Нещодавно один медіаменеджер поскаржився мені, що його компанія хотіла би зняти новий проривний комедійний продукт, але не виходить: з огляду на складний емоційний новинний фон сценаристам наразі не вдається весело жартувати. Водночас глядачі, звертаючись до телебачення, все більше прагнуть ескапізму від тих самих новин.
З маркетинг-директоркою Starlight Media Оленою Мартиновою ми поговорили і про цей ескапізм, і про нормалізацію воєнної реальності, й про велике повернення «Фактів» і «Вікон» (одного дня це обов’язково станеться). А почали ми розмову з діяльності Starlight Media в США: адже читачі «Детектора медіа» теж заслуговують на оптимізм.
— Олено, я так розумію, якщо ви багато часу проводите в США, то є динаміка зі Starlight Creative (аудіовізуальне агентство в складі Starlight Media, яке під час повномасштабної війни відкрило представництво в Північній Америці — «ДМ»)? Розкажіть, будь ласка, про це і що зараз загалом відбувається на американському телеринку.
— У 2024 році ми дійсно змогли розширити співпрацю Starlight Creative з американськими замовниками: ми працюємо і з Disney Corporation, і з Warner Brothers, і з Discovery. Також ми співпрацюємо з трьома агенціями, які своєю чергою мають замовлення від платформ: Netflix, Amazon. Ми були долучені й до промоції серіалів, і до підготовки нових проєктів, і до великих спортивних трансляцій. Тобто в нас розширюються і кількість контактів, і лінійка проєктів і продуктів.
Дуже цікаво спостерігати, як у США розвивається індустрія, бо класичне телебачення починає рухатися в бік VOD-платформ. У нас в Україні права на великі спортивні трансляції також викупають великі платформи, й далі в них починається перший досвід роботи з прямоефірними трансляціями масштабних подій. Деякі проєкти платформи втілюють самі, деякі — з командами бродкастерів, коли умовний CBS робить щось для Netflix. І ми бачимо, як люди, котрі завжди були сфокусовані на скриптед-контенті, просто в процесі проєкту розуміють потребу в тих інструментах, які для телебачення є звичним життям. Тому що телебачення завжди переймається тим, що відбувається в прямому ефірі, ми розуміємо, що таке тут і зараз, коли немає можливості перемотати чи щось змінити. Розширення експертизи прямого ефіру від телебачення на нових дистриб’юторів — це цікава історія.
Олена Мартинова та Галина Петренко під час інтерв'ю
Друге цікаве спостереження — це штучний інтелект, і я є прибічницею думки, що кожному треба «наймати» штучний інтелект до себе на роботу. Тобто кожна людина, яка хоче інвестувати більше свого потенціалу в креатив чи стратегію, має опанувати штучний інтелект, щоб він перебрав на себе бодай частину рутини. У США щоразу прямо в брифах прописують, що зі штучного інтелекту дозволено використовувати, а що — ні. І ми декілька разів стикалися з тим, що наш улюблений Midjourney й інші популярні серед широкого загалу платформи заборонені, бо ризик порушення авторських прав набагато суттєвіший, ніж вигода від швидкості чи різноманіття концептів. На відміну від США, на нашій території всі дуже спокійно працюють із викликами, які створює штучний інтелект для авторських прав.
І, звісно, ми стикаємося з розвитком технологій, численними запусками IT-інструментарію, який допомагає працювати з аудіовізуальним контентом: монтувати його, відбирати. Зараз ми тестуємо один стартап. Це технологія, яка дозволяє зі свого бібліотечного контенту дуже швидко робити контент для соціальних медіа – зокрема, нарізати короткі ролики. При цьому їхня ставка — на те, щоб був не тільки монтаж чи відбір кадрів, бо таких пропозицій багато. Вони пропонують також копірайт, створення хедлайнів, які відповідають не тільки фільму, котрий промотується, а ще й його бренду, аудиторії. Тобто це цікава розробка, і зараз ми дивимося, чи вона нам підходить — зокрема, як вона працює з українською мовою.
І третій великий тренд, який у нас також поширений, — це колаборації. Кожен медіабренд, який розгортає будь-який великий проєкт, має бачити, як цей проєкт працюватиме в колаборації зі спонсорськими брендами. Не можна просто попросити грошей на підтримку шоу. Це складний дизайн маркетингової системи інтеграцій. Кейс, який зараз на слуху — промоція «Гри в кальмара» в McDonald’s. Головне тут — цілеспрямований пошук партнерств, коли McDonald’s не тільки намагається залучити якомога більше людей, які люблять бургери, а хоче бути для них у топі, сучасним, трендовим, модним. І тому шукає все трендове й модне, попри те, що в самому McDonald’s є потужні власні (owned) медіа, які забезпечують комунікацію зі споживачами.
Ці три тренди пронизують усі аудиторії. І вони, як на мене, або вже присутні в нас, або незабаром почнуть відбуватися.
— Я теж подумала, що з вашого опису американський ринок звучить схоже на український, хоча зрозуміло, що наповнення може бути іншим. Чи можемо ми сказати, що американський телевізійний ринок, як і раніше, задає тренди, а ми рухаємося за ним і між нами якась кількість років розриву? Чи глобалізація і проникнення технологій скоротили його тривалість?
Галина Петренко та Олена Мартинова під час інтерв'ю
— Я би ділила на два сегменти. Перший — це сам контент. Рівень виробництва контенту в американській індустрії — дуже високий. Добре, що ми також трохи рухаємося в цьому напрямку, але в США діє сторічна індустрія з традиціями, експертизою, знаннями, технікою. Вони відкриті, з ними можна працювати, але їхнє глобальне бачення масштабніше, ніж будь-яке локальне. Тут навіть не питання України, мова саме про будь-яке локальне.
А все, що відбувається з технологіями — це інша історія. Як на мене, будь-яку технологію рухає, перш за все, криза, коли ви починаєте шукати, як зробити кіно без електрики або дистанційно. І тому великий український виклик, у якому ми зараз і живемо, і працюємо, весь час штовхає нас до пошуку інноваційних рішень. І в цьому питанні ми не так щоби на рівних з американцями, але рухаємося швидше, бо нас клює болючіше. Візьмемо до прикладу стартап, про який я розповідала до цього. Яка думка у людей з інших країн, коли вони чують про цю ідею? Вони розуміють, що є високий попит на виробництво контенту для соціальних медіа, велика бібліотека, і тут можна заробити гроші, але якщо не впроваджувати технології, то потрібно найняти десять співробітників замість одного. І це питання просто того, скільки грошей витрачає їхня компанія на підготовку таких відео. А для нас питання: або ми це зробимо, або ні. Ми не розмірковуємо, витратити на це 5 або 10 тисяч; у нас є 2 тисячі — й для того, щоб 10 людей отримували заробітну оплату, ми маємо це зробити. Тобто інколи ставка на операційному рівні трохи вища.
Але будь-яка інновація — це інвестиційні гроші, можливість мати час на експерименти, тому подивимося, куди все це нас заведе. У будь-якому разі, в України інноваційний потенціал з огляду на виклики дуже великий. І це стосується всього — від військової індустрії до креативної, і культурної зокрема. Як нам з учетверо меншим населенням зробити так, щоб нас було чути так само як 143 мільйони цих божевільних? Чи в принципі це можливо без інновацій? Як на мене, тільки інновації й можуть забезпечити стабільну перевагу, тоді як, наприклад, креатив здатен додати лише ситуативні спроможності.
— Причому ці 143 мільйони принаймні в інформаційній сфері не бояться експериментувати. Таке враження, що вони мають право на помилку. Можуть пробувати багато чого, і якщо в них щось не вийшло — списали, побігли далі. Але вони це вкладають не в щось конструктивне, не в прогрес, а в зло, руйнування.
— Якось на зустрічі з американськими колегами ми говорили, що в нас є принаймні один позитив: всі погані новини дуже скоро закінчуються. Тобто сьогодні погана новина є, завтра її не буде, правда, може прийти наступна погана. І це розуміння, що будь-яка криза минає, трохи полегшує сприйняття. Я вірю, що росіяни будуть дуже довго відповідати за все, що вони роблять. А наше велике завдання — зробити так, щоб Україна не могла втратити свою історію. Я маю на увазі не минуле, а скоріше власну розповідь про те, що відбулося, об’єктивну версію подій.
Галина Петренко та Олена Мартинова під час інтерв'ю
Starlight Media — це один з основних потужних гравців на мас-маркеті, який робить оці історії. І для нас є два виклики. Перший — це нова реальність, новий вміст життя. По суті, оновлена, перероджена країна. А другий виклик — це фіксація в наших історіях того, що відбувається, щоби робити їх гучними. Такими, щоб усі їх розуміли й не було можливості перекричати, піддати сумніву те, що зараз відбувається. І нам самим треба не забути про те, якими ми були 2022 року. Звісно, що всі втомилися, але це такий великий культурний виклик, який ми всі маємо прийняти. У нас немає навіть вибору, приймати його чи ні: або це робимо ми, або його приймає наш опонент.
— Пригадую, як розказувала одному з американців про ваш серіал «Перевізниця». І людина, яка ніколи не бачила цей контент і я думаю, що й не чула про нього, одразу сказала: «Це пропаганда». Я перепитала, чи він серйозно вважає, що Gaumont вляпався в пропаганду. Але розумію, що таке упередження може бути, бо українці — начебто зацікавлена сторона. Як у вас рухається напрямок міжнародної копродукції?
— По-перше, 2024 рік для Starlight Media дійсно став роком «Перевізниці», бо це була велика прем’єра і для нас, і для наших партнерів. По-друге, ми зараз збираємо нагороди за цей серіал: «Перевізниця» визнана найкращим неангломовним серіалом року C21 International Drama Awards, а також отримала срібну відзнаку престижного фестивалю європейського мовлення Prix Europa та перемогу у категорії «Кращий серіал року» VIII Національної кінопремії «Золота дзиґа». Це історія про людей. А такі історії достатньо глобальні, про складні думки та вибір, тобто радше про особисті питання.
Зараз ми маємо перелік із 60 проєктів, які накреативили торік разом із нашими шоуранерами. Вони на різних стадіях пропрацювання: десь це просто ідея, яка чекає свого часу. Але нашій команді, яка опікується копродакшном, нарешті є що пітчити. Це і комедії, і мелодрами, і детективи. Коли ми робили внутрішню презентацію цих 60 проєктів, це було дуже натхненно. Бо «Перевізниця» показала, що ми можемо й хочемо працювати дійсно на європейському рівні.
Тобто ми заходимо на новий більш потужний етап. Зараз тиха стадія, коли ідуть розробки, гучних заяв у цьому напрямку найближчим часом скоріше не буде. Зробимо великий сезон на майбутнє. По одному проєкту працюємо з британцями та литовцями. І з Gaumont розробляємо декілька продуктів. Нас також тішить, що організована нами тоірк Майстерня шоуранерів теж зробила свій внесок: на виході ми отримали п’ять історій, майже всі — з копродукційним потенціалом. Один із цих проєктів ми нині обговорюємо з італійськими партнерами.
— У наших документалістів є навіть поодинокий кейс, який замахнувся нафандрейзити з європейських фондів бюджет близько мільйона євро, і доволі успішно рухається в цьому напрямку. Але коли ми читаємо титри цих документальних фільмів, знятих у копродукції, то там багато іноземних прізвищ. У принципі, це добре, бо індустрія інтегрується в європейський простір навіть швидше, ніж країна в цілому. Але є проблема: фонди вимагають, щоби більшу частину роботи зробили на території країн їхнього походження. Чи в комерційному секторі така ж вимога щодо географії?
— У кожного партнера, який заходить у копродакшн, є своє розуміння, в що він вкладає гроші. Хтось поповнює бібліотеку, хтось шукає яскравий іміджевий проєкт. Чи є в нас партнери, які говорять, що інвестують гроші, але хочуть, щоб частково проєкт був зроблено на їхній території? Так, є. Чи є партнери, які просто хочуть вчасно отримати готовий продукт із можливістю адаптації та не претендують на те, щоб бути дотичними до виробничого процесу? Є й такі. І ми як ініціатори кожного проєкту також розуміємо, що і для чого робимо. І якщо ми бачимо, що конкретна пропозиція дозволить нам дійти до своєї цілі, не завадить зробити хороший продукт і не буде порушувати очікування інших партнерів, то, звісно, ми за неї беремося. Що стосується роботи з іноземними спеціалістами, то інколи ми самі зацікавлені, щоби вони доєднувалися навіть суто до наших проєктів, не копродукційних. Перш за все, це стосується скрипт-докторів. Бо наше завдання — робити найкращі історії. Для цього повинна бути потужна професійна команда, яка постійно розвивається. Ми використовуємо будь-яку можливість співпраці зі скрипт-докторами високого рівня, якщо розуміємо, що бюджет це дозволяє і продукт вимагає.
І навпаки, і ми як Starlight Creative, і наш продакшн працюють на іноземні проєкти як підрядники. Ось такий обмін креативною енергією.
— Минуле інтерв’ю з вами ми робили влітку 2023 року, коли були певні позитивні очікування в суспільстві від українського контрнаступу. Ми говорили, що зміну настроїв аудиторії потрібно враховувати й при створенні продукту, й у комунікаціях, і що потрібно достатньо далеко наперед вгадувати, якими вони будуть. Чи зараз у порівнянні з літом 2023 року ви бачите, що настрої суспільства помітно змінилися?
Галина Петренко та Олена Мартинова під час інтерв'ю
— Є розуміння, що люди прагнуть більшого ескапізму: більше контенту, який їм дасть емоційну силу. Тобто комусь треба відпочити й подивитися детектив, де зло буде покаране тут і зараз, на 45-й хвилині, щоби зрозуміти, що це може відбутися і в його житті. Декому треба просто посміятися. Декому треба розуміти, що життя триває: це наша історія з поверненням «Холостяка» як формату. Це був важкий виклик: поєднати складні теми, яких люди часто хочуть уникнути, з жагою романтики. Я вважаю, що це вдалося і команді, яка робила проєкт, і команді маркетингу, яка його просувала.
А з іншого боку, попри бажання втекти від проблем, усе одно є попит на інформацію, попри те, що знижуються рейтинги у всіх новинних форматів, бо їх неможливо споживати в тому обсязі, в якому це робили у 2022 та 2023 роках. Але попит на розуміння того, що зараз відбувається, як бути готовими до нових випробувань, також є. Є він і на історичний і культурний контекст: хто ми, які наші герої, історія, література — це, як на мене, довгостроковий тренд.
Комедія, детектив, серіал, стендап, театральна вистава — ми лікуємо наші душевні рани цим усім, і це формує наш контентний попит. Драма — менш затребуваний жанр, бо її вистачає в житті. Це не означає, що екшн чи трилер не можуть зараз бути успішними: навіть такий лихий хорор як «Конотопська відьма» — це робоча історія.
Але в нас, як я говорила, такий виклик: треба рухатися далі, не тільки відволікати, а ще й формувати нову рольову модель. «Холостяк» — це видатний проєкт, який направлений на те, щоб трансформувати культуру і сприйняття, порушувати складні питання, а також показувати ці стосунки нового часу та життя після травм красиво, сексуально, нормалізувати нову реальність. Також у 2025 році СТБ повертатиме до ефіру проєкт «Зважені та щасливі», але ми будемо в ньому розглядати ширший спектр розладів харчової поведінки, яка формується під стресом. Тобто якщо говорити офіційно, то це про ментальне здоров’я, але неофіційно кажучи, це буде проєкт, який допоможе прикладами, рольовими моделями, а інколи й гумором чесно поговорити кожному про себе: що ми відчуваємо, які болі в нас є, які є засоби роботи з цим. І показати, що можна виходити зі складних ситуацій і повертатися до здорового життя. Команда проєкту сприймає це як особистий виклик і готується до нього.
— Які ще знакові проєкти на новий сезон ви хотіли б відзначити?
— У новому сезоні у нас буде 50 праймових проєктів, які ми будемо активно просувати й виробляти: загалом ми виробимо понад 1000 годин прем’єрного контенту, більш ніж половину — власним продакшном. Плюс 3000 годин новинного контенту. Що стосується проєктів, які формуватимуть новий контекст, то на СТБ це «Зважені та щасливі» й «МастерШеф» у новому павільйоні. Також на СТБ буде багато серіалів, зокрема нових. Ми почнемо сезон із нових епізодів серіалу «Лікарка Ковальчук», а також прем’єрного проєкту «Кохання та полум’я»: це з одного боку мелодрама, а з іншого — це світ ДСНС, пожежників, які рятують людей, тобто сучасна історія. Буде новий сезон серіалу «Кава з кардамоном. Сила землі». Також СТБ працює над проєктом «Обмежено придатні» від творців «Уроків толерантності». В серіалі буде вже знайома глядачам родина Найдюків, яка тепер бореться з власними викликами та випробуваннями у контексті драматичних суспільних змін. Виробництвом займається Solar Media Entertainment спільно з телеканалом СТБ за підтримки USAID, режисером буде Аркадій Непиталюк.
На Новому каналі вийдуть нові форматні студійні шоу, одне з них — «Місто та село» — буде запущене цієї весни. В ньому зʼявляться нові обличчя каналу, ведучі Андрій Черепущак (Галицька діва) та Катерина Олос. Це квіз, але ідея в тому, що одна команда гравців представляє село, а інша — місто. Це будуть різні погляди. Але також зауважу, що зараз у нас грань між містом і селом дещо стирається через високу міграцію людей, коли хтось вимушено переїжджає, шукаючи життя в спокійнішому місці за межами великого міста. А хтось, навпаки, повертається в місто, бо тут більші можливості почати спочатку. І цей мікс і відносин між регіонами, і відносин великих і маленьких міст — це також один із трендів, який зараз оживляється. І ми хочемо працювати з цим, бодай і в розважальному контексті.
Також канал готує прем’єру реаліті «Мамо, ваш вихід!», де свекрухи та невістки об’єднаються в команди та змагатимуться за звання найкращої пари й намагатимуться знайти спільну мову. Ще Новий канал працює над поверненням «Київ вдень і вночі». Ну, і ми дуже чекаємо першу кінопрем’єру Лесі Нікітюк у кіно, вона відбудеться вже цієї весни, це наше партнерство з Film.ua.
На ICTV2 буде п’ять нових проєктів, які претендуватимуть на франшизи. Подивимось, як вони зайдуть. Це детективи — від іронічного до ситкому й трилерів зі шпигунською тематикою. Це і «АТП Перевізники»: історія одного транспортного підприємства, яке намагається виживати в сучасні часи. І «Митець», і «Майор Сковорода», і великий спільний проєкт з МВС «Служба 112», який ми запускаємо у виробництво — процедурал про світ екстрених служб: пожежників, поліції, швидкої, парамедиків. Буде й новий сезон «Хто хоче стати мільйонером».
І в нас багато звучатиме тема ветеранства: це червона нитка, важлива історія. Бо буде ще новий «Холостяк». Жінкам треба вірити, що в них буде побачення. Також ми покажемо серіал про повернення воїна до цивільного життя — він уже в постпродакшні. Ветерани та ветеранки будуть з нами й у розважальному контенті: зокрема, ми плануємо залучити їх як учасників у «Зважені та щасливі», «МастерШеф», «Хто зверху?». Ведучий «Ранку у великому місті» на ICTV2 Олександр Швачка, наш ведучий і ветеран, продовжує активно працювати й розвиватися в нашому ефірі. Тобто ця тема для нас важлива, і ми радіємо, що до нашої ініціативи доєднується й бізнес, із яким ми співпрацюємо. Starlight Media за експертної підтримки Veteran Hub у колаборації з Forbes Ukraine і за підтримки Міністерства у справах ветеранів розробила Принципи бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок. Цей документ підписала вже 21 велика компанія.
— У «Детектора медіа» є проєкт, де ми спонукаємо журналістів-новинарів зі східних і південних областей проводити в місцевих школах уроки медіаграмотності. Школярі як аудиторія в принципі потребують особливого підходу, бо переважно не цікавляться суспільно-політичним контентом, так що це виклик для новинарів — знайти до неї підхід. Але один із журналістів під час тренінгу поставив запитання, на яке у нас не знайшлося відповіді: що робити з тим, що багато дітей шкільного віку виїхали за кордон? Як ми їх можемо утримувати в українському контексті своїм будь-яким контентом, хай навіть розважальним? Чи є у вас поради, як це зробити?
— Потрібно робити якісний контент, займатися активною дистрибуцією, формуванням спільнот. Бо діти спілкуються і між собою, зі своїми друзями. Але я розумію, що це не прибуткова історія.
Контент радше має бути про них, відповідати на їхні запитання, а не активно просувати державні наративи. Тобто ці наративи мають бути, але це тонка матерія. І якщо ми зможемо зберегти в цьому контенті українську мову — цього досить, щоби родини не втрачали зв’язок із країною. Потрібно також просування наших музикантів, музичного контенту. Діти мають пишатися. Їм подобається те, що модно, що подобається друзям.
Олена Мартинова
Кожного разу, коли ми обговорюємо, куди держава має витрачати гроші, ми маємо чесно собі говорити: якщо дитина чи доросла людина не дивиться в ютубі український серіал, вона буде дивитися російськомовний. Що би не відбувалося, людина хоче відволіктися та йде на платформу, де може це зробити. І якщо система не пропонує їй нічого цікавого з нашої країни, то наступним стоїть російськомовний продукт. Це велике державне питання: де залучати інвестиції, щоби такого українського контенту було доволі багато і він був якісним.
— Якщо говорити вже не тільки про молодь, а про всіх українців, які є за кордоном: чи бачите ви по переглядах вашого контенту в диджиталі, що кількість людей, які дивляться його з-за кордону, є стабільною? Чи є відтік цієї аудиторії?
— Ні, відтоку немає. Бо наші люди, які живуть за кордоном, теж дивляться контент, щоби відпочити. І в цей час їм потрібно, щоб була зрозуміла мова, знайомий культурний контекст. Так що ми не втрачаємо аудиторію з-за кордону. Навпаки, ми не одразу викладаємо в ютуб «МастерШеф» чи «Холостяка», і у форматних проєктах є заборонені території. І тут скоріше інше питання: як людям, які хочуть подивитися наш контент, це зробити.
— Ви назвали дуже цікавий тренд про стирання кордонів між містом і селом. Чи є ще якісь тренди в аудиторії, які варто зауважити? Можливо, зміни відбуваються зі старшими людьми?
— Існує глобальний тренд так званої срібної економіки. Завдяки технологіям, прогресу люди живуть довше. І у той час, коли вони вже не працюють, можуть витрачати гроші, або в них багато вільного часу, який вони можуть заповнювати чимось додатковим. Це такий сегмент економіки, який орієнтується на дорослих людей. У випадку України я не думаю, що дорослі люди загалом мають багато грошей, але війна зсунула рамки: мають працювати всі, хто можуть. І розуміння пенсії як відпочинку пішло з порядку денного. Тому, як на мене, доросла частина аудиторії буде розширювати свій активний період. Сумно, але ми як країна дорослішаємо. Невідомо, що ми будемо робити з демографічною кризою. Всі, хто працює у бізнесі, розуміє, що внесок людей 45—50 років і старше в продажі буде збільшуватися. Тому що фізично цих людей буде більше. І кожен бізнес зараз починає адаптуватися, розмірковуючи, що вони можуть запропонувати дорослим споживачам.
Це не означає, що в нас немає молоді, вона є, вона чудова, але її, на жаль, мало. І також існує цікаве спостереження за поведінковими моделями жінок і чоловіків. Якщо ще декілька років тому говорили, що щось є жіночою чи не жіночою справою, то зараз ця грань теж стирається. Понад те, у своїх серіалах ми вводимо жінок на «нежіночі» ролі для того, щоб показувати цю нашу дійсність. І так, можуть бути нові рольові моделі. В «Перевізниках» у нас така історія буде.
В Україні все трохи нестандартно. Я спілкувалася з кимось у Латвії на тему сексуального контексту — там це дуже актуальна проблема. І мене запитали, як у нас в Україні з цим. А в нас в Україні є просте питання: ти живий? Добре. Ти воюєш? Добре. Якщо не воюєш — іди працюй. Не має значення, хто ти, що ти, навіщо ти, як ти це робиш. Бо це просто така правда життя, вона демонструє, що свобода людини — це головна цінність. І кожна людина має право бути собою. Як на мене, це також вплив сьогоднішнього часу: толерантність до відмінності, повага до особистих свобод — цей зсув у нас відбувся у 2022 році і я сподіваюся, ми не відкотимося назад. Звісно, певна інерція існує, але я не думаю, що вона буде непереборною.
— Чи ви вкладаєтеся в маркетинг і брендинг FAST-каналів, чи сприймаєте їх більше як тимчасову історію, поки вистачить бібліотеки?
— Ми робимо і так, і так. Бо FAST-канали — це також великий глобальний сучасний тренд. І це те, що сприймається аудиторією. І коли ви бачите показники other TV — то знайте, що там є і наші продукти. Вони просто по-іншому монетизуються. Тому у нас є плани запуску близько 20 FAST-каналів.
Деякі FAST-канали самі рухають бренди. FAST-канал «Супермама» підтримує фанську спільноту, яка хоче долучитися до цього контенту. Чи є в нас FAST-канали, які є окремими брендами? Ні. Окремі бренди — це нішеві канали, наприклад, нещодавно запущені кіноканали «Твоє кіно», а також Super+, які вже знайшли свого глядача. І в цей брендинг ми вкладаємося потужно, бо для Starlight Media позиціювання у сфері кіно — це важливий напрямок. Super+, «Твій серіал» — це нові бренди, але це нішеві канали, це не FAST-канали, вони по-іншому працюють.
FAST-каналам, які просто довикатують, амортизують бібліотеку, ми приділяємо менше уваги, в них інша функція.
— В інфополі стало багато розмов про вибори. Ніхто не знає, коли вони можуть відбутися. Але в моїй картині світу, якщо робити вибори, то треба повертатися до плюралізму медіа. Якби так сталося, що вибори були б у 2025 році, то чи ще остаточно не померли новинні бренди телеканалів? Чи можна буде їх відродити?
— Ми дуже любимо свої новинні бренди й бачимо, яку важливу й важку працю зараз роблять редакції. У нас є програми підтримки та великого повернення наших новинних брендів. Зараз вони присутні в ютубі: хоча їх немає на наших каналах, це не означає, що самого контенту немає. Брендингу менше, але він є. І це потужні бренди: «Фактам» цього року виповниться 25 років, «Вікнам» виповниться 30 років, і це частина нашої культури, нашого суспільства, того, як ми дивимося на світ.
Чи буде їхнє повернення вимагати зусиль? Так, це не має бути звичайна кампанія: «Зараз ми нагадаємо, що “Факти” — це “Факти”». Це має бути щось особливе, і ми будемо раді, коли вони повернуться додому. Для нас це важлива історія, і я впевнена, що для наших конкурентів також. По дослідженнях ми бачимо, що люди пам’ятають ці програми. Новини в нашому випадку — це обличчя, це Олена, Вадим, Оксана, ще одна Оксана, Яна, Тетяна. Це люди, які розповідають важливе. Я вважаю, ми впораємося, це одне з пріоритетних завдань на цей особливий ювілейний рік.
Фото: Starlight Media
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.