![У Росії вибивають з рук останні газові козирі? Що означає історичне рішення двох "партнерів" РФ](https://thumbor.my.ua/7lxwv1Y0Jt-O4k3abRlZHK9fYQ0=/800x400/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F583bc4c26b7e865ece96a21201ee2753.jpg)
У Росії вибивають з рук останні газові козирі? Що означає історичне рішення двох "партнерів" РФ
Кінець московської "газової епохи" дуже близький, однак до остаточної перемоги ще далеко
Туреччина та Туркменістан підписали багатообіцяючу угоду із транзиту туркменського газу в обхід РФ, про яку домовлялися десятиліттями. Росія стрімко втрачає енергетичні важелі не тільки у Європі, але і в інших регіонах. "Телеграф" поцікавився, чи замінять "друзі Путіна" його самого у ролі постачальника блакитного палива до Європи.
Ситуацію "Телеграфу" пояснив Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Угода, на яку покладали надії соцмережі
В Туркменістані знаходяться одні з найбільших у світі запасів природного газу, у Туреччини — є стратегічне розташування між основними виробниками енергії та європейськими споживачами.
І ось перспективи Туреччини стати ключовим транзитним маршрутом для туркменського газу у Європу і викликали оптимізм серед українців. Мовляв, ЄС якраз саме намагається організувати достатні постачання внаслідок припинення газових потоків з Росії. Та й Росія більше не зможе шантажувати ЄС своїм паливом та втратить прибутки, які скеровує на війну в Україні. Зараз РФ може легально постачати свій газ у Європу лише через Туреччину. Адресатами є Угорщина і Сербія.
Бо 11 лютого 2025 року Туреччина та Туркменістан підписали угоду про полегшення потоку туркменського природного газу до Туреччини. Транспортуватиметься він через наявну газову мережу Ірану, бо кордону між країнами немає.
Чому про поставки в Європу зарано говорити
Але Стамбул купуватиме у Turkmengaz до 2 мільярдів кубометрів газу на рік, а споживає — понад 50 мільярдів кубометрів. Володимир Омельченко пояснює: обсягу у 2 мільярдів мало, щоб постачати в Європу.
"Це своп-контракт, коли газ з Туркменістану постачається. Там ж прямих кордонів немає між Туреччиною й Азербайджаном. Тобто газ постачається за своп-контрактом: з Туркменістану у північно-східні регіони Ірану (вони дефіцитні з точки зору газу). І потім заміщається поставками газу з північно-західних регіонів Ірану до Туреччини. Ось таку угоду вони заключили", — каже Омельченко.
Для Туреччини угода — важлива, бо це додатковий ресурс. Країна зможе торгуватися з іншими гравцями на ринку.
"На Україну це ніяк не вплине поки що. Тому що Туреччина для себе купує і це невеликі обсяги", — підсумував Омельченко.
Перспективи збільшення обсягів можливі. При цьому є дві проблеми: будівництво альтернативного маршруту та Китай.
Щодо першої проблеми, то запаси газу у Туркменістані великі, але для цього потрібно будувати потужні газопроводи.
"Потрібен Транскаспійський газопровід (через Каспійське море, — Ред.), тому що будувати через Іран ризиковано. Тобто, відродити проєкт Транскаспійського газопроводу і потім постачати через Каспій, далі через країни Кавказу і до Туреччини. У перспективі можна прокласти трубу і через Чорне море і це був би непоганий проєкт", — каже Омельченко.
Треба враховувати, що основні обсяги в Туркменістані законтрактовані Китаєм. За останні 10 років Пекін дуже наростив поставки з Туркменістану.
"І тому я не думаю, що прямо зараз чи через пару років у Туркменістану будуть вільні великі обсяги поза китайськими контрактами. Треба збільшувати видобуток… Туркменістан перебуває під значним впливом Китаю, це залежна від Пекіну держава. І в першу чергу Китай хоче газ для себе, а не для когось іншого", — розповідає експерт..
Перспективи Туреччини стати транзитним маршрутом для туркменського газу на західні ринки є, однак тут великий комплекс проблем. Ці проблеми можна вирішувати, але для цього потрібно задіяти серйозні політичні сили.
"Колись був проєкт із поставок газу з Туркменістану, але він так і не відбувся, бо Росія забракувала його", — розповідає Омельченко.
Раніше "Телеграф" розповідав про те, що 1 січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу через свою територію, що викликало хвилю критики у Словаччині та Угорщині, оскільки вони за три роки не диверсифікували постачання.
![loader](/files/images/preloader.gif)