Про це "забула" російська пропаганда: як насправді формувалися кордони України

Історія українських земель починається з Київської Русі, яка в часи свого розквіту простягалася від Чорного до Балтійського морів. Після монгольської навали північно-східні території опинилися під владою Орди, де згодом виникло Московське князівство. Саме там починається історія сучасної Росії, тоді як українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтського.

Про належність південних земель до ВКЛ свідчить, зокрема, вежа Вітовта біля Каховської ГЕС, якій вже понад 600 років. Цей історичний об'єкт є матеріальним доказом того, що ці території мають давню історію, пов'язану з європейською державністю.

Революційний період та визвольні змагання

Після революції 1917 року розпочався новий етап формування української державності. Центральна Рада взяла за основу етнографічний принцип визначення кордонів – території мали входити до складу України там, де українці становили більшість населення. Станом на початок ХХ століття українські етнічні землі займали майже мільйон квадратних кілометрів, тобто в 1,6 разів перевищували за розмірами сучасну територію України.

За даними першого всеросійського перепису 1897 року, українці становили більшість у дев'яти губерніях. Єдиним винятком була Таврійська губернія з Кримом, але навіть там українською говорила відносна більшість населення.

Складний радянський період

Втрачені території

Всупереч поширеній думці про "подарунки" радянської влади, статистика свідчить про протилежне. За переписом 1926 року в СРСР проживало 40,3 мільйона етнічних українців, з них майже 8,5 мільйонів опинилися поза межами УРСР. Ці українці компактно проживали в таких регіонах:

• Кубань: 900 тисяч українців;
• Північний Кавказ: 3,1 мільйона українців;
• Центрально-Чорноземний край: 1,7 мільйона українців;
• у Курській губернії українці переважали у 8 з 33 волостей.

Формування сучасних кордонів

Західні кордони

Після Другої світової війни відбулося остаточне формування західних кордонів України. Важливу роль у цьому зіграли міжнародні договори та політична ситуація в Європі. Холмщина та інші етнічні українські землі залишилися поза межами УРСР, попри спроби Микити Хрущова включити їх до складу України.

Крим

Передача Криму до складу УРСР у 1954 році мала під собою серйозні економічні підстави. Після війни та депортації кримських татар півострів перебував у занепаді. Саме українські ресурси та управління допомогли відновити регіон. Варто зазначити, що питання приналежності Криму до України підіймалося ще в міжвоєнний період, задовго до рішення Хрущова.

Історичні документи та демографічна статистика спростовують міф про "подаровані" території. Навпаки, значна частина етнічних українських земель опинилася за межами сучасної України. Нинішні кордони України є результатом складних історичних процесів, міжнародних договорів та визнані світовою спільнотою.

Сучасні спроби переписати історію формування українських кордонів є частиною інформаційної війни, спрямованої на підрив територіальної цілісності України. Проте факти та документи чітко свідчать про історичну обґрунтованість сучасних українських кордонів.

Раніше "Телеграф" розповідав про Крим як "подарунок Хрущова". Тоді Росія відмовилася від півострова, справи в якому йшли геть кепсько.