж сприймалися як високомобільні скотарі.

Втім, у Катакомбної жодних підтверджень такої практики виявлено поки що не було.

Однак коні все ж таки були невідійманою частиною життя цих людей, про що говорять хоча б повсюдні знахідки легких двоколісних "колісниць".

Повноцінною колісницею цей візок, втім, ще не був, оскільки його відмінна риса — колесо зі спицями — на той час ще не було винайдено.

Але можна побачити, що роботи у цей бік уже велися.

"Колісниця" катакомбників.

Масивні чотириколісні вози теж залишалися у використанні, але, швидше за все, вони запрягалися биками.

Все це вже напевно створює в голові образ напівдиких племен, які бродять туди-сюди за стадами корів, овець чи коней.

Але є і свідчення того, що місцями вони все ж таки створювали повноцінні поселення і займалися землеробством.

Наприклад, рештки будівель з кам’яним фундаментом було виявлено біля Матвіївки (Миколаївська область) та Мартового (Харківська область).

До речі, любителі історії, напевно, знають про острів Байда (або Мала Хортиця) на Дніпрі, де Дмитро Вишневецький заснував прототип Запорізької Січі.

Так ось, цей острів та його оборонний потенціал оцінили ще "катакомбники", які звели на ньому кам’яну фортецю з ровом! (Заради справедливості слід зазначити, що перше поселення там датується ще часом Середньостогівської культури 4500-3500 років до нашої ери).

На жаль, через активне використання острова в не такі віддалені часи, ми навряд чи зможемо сказати, як виглядала фортеця "катакомбників".

Однак сам факт її наявності там говорить як мінімум про те, що їхнє життя мирним не було.

А також, що вони могли за бажання будувати комплексні структури.

На зразок Молочанського святилища.

Потрібно збудувати зікурат!.

Молочанське святилище в основному асоціюється з ритуалами слов’ян, проте воно було збудовано раніше.

Набагато раніше.

До часів приходу наших предків у ці землі, йому вже було понад дві тисячі років!.

Йдеться про курган заввишки 8 метрів і діаметром у сотню метрів, розташований біля населеного пункту Виноградне (Запорізька область).

Розкопки тут велися ще на початку 80-х років минулого століття під керівництвом доктора історичних наук Сергія Пустовалова.

Під час розкопок було виявлено поховання людей Ямної культури, що говорить про те, що навіть за часів "катакомбників" місце вже давно використовувалося.

Втім, саме представники Катакомбної культури (або принаймні люди, які жили в той же період) почали будувати щось, що Пустовалов порівнює з шумерським зікуратом в Урі (Месопотамія).

Зіккурат в Урі.

"Виявлене святилище є унікальною спорудою.

У Північному Причорномор'ї відомі кургани без поховань, які використовувалися, можливо, як святилища, але їх конструкція різко відрізняється від описаного вище.

Це, як правило, насип з плоскою верхівкою.

Ідея платформи із складними пандусами налічує тисячолітню історію на Близькому Сході.

Зіккурати в Урі, Вавилоні припускають наявність складного пандусу, де головна дорога розходиться на два чи три спуски.

Наявність у святилищі стел між північними входами та вівтарем на верхівці нагадують про ритуали, що існували у хетів", — писав Пустовалов.

Спочатку комплекс мав форму, що нагадує зірку, від якої в різні боки відходили 13 доріг.

Але через багато років активного використання він набув більш звичного вигляду кургану.

Фаза 1.

Фаза 2.

Фаза 3.

Вид на місце розкопок зверху.

Щоб яскравіше проілюструвати стародавність цього комплексу, можна згадати, що відомий у всьому світі Стоунхендж почали будувати десь у 3100 до н.

е., а завершили приблизно в 1600 році до н.

Молочанське святилище було створено у період 2000-1800 років до н.

Тобто хоч Стоунхендж почали будувати раніше, але закінчили роботи пізніше.

Виходить, період активного використання обох пам’яток приблизно збігався.

Хіба не вражає?.

Шкода, але 2022 року Виноградне опинилося під російською окупацією, а тому про долю унікального стародавнього святилища залишається лише здогадуватися.

На жаль, не буде великим сюрпризом, якщо виявиться, що росіяни зруйнували його або розібрали на будматеріали для землянки в якійсь Сизрані.

Однак закінчувати на песимістичній ноті автору не хотілося б, а тому розглянемо ще одну "слизьку" гіпотезу.

Здавалося б, до чого тут давня Греція.

В археологічних колах в останні роки звучать припущення, що Катакомбна культура є предтечею Мікенської цивілізації — попередниці тієї самої класичної "давньої Греції".

Можна було б подумати, що це звичайна конспірологія, але на схожості вказав відомий археолог та історик Девід Ентоні у своїй книзі "Кінь, колесо та мова" (The Horse, the Wheel, and Language).

Ця робота вважається однією з найавторитетніших у сфері індоєвропейської історії.

"Катакомбники" зникли з території України десь 1950 року до нашої ери, а Мікенська цивілізація з’явилася близько 1800 року до нашої ери.

Люди в обох суспільствах практикували схожий стиль поховання з бічними камерами, а також вели войовничий спосіб життя з великою значимістю зброї та колісниць серед еліт.

Крім того, є схожості й в деяких предметах побуту, на кшталт нащічників для коней та дизайну списа.

Крім того, прихильники цієї теорії вказують і на те, що золота "маска Агамемнона" (знайдена в 1876 році в Мікенах Генріхом Шліманом) дуже ж нагадує глиняні маски "катакомбників", які періодично знаходять у їх похованнях.

Втім, "маска Агамемнона" була виготовлена приблизно на 400 років пізніше за глиняні маски Катакомбної культури, а це досить значний термін.

Маска катакомбників.

Маска Агамемнона.

Противники цієї гіпотези вказують також, що у мікенців є лише дуже маленька частка генетичного матеріалу східних степовиків, та й чітких свідчень їх проникнення до Греції нині немає.

Тому безперечно можна сказати лише одне — припущення про "катакомбне" коріння Мікенської цивілізації хоч і гарне, але краще почекати більш вагомих аргументів.

То куди вони поділися?.

Хоча на карті території "катакомбників" виглядають великими, але за фактом вони були практично порожніми.

Оцінка чисельності древнього населення справа складна і не завжди точна, особливо коли йдеться про кочовий народ.

Виходячи з кількості курганів, поселень та поховань вчені вважають, що чисельність усіх людей Катакомбної культури, які жили в один момент часу, можна оцінити приблизно в 50-100 тисяч осіб.

Якщо взяти за середню популярну в інтернеті оцінку у 60 тисяч осіб, то для порівняння можна сказати, що це приблизна кількість населення міста Бориспіль на 2022 рік.

Вважається, що період зникнення "катакомбників" збігається з часом, коли до Європи прийшла посуха, що зробило скотарство дуже проблемним.

На тлі цього з північного Кавказу їх видавлюють представники південнокавказької Лолінської культури, цей процес супроводжувався жорстокими конфліктами (цей час, до речі, вважається найкривавішим періодом в історії Каспійсько-Понтійського степу).

І обидві культури в результаті були витіснені Зрубною культурою, яку через кілька століть змінять або поглинуть скіфи.

Генетичні дослідження показують, що частина людей Катакомбної культури була асимільована "зрубниками" і фактично нікуди не йшла зі своєї землі, просто перейшла до повністю осілого способу життя заради стабільного врожаю зернових.

Деякі групи могли мігрувати в інші місця, які більш підходили для тваринництва, однак через нечисленність вони втратили свої відмінні риси та змішалися з локальними народами.

Хай там як, близько 1950 року до нашої ери Катакомбна культура припинила своє існування, хоча її спадок деякий час проглядався у традиціях пізніших культур.

Теги за темою
Україна
Джерело матеріала
loader
loader