Метал оживає в руках: майстриня-переселенка з Харківщини робить дивовижні фігури з дроту

Вікторія Табачна створює з холодного безжиттєвого металу фантастичні фігури тварин, величезних китів, метеликів, вигадливий декор для дому та саду. Напередодні повномасштабного вторгнення РФ до України вона відкрила власну майстерню в Харкові, але ворожі обстріли змусили кинути все та переїхати до Полтави. Свою історію про шлях ВПО, якій вдалося наново відродити улюблену справу свого життя, Вікторія розповіла в інтерв'ю "Коротко про".

Плани перервала війна

Любов до металу розпочалася для Вікторії з роботи на металообробному підприємстві, куди її покликали 13 років тому. Воно випускало металеві двері, шафи, грати, а дівчина перші 7 років займалася маркетингом і постачаннями.

"За цей час побачила, що метал — не просто щось холодне та важке, він може бути гнучким, як пластилін, з нього можна зробити все, що захочеш. І це мене поглинуло", — пригадала майстриня.

Коли замовники почали просити тендітніші вироби з металевого дроту, цю роботу довірили Вікторії. Потім керівництво відмовилося від таких замовлень, бо вони забирали багато часу й були нерентабельними для великого підприємства, і майстриня пішла у самостійну творчість.

Відкрити власну майстерню планувала в Харкові, але повномасштабне вторгнення росіян зруйнувало плани. Вікторія жила біля Чугуєва, де постійно діймали обстріли.

"Починається обстріл — хватаєш якісь сумки, біжиш у бомбосховище. Сиділи там цілими днями, виходили лише поїсти. Згодом взагалі перестали підійматися нагору", — поділилася спогадами майстриня.

За місяць військові сказали, що цивільним потрібно виїжджати з району. Вікторія з родиною переїхала до Полтави.

"Після переїзду ще пів року приходила до тями, шукала в собі сили. Весь час проводила в новинах, у телеграмі, переживала, як там квартира та майстерня", — пригадала вона.

Прийти до тями допомогла улюблена справа

Завдяки проєкту "Крила", що підтримує жінок, Вікторія отримала грант на власний бізнес і змогла придбати обладнання. На якийсь час вона повернулася до Харкова і вивезла звідти все, що вдалося, на нове місце до Полтави.

"Багато привезла ручного інструменту — він найменше постраждав, бо маленький за розміром. Коли зайшла до своєї харківської майстерні, насамперед пішла шукати свої улюблені кусачки: вони дуже добре кусають. Інструменти просто попадали на підлогу від прильотів — я їх позбирала. Є в мене також болгарки, точильні", — розповіла майстриня.

Верстат довелося купувати новий. У Полтаві орендували та відремонтували невелике приміщення.

"Так мені відчинилися нові двері, з'явилася можливість зробити купу всього. Для мене це найголовніше", — сказала Вікторія.

Безформний метал оживає в руках майстра

"Для пекаря в радість зробити гарний торт, а для мене – вивантажити замовлення із дроту. Спочатку ти бачиш метал холодним, безформним, іржавим, а коли забираєш замовлення, метал уже пофарбований, набув гарної форми", — пояснила майстриня своє захоплення.

Нескладні завдання, як свердління на верстаті, можуть виконувати жінки, але все ж помічники Вікторії — чоловіки. У селі на Полтавщині живуть кілька родин-переселенців із Харкова, які радо долучилися до справи землячки. Один із них працює ковалем, другий — головним помічником.

"Разом вигадуємо щось, помічник реалізує більшу частину проєктів", — пояснила майстриня.

Якщо майстерня отримує особливо складні замовлення, Вікторія звертається до друзів-ковалів по допомогу. Також разом із харківськими знайомими вона робить подарунки для військових, займається волонтерством.

"А якщо треба гвинтики якісь перебрати, мені можуть допомогти мама та донька. Взагалі сім'я та друзі підтримують, дуже вдячна їм за це. Підтримка сьогодні – це дуже важливо", — сказала майстриня.

Нагадаємо, у День закоханих 14 лютого керівниця Центрального представництва Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими поділилася романтичною новиною. Український військовий Олександр Директоренко, який пробув у російському полоні 1060 днів, освідчився коханій за 9 днів після повернення додому.

Також у День святого Валентина 14 лютого військовослужбовці Ольга та Владислав, які знайшли одне одного під час служби на початку війни, поділились історією свого кохання.